16. Форми прояву відсутності стратегічного управління

Відсутність стратегічного управління виявляється насамперед у наступних двох формах.

По-перше, організації планують свою діяльність, виходячи з того, що оточення або не буде взагалі мінятися, або в ньому не буде відбуватися якісних змін. При нестратегічному управлінні складається план конкретних дій як на сьогоденні, так і на майбутнє, що апріорі базується на тім, що чітко відомо кінцевий стан і що оточення фактично не буде мінятися. Складання довгострокових планів, у яких пропонується що і коли робити і пошук у вихідний період рішень на багато років уперед, бажання будувати «на століття» або ж здобувати «на довгі роки» — усе це ознаки нестратегічного управління. Бачення довгострокової перспективи — дуже важлива складового управління. Однак це ні в якій мері не повинне означати екстраполяції існуючої практики й існуючого стану оточення на багато років уперед.

По-друге, при нестратегічному управлінні вироблення програми дій починається з аналізу внутрішніх можливостей і ресурсів організації. При такому підході усе, що організація може визначити на основі аналізу своїх внутрішніх можливостей, так це те, яку кількість продукту вона може зробити і які витрати при цьому вона може здійснити. Обсяг виробництва і величина витрат не дають відповіді на питання про те, наскільки створений фірмою продукт буде прийнятий ринком — яка кількість буде куплено і за якою ціною, визначить ринок.

18. Засоби виконання стратегії: тактика, політика, процедури, правила

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ — процес формування довгострокових цілей та стратегій для всього підприємства або його підрозділів шляхом зіставлення ресурсів, що має підприємство, та його можливостей. Воно дає уявлення про стан фірми в певний час, про доцільність напрямків її розвит­ку і найбільш ефективні способи здійснення накреслених цілей.

Тактика — це короткотермінова стратегія, що узгоджується з загальними довгостроковими планами.

Політика — це загальна настанова для дій і прийняття рішень, яка полегшує досягнення цілей. Політика формується на тривалий період і розглядається як кодекс законів організації.

Процедури — виражені формальним чином стандартизовані вказівки, що описують спосіб дій у конкретній ситуа­ції. Розробляються процедури на доповнен­ня до політики і базуються на накопиченому досвіді.

Правила точно визначають, що повинно бути зроблено в специфічній окремій ситуації. Тобто, правила обмежують дії працівника, щоб гарантувати їх виконання лише певним способом