Тема 3.3. Основи стійкості роботи об’єктів у надзвичайних ситуаціях

Мета: ознайомити студентів з поняттям стійкості роботи об’єктів господарювання в надзвичайних ситуаціях, визначити основні фактори, що впливають на стійкість; охарактеризувати порядок оцінки стійкості роботи об’єкта та основні заходи, що сприяють підвищенню його стійкості.

План лекційного заняття

1. Поняття стійкості роботи об’єкта у надзвичайних ситуаціях, основні фактори, що впливають стійкість

2. Дослідження стійкості роботи об’єкта економіки

3. Шляхи і способи підвищення стійкості промислових об’єктів

4. Підготовка до відновлення порушеного виробництва.

1. Поняття стійкості роботи об’єкта у надзвичайних ситуаціях, основні фактори, що впливають стійкість

Стійкість – здатність зберігати працездатність при нештатному впливі.

Стійкість функціонування економіки держави в цілому – здатність забезпечувати життєдіяльність країни, виробництво продукції (промислової, сільськогосподарської), роботу енергетики, транспорту, зв’язку у воєнний час і у будь-яких надзвичайних ситуаціях.

Стійкість функціонування галузі економіки – здатність виробляти основну продукцію в запланованому обсязі в НС за умов руйнування частини об’єктів і часткового порушення виробничих зв’язків.

Стійкість роботи об’єкта економіки (ОЕ) - його спроможність в умовах надзвичайної ситуації випускати продукцію в запланованому обсязі та номенклатурі, а при отриманні середніх руйнувань або порушенні зв'язків з кооперації та поставок відновлювати виробництво у мінімальні терміни.

Стійкість роботи об'єктів невиробничої сфери - їх спроможність виконувати свої функції в умовах НС.

Фактори, що впливають на стійкість роботи об’єкта економіки:

- ступінь надійності захисту робітників та службовців;

- здатність інженерно-технічного комплексу об'єкта протистояти певною мірою наслідкам стихійного лиха, аварій, катастроф та сучасних видів зброї;

- ступінь захищеності об'єкта від вторинних уражаючих факторів (пожеж, вибухів, зараження ОР та СДОР);

- надійність системи забезпечення об'єкта всім необхідним для виробництва (сировиною, паливом, комплектуючими вузлами і деталями, електроенергією, водою, газом та іншим);

- стійкість та безперервність управління виробництвом та Цивільною обороною;

- підготовленість об'єкта до ведення РІНР та робіт щодо порушеного виробництва.

Перелічені фактори є основними загальними для усіх ОЕ.

2. Дослідження стійкості роботи об’єкта економіки

Оскільки з часом умови, обстановка, характеристики окремих елементів на об’єкті можуть змінюватися, необхідно періодично за планами міністерств у визначені терміни проводити дослідження й оцінку сталості об’єкта у надзвичайних ситуаціях.

Дослідження стійкості - це всебічне вивчення обстановки, яка може скластися під час надзвичайної ситуації та визначення її впливу на діяльність підприємства.

Мета дослідження - виявлення слабких місць в роботі об'єкта та відпрацюванні найбільш ефективних пропозицій, спрямованих на підвищення його стійкості.

Організатором та керівником досліджень є керівник підприємства. Дослідження стійкості роботи ОЕ проводиться силами інженерно-технічного персоналу і працівників штабу ЦО об’єкта, а при необхідності - із залученням спеціалістів науково-дослідних та проектних організацій, пов’язаних із роботою підприємства.

Критерії оцінки стійкості об’єктів до дії уражаючих факторів:

1. До впливу повітряної ударної хвилі – значення надлишкового тиску, при якому будівлі, споруди, обладнання об’єкта зберігаються або зазнають слабких чи середніх руйнувань.

2. До впливу теплового (світлового) випромінювання - мінімальне значення теплового (світлового) імпульсу, при якому може статися загоряння матеріалів чи конструкцій будівель і споруд, у результаті чого виникнуть пожежі на об’єкті.

3. До впливу радіоактивного зараження – граничне значення рівня радіації на об’єкті, при якому ще можлива виробнича діяльність у звичайному режимі.

Увесь процес планування і проведення досліджень поділяється на три етапи:

І етап - підготовчий.

На першому етапі розробляються керівні документи, які визначають склад учасників досліджень та організовується їх підготовка. Основними документами для організації досліджень стійкості роботи об’єкта є:

- наказ керівника підприємства, щодо проведення дослідження (Наказ керівника підприємства розробляється на підставі вказівок старшого начальника з урахуванням умов пов'язаних з виробничою діяльністю об'єкта. В наказі вказується: мета і завдання дослідження; терміни проведення робіт; склад учасників досліджень; склад і завдання дослідницьких груп; строки готовності облікової документації);

- календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень (Календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень визначає: основні заходи; терміни їх виконання; відповідних виконавців; сили та засоби, які залучаються для виконання завдань);

- план проведення досліджень (План проведення досліджень є основним документом, який визначає зміст роботи керівника дослідження і груп головних спеціалістів. В плані вказується: тема дослідження; мета дослідження; тривалість дослідження (1,5/3 міс); склад дослідницьких груп та зміст їх роботи; порядок проведення дослідження).

Як правило, створюються такі робочі групи по дослідженню стійкості:

• будівель і споруд (5-6 чоловік), очолює начальник відділу капітального будівництва;

• комунально-енергетичних мереж (5-7 чоловік), очолює – головний механік;

• технологічного процесу (3-5 чоловік), очолює – головний технолог;

• управління виробництвом (3-5 чоловік), очолює – начальник виробничого відділу;

• матеріально-технічного постачання і транспорту (3-5 чоловік), очолює – заступник директора (начальник відділу) по матеріально-технічному постачанню.

• група штабу ЦО, до якої входять керівники служб ЦО об’єкта.

Організовує роботу груп головний інженер, при якому створюється група керівництва дослідженнями (3-5 чоловік).

Кількість і чисельність дослідницьких груп залежить від обсягу поставлених завдань, специфіки виробництва. На підготовчому етапі з керівниками груп проводиться спеціальне заняття, на якому керівник підприємства доводить до виконавців план роботи, завдання кожної групи та визначає терміни дослідження. Термін дослідження встановлюється залежно від обсягу роботи та підготовки учасників і може тривати 2-3 місяці.