102. Регіональні міжнародні організації(рмо) у системі колективної безпеки. Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Організація Північноатлантичного договору.

Статут ООН містить спеціальний розділ VIII про регіональні угоди і органи для вирішення питань, що відносяться до підтримки миру і безпеки на регіональному рівні. При цьому угоди і органи, а також їх діяльність повинні бути сумісними з метою і принципами ООН. Рада Безпеки(РБ) заохочує мирне вирішення суперечок в рамках таких угод і органів. Вона використовує регіональні угоди і органи для примусових дій під її керівництвом. Без повноважень РБ вони не можуть вчиняти примусові дії, за винятком тих, що здійснюються в порядку колективної самооборони. РБповинна бути проінформована про всі дії, здійснені або намічені для підтримки миру і безпеки.

Основними РМО у с-мі колективної безпеки є О-ція з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та О-ія північноатлантичного договору(НАТО). їх засновницькі договори передбачають обов'язок держав-членів співробітничати в підтримці миру і безпеки.

ОБСЄ була ств в 1995 р. у результаті перетворення Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ) у міжн організацію з метою збільшення її внеску в безпеку, стабільність і співпрацю регіону. Осно напрямком діяльності о-ії є превентивна дипломатія, а також миротворчість та постконфліктне відновлення, зміцнення без­пеки і стабільності шляхом контролю над озброєннями, роззброєнням, розвитку заходів довіри. Концепція ОБСЄ в сфері безпеки одержала подальший розви­ток у прийнятому в 1994 р. Кодексі поведінки з військово-політичних аспектів безпеки. Безпека кожної держ нерозривно пов'язується з безпекою всієї решти держав. Учасники зобов'язалися негайно кон­сультуватися з держа, що потребує допомоги при здійсненні свого права на індивід або колект самооборону. Вони спільно розгл характер загрози і визначають дії, які потрібні для цілей захисту їх спільних цінностей.

НАТО була ство на основі Вашингтонського договору 1949 р. за ініціативи США як військово-політичне об'єднання. Штаб-квартира в Брюсселі. Згідно з положенням Вашингтонського договору збройний напад на одну з держав-членів організації розглядатиметься як напад на всі договірні сторони. У такому разі кожна сторона надасть допомогу, включаючи озброєну. На сьогодні є 28 членів НАТО (Бельгія, ВБ, Данія, Фр, Канада, США, Італія, Нім, Ісп, у 2009 ще + Албанія та Хорватія). На ювілейній сесії Ради НАТО в 1999 р. була прийнята нова концепція, яка, поширила сферу дії договору на прилеглі до регіону області.

Вашингтонський договір містить положення, згідно з яким сторони зобов'язалися не приймати ніяких міжн зобов'язань, що йому суперечать. Тим самим Вашинг договору наданий х-ер основополож правового акту зовніш політики учасників до­говору. На основі Вашинг договору сформув с-ма, що скл із понад 200 різного роду органів. Голо­вними з них є Рада НАТО і Комітет планування оборони.

В 1997 р. була прийнята Хартія про особливе партнерство між НАТО і Україною. НАТО і У, наголошується в Хартії, розви­ватимуть механізм кризових консультацій на випадок, якщо У вбачатиме пряму загрозу своїй територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці. У буде не менше 2 разів на рік обго­ворювати проблеми безпеки з Радою НАТО. Поступово центр тяжіння в діяльності НАТО при забезпеченні безпеки зміщується з військової в бік політичної і навіть соц-ек сфери.