14. Виробнича функція та проблема економічного вибору.

Співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва і максимально можливим обсягом продукції, що виробляється за допомогою цього набору факторів, характеризує виробничу функцію.

Виробнича функція – це технологічне співвідношення, що відображає залежність між сукупними витратами факторів виробництва, з одного боку, і максимальним обсягом випуску продукції – з іншого.

Виробнича функція з двома факторами виробництва (працею і капіталом) записується такою формулою: Q = f(L,K), де Q – обсяг випуску продукції; L – затрати праці; К – затрати капіталу; f – функція.

Якщо врахувати весь набір факторів виробництва (працю, капітал, матеріали та інші фактори), то виробнича функція матиме такий вигляд: Q = f(L,K,C,...,Xn), де С – витрати матеріалів; Хn – витрати інших факторів.

Виробнича функція вказує на існування альтернативних можливостей, за яких різне поєднання факторів виробництва або їхня взаємозаміна забезпечують такий самий максимальний обсяг випуску продукції.

В умовах обмеженості ресурсів, як зазначалося вище, пе­ред суспільством і окремими виробниками виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів. Вибір альтернативних варіантів полягає у пошуках найефективнішої комбінації ресурсів, а отже, і найраціональнішого їх використання. Соціально-економічні орієн­тири цього процесу, тобто його цілі, такі: 1) задоволення по­треб людей у тих чи інших споживчих благах, оптимізація процесу споживання; 2) збереження й охорона навколиш­нього середовища; 3) економія ресурсів; 4) зростання віддачі ресурсів; 5) здешевлення продукції та послуг; 6) удоскона­лення виробництва; 7) забезпечення перспектив розвитку виробництва і суспільного споживання.

15. Суспільне виробництво і суспільне багатство.

Суспільне виробництво – питання 11.

Суспільне багатство – це загальний результат постійно повторюваного процесу суспільного виробництва, тобто сукупність нагромаджених матеріальних і духовних благ.

Суспільне багатство – це сукупність матеріальних благ, якими розпоряджається суспільство та які створені працею людей за попередній період свого розвитку. До нього належить усе те, чим так чи інакше володіє нація.

З економічної точки зору до суспільного багатства входить все те, що так чи інакше опосередковано працею людей і може бути відтворено.

Структура національного багатства складається з таких ключових елементів: основних виробничих і невиробничих фондів; оборотних виробничих фондів і матеріальних запасів та резервів; природних ресурсів, які включені за народногосподарського обороту або розвідані й оцінені та можуть бути включені до нього в найближчій перспективі.

16. Ефективність суспільного виробництва та фактори зростання.

Однією з найважливіших якісних характеристик суспільного виробництва є його ефективність. Розрізняють соціальну та економічну ефективність. Соціальна ефективність виражає ступінь вдоволення особистих потреб суспільства. Вона показує, наскільки господарська діяльність спрямована на саму людину, відповідає її потребам та інтересам. Якщо постійно підвищується добробут народу і забезпечується високий життєвий рівень, то, звичайно, дане суспільне виробництво є соціально ефективним.

Соціальна ефективність суспільного виробництва показує, наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї головної, кінцевої мети — служити споживачу, задовольняти особисті потреби кожної людини. Показники соціальної ефективності виробництва: розмір ВВП та НД(національний дохід) на душу населення; частка фонду споживання в НД; рівень життя населення; якість життя населення.

Економічна ефективність виражає результативність суспільного виробництва шляхом зіставлення затрат і одержаного результату, її визначають за такою формулою: Е=П/З де П – вартість продукту, З – матеріально-грошові затрати.

В результаті одержуємо показник, що характеризує величину затрат на одиницю створеного продукту. Чим дешевше, з меншими затратами обходиться суспільству виготовлення матеріальних і духовних благ і чим більше їх створюється, тим буде вищою економічна ефективність суспільного виробництва.

Показники. Продуктивність праці – виражає відношення величини продукту до затрат живої праці. Продуктивність праці розраховується двояко: а) виробництво продукції на одного працівника; б) виробництво продукції на одну відпрацьовану людино-годину. Матеріаловіддача – це відношення вартості продукту до матеріальних затрат. Вона показує, скільки виробляється продукції на одиницю затрат праці, втіленої в предметах праці. Фондовіддача – це відношення вартості продукту до основних виробничих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів. Фондомісткість – це зворотний показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.

Основні фактори підвищення ефективності виробництва – це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші.