85. Види та джерела формування факторних доходів

В економічній теорії є два принципово різні підходи до виявлення законів функціонального розподілу доходів: марксистський і маржиналістськии. Марксистська теорія розподілу доходів ґрунтується на таких засадах: 1) капіталістичний сукупний національний дохід створюється найманою працею і капіталом; 2) носієм здатності до праці є найманий працівник, який, по-перше, переносить частину минулої, втіленої в засобах виробництва, праці на знову створюваний продукт, а по-друге, створює нову вартість; 3) новостворена вартість (яка після реалізації набуває форми національного доходу) є результатом тільки найманої праці; 4) результатом капіталу є перенесена вартість, яка входить до структури сукупного суспільного продукту, але не є складовою національного доходу (новоствореної вартості); 5) національний дохід має дві складові: 1. затрати змінного капіталу (найманої праці), які набувають форми заробітної плати, 2. затрати змінного капіталу, які набирають форми додаткової вартості; 6) капіталісту додаткова вартість, нічого не коштує, а для найманого працівника — це неоплачена праця; 7) пропорція, в якій новостворена вартість розподіляється на заробітну плату і додаткову вартість, показує ступінь експлуатації, 8) додаткова вартість, у свою чергу, підлягає розподілу між самими капіталістами (промисловцями, торговцями, банкірами (позичковими капіталістами) та землевласниками. За цією концепцією, визначення частки найманого працівника у вартості національного доходу здійснюється за законом вартості робочої сили. Маржиналістська концепція розподілу факторних доходів ґрунтується на інших засадах, а саме: 1) власниками економічних ресурсів у ринковій економіці є домогосподарства; 2) є чотири фактори виробництва, яким відповідають такі форми доходів: земля створює ренту; капітал (інвестиційні ресурси) — процент; праця — заробітну плату; здатність до підприємництва — підприємницький дохід, нижньою межею якого є нормальний прибуток; 3) величина доходу на кожний із зазначених вище факторів визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми; 4) такий принцип (закон) розподілу доходів справедливий як для найманих працівників, так і для землевласників, власників капіталу та людей, схильних до підприємництва, оскільки він забезпечує розподіл доходу пропорційно до внеску кожного з факторів.

творюваних за допомогою фізичного капіталу нових товарів і послуг.

На відміну від теорії К. Маркса, де прибуток (дохід на капітал) набирає форми підприємницького доходу (доходу функціонального капіталіста) і позичкового відсотка (доходу позичкового капіталіста), сучасна економічна теорія розглядає відсоток як ціну капіталу, незалежно від того, хто його отримує: власник позичкового чи фізичного капіталу. Пояснюється такий підхід тим, що за сучасних умов, коли акціонерна форма капіталу стала панівною, доходи від акціонерного капіталу виступають як процент грошового капіталу.

86. Ціноутворення на ринку землі. Ціна землі. Рентні платежі й орендна плата

Ціна землі — це дисконтований потік її доходу (ренти). Дисконтування — це метод визначення поточної вартості (ціни) будь-якого капітального ресурсу (в тому числі й землі) з урахуванням надання ним майбутнього прибутку при існуючій ставці банківського відсотка. Інакше кажучи, дисконтування дозволяє визначити, яку ціну необхідно заплатити за капітальний ресурс (землю) сьогодні, щоб від його використання через визначений час отримати бажаний результат. Щоб визначити теперішню цінність капітального блага, необхідно здійснити операцію дисконтування. Ціна землі прямо пропорційна величині ренти і обернено пропорційна ставці позичкового відсотка. Власник погоджується продати свою ділянку за таку суму, яка, будучи покладеною до банку, принесе йому річний дохід у вигляді процента не нижчого від того, який він одержував би у формі ренти. Фактично ціна може коливатися не тільки від маси ренти, і норми позичкового відсотка, а і від вартості освоєння і поліпшення землі, співвідношення попиту і пропозиції на продукцію сільського господарства, напрямків економічної політики щодо державного регулювання аграрного сектору економіки тощо. Пропозиція землі залежить від багатьох факторів, які сумарно можна звести до двох: якість або родючість землі та місцезнаходження ділянки. Пропозиція землі наринку нееластична, тому що кількість землі, придатної для обробки, є фіксованою величиною. Попит на землю, навпаки, еластичний і має тенденцію зростати, що зумовлює підвищення ціни на землю. Особливо швидко підвищуються ціни на земельні ділянки в містах, оскільки зростають рента і попит на ділянки під забудову