12.Характеристика інтерактивної орієнтації планування

Інтерактивне планування в закордонній практиці прийнято називати ідеальним. Воно передбачає проектування тако­го прообразу майбутнього, параметри якого будуть ідеальними для підприємства, а також пошук шляхів для його побудови.

Інтерактивне планування укладається в проектуванні бажаного майбутнього й вишукуванні шляхів його побудови.Зосереджує на підвищенні результативності згодом його ціль максимізувати свою здатність навчатися або адаптуватися або розвиватися.

Недоліки інтерактивного планування:

• прагнення побудувати ідеальну модель майбутнього підприємства;

• припущення того, що майбутнє підвладно контролю і значною мірою залежить від творчих дій та правиль­ного планування.

Будь-який господарюючий суб'єкт не може повністю кон­тролювати своє майбутнє, тому що вимушений постійно прис­тосовуватися (адаптуватися) до зовнішнього середовища (вимог ринку, політики держави, демографічної ситуації) та враховува­ти не передбачувані зміни на самому підприємстві.

Позитивні сторони інтерактивного планування:

• широке використання принципу участі та творчих зді­бностей персоналу;

• застосування нових методів планування;

• ретельний аналіз умов внутрішнього та зовнішнього середовища;

• підвищення рівня індивідуального, організаційного та суспільного розвитку підприємства.

Мета інтерактивного планування - проектування майбут­нього.

14. Суть і принципи стратегічного планування

Стратегічне управління - це не чітко визначені дії і тим більше не конкретний план робіт. Стратегічне управління - це концепція виживання в певних умовах. Воно дає більш чи менш конкретне уявлення проте, якою повинна бути організація в майбутньому: в якому оточенні їй необхідно буде працювати, яку позицію займати на ринку, які мати конкурентні переваги, які зміни слід здійснити в організації.

Таким чином, управлінська робота з визначення й впровадження в життя стратегії скоріше є правилом, ніж виключенням. Стратегічне управління - основа управління, і діяльність зі створення й здійснення стратегії фактично рано чи пізно зачіпає будь-яку управлінську роботу на кожному підприємстві.

Виходячи з цього, можна сформулювати загальні принципи, на основі яких має будуватись стратегічна діяльність підприємств:

1. Кожне підприємство являє собою відкриту соціально-економічну систему, що змінюється, розвивається та переструктуровується в динамічному, часто ворожому середовищі

2. Новостворені підприємства мають високий рівень гнучкості та реактивності, що дає змогу деяким з них забезпечити виживання. Далі вони стають більш стабільними: це означає, що для змін та розвитку треба розробляти спеціальні заходи, які набирають вигляду більш чи менш обґрунтованих стратегій, що враховують як зовнішні (ринкові), так і внутрішні (виробничі) фактори

3, Підтримка змін, нововведень різних типів має забезпечуватися ефективною системою мотивації, соціально-психологічної підтримки, що сприяє проведенню стратегічних дій

4. Створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв'язків, що є сприйнятливими до змін і дають змогу досягти майбутніх цілей

Реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо розробки концепції та формування системи стратегічного управління.