
- •13. Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного права
- •14. Поняття джерел міжнародного права. Міжнародний договір в системі джерел міжнародного права.
- •15. Міжнародний звичай у системі джерел міжнародного права. Способи виникнення міжнародних звичаїв.
- •16. Допоміжні засоби визначення норм міжнародного права
- •17. Поняття основних принципів міжнародного права.
- •18. Нормативний зміст основних принципів міжнародного права
- •31. Поняття, ознаки і елементи міжнародного правопорушення
- •32. Міжнародна відповідальність за правомірну діяльність.
- •2)Фактична підстава виникнення відповідальності (об'єктивна подія)
- •33. Типи і види міжнародно-правових санкцій. Механізм застосування міжнародно-правових санкцій.
- •34. Право міжнародних договорів як галузь міжнародного права. Кодифікація права міжнародних договорів
- •35. Поняття міжнародного договору в сучасній доктрині і практиці. Найменування і структура міжнародних договорів
- •36. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів. Ратифікація міжнародних договорів. Ратифікаційні грамоти
- •37. Набрання міжнародним договором чинності. Дія міжнародного договору в просторі й часі.
- •38. Виконання міжнародних договорів. Принцип непорушності договорів.
- •39. Умови недійсності міжнародних договорів
- •40. Право міжнародних організацій як галузь міжнародного права. Джерела права міжнародних організацій
- •41. Поняття й ознаки міжнародних організацій. Правовий статус і міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій
- •42. Функції міжнародних організацій. Правова природа актів міжнародних організацій
- •43.Оон:цілі й принципи діяльності
- •44. Рада Безпеки оон, її функції. Членство. Порядок прийняття рішень
- •45. Генеральна Асамблея оон, її структура. Порядок роботи та порядок прийняття рішень
- •46. Міжнародні регіональні організації. Рада Європи, обсє, нато
- •47. Міжнародні конференції: поняття, правила процедури, порядок прийняття рішень
- •48. Міжнародно-правова регламентація стану населення. Громадянство і його значення для стану населення.
- •49.Міжнародно-правове регулювання без громадянства і подвійного громадянства.
- •50.Міжнародно-правовий режим біженців і змушених переселенців. Право притулку.
- •51. Захист прав людини і основних свобод міжнародно-правовими засобами.
- •52. Поняття, джерела і принципи міжнародного захисту прав людини і основних свобод.
- •53. Поняття і зміст міжнародно-правових стандартів у сфері прав людини. Основні міжнародно-правові акти про права людини та їх класифікація.
- •54. Універсальні і регіональні механізми захисту прав людини й основних свобод.
- •61. Міжнародно-правове регулювання режиму річок. Правовий режим міжнародних рік
- •63. Правовий режим Антарктики. Система договору про Антарктику
- •64. Кодифікація міжнародного морського права. Види морських просторів.
- •65. Внутрішні морські води та їх правовий режим. Режим морських портів.
- •66. Поняття і межі територіального моря. Право мирного проходу. Правовий режим територіальних вод
- •71. Правовий статус Міжнародного району морського дна. Використання ресурсів Міжнародного району морського дна. Міжнародний орган з морського дна
- •72. Поняття і види міжнародних проток. Правовий статус і режим міжнародних проток. Правовий режим Чорноморських проток
- •74. Дипломатія і дипломатичне право. Органи зовнішніх зносин держав
- •76. Голова дипломатичного представництва. Початок місії голови дипломатичного представництва. Закінчення місії голови дипломатичного представництва
- •77. Персонал дипломатичних представництв. Класи і ранги дипломатичних агентів. Дипломатичний корпус
- •79. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •82. Порядок призначення голови консульського представництва. Закінчення консульської місії. Консульські імунітети та привілеї.
- •84. Структура міжнародного кримінального права: міжнародне кримінальне право «strict sensu » і транснаціональне кримінальне право.
- •86. Поняття і види міжнародних злочинів
- •87. Поняття «міжнародний екстрадицій ний злочин», «міжнародний транснаціональний злочин», міжнародно-правовий злочин
- •88. Поняття і принципи кримінальної юрисдикції в міжнародному кримінальному праві.
- •89. Види кримінальної юрисдикції: предметна - ratione materiae ; просторова - ratione loci ; темпоральна - ratione temporis ; персональна - ratione personae.
- •90. Поняття міжнародної кримінальної юрисдикції.
- •91. Правові основи утворення і діяльності нюрнберзького і токійського військових трибуналів
- •92. Юрисдикція міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc по колишній Югославії та Руанді
- •93. Римський Статут Міжнародного кримінального суду: загальна характеристика
- •94. Поняття і види транснаціональних злочинів. Конвенційні злочини
- •95. Поняття міжнародно-правового співробітництва в галузі боротьби з транснаціональною злочинністю. Конвенційний та інституційний механізм боротьби зі злочинністю.
- •96. Поняття і структура міжнародного економічного права. Принципи міжнародного економічного права. Джерела міжнародного економічного права.
- •97. Сучасна система міжнародних економічних організацій(мео). Основні напрями впливу міжнародних економічних організацій на міжнародні економічні відносини.
- •98. Структура і основні напрями діяльності Всесвітньої торгової організації.
- •99. Поняття і предмет міжнародного торгового права, його система.
- •100. Поняття права міжнародної безпеки. Джерела права міжнародної безпеки. Цілі й принципи права міжнародної безпеки.
- •101. Поняття і види колективної безпеки. Загальна колективна безпека.
- •102. Регіональні міжнародні організації(рмо) у системі колективної безпеки. Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Організація Північноатлантичного договору.
- •103. Міжнародно-правові проблеми роззброєння. Нерозповсюдження ядерної зброї. Обмеження стратегічних наступальних озброєнь.
- •104. Заборона розробки, виробництва, застосування хімічної і бактеріологічної зброї та їх знищення.
- •106. Поняття права збройних конфліктів. Становлення та кодифікація права збройних конфліктів.
- •108. Правовий статус учасників збройних конфліктів. Розвідники і шпигуни. Найманці. Парламентери.
- •109. Захист поранених і хворих під час війни.
- •110. Правовий статус військовополонених. Режим військового полону. Кримінальні і дисциплінарні покарання щодо військовополонених.
- •111. Режим військової окупації.
- •112. Захист цивільного населення під час війни
- •113. Особливості міжнародно-правового регулювання ведення збройного конфлікту на морі
- •114. Поняття і принципи міжнародного повітряного права. Джерела міжнародного повітряного права.
- •115. Поняття і правовий режим повітряного простору. Свобода польотів у міжнародному повітряному просторі
- •116. Міжнародна організація цивільної авіації.
- •117. Відповідальність у міжнародному повітряному праві.
- •118. Поняття і принципи міжнародного космічного права. Джерела міжнародного космічного права.
- •119. Правовий режим космічного простору і небесних тіл.
- •120. Правовий режим космічних об'єктів і екіпажів.
- •121 Відповідальність у міжнародному космічному праві.
- •122 Поняття і система міжнародного екологічного права. Джерела міжнародного екологічного права.
- •123 Класифікація принципів міжнародного екологічного права.
- •124 Міжнародно – правова охорона атмосфери і озонового шару.
- •125. Міжнародно-правова охорона флори і фауни.
- •126. МІжнародно-правова охорона Світового Океану від забруднення. Співробітництво причорноморських держав у сфері охорони навколишнього середовища.
- •127. Поняття і значення права мирного вирішення міжнародних спорів.
- •129. Безпосередні переговори(перег.) і консультації(конс). Добрі послуги і посередництво(посер.)
- •130. Міжнародна примирлива процедура: слідчі і погоджувальні комісії.
- •131. Міжнародний арбітраж як засіб мирного вирішення міжнародних спорів. Постійна палата третейського суду .
- •132. Структура і компетенція Міжнародного Суду оон.
- •133. Вирішення спорів у міжнародних організаціях.
49.Міжнародно-правове регулювання без громадянства і подвійного громадянства.
Множинне громадянство (поліпатризм) – це правове становище фізичної особи, яка одночасно перебуває у громадянстві двох чи більше держав. Найбільш поширеним різновидом поліпатризму є подвійне громадянство (біпатризм), тобто перебування особи одночасно у громадянстві двох держав. Подвійне громадянство часто має певні негативні наслідки, пов’язані із наданням дипломатичного захисту, військовою та державною службою, сплатою податків тощо. Як правило, кожна з держав, громадянство якої одночасно має певна особа, не звільняє її від військового обов’язку та обов’язку сплачувати податки.
Залежно від функціональної спрямованості можна виділити три основні види міжнародних договорів, спрямованих на врегулювання питань множинного громадянства: 1) договори, спрямовані на взаємне визнання права громадян на множинне (як правило, подвійне) громадянство та врегулювання питань, що при цьому виникають. 2) договори, спрямовані на ліквідацію множинного громадянства як явища. 3) договори, які не забороняють множинне громадянство, але спрямовані на подолання його негативних наслідків. Особливим правовим станом фізичної особи є безгромадянство, тобто відсутність у особи громадянства будь-якої держави.
Найпоширенішими причинами утворення безгромадянства як правового становища особи можуть бути:
-народження дитини від батьків-апатридів, якщо законодавство держави, на території якої народилася така дитина не наділяє її своїм громадянством;
- втрата особою громадянства однієї держави і ненабуття нею будь-якого іншого громадянства;
- вступ у шлюб з іноземцем, якщо внаслідок такого шлюбу перше громадянство автоматична втрачається, а нове не набувається автоматично.
Основними міжнародно-правовими актами, що регулюють правове становище осіб без громадянства є Конвенція про статус апатридів 1954 р. та Конвенція про скорочення випадків безгромадянства 1961 р. (в обох Конвенціях Україна участі не бере). Конвенція про статус апатридів 1954 р. визначає їхні основні права і спрямована на попередження дискримінації цих осіб, але не передбачає ліквідації самого стану безгромадянства. Конвенція про скорочення випадків безгромадянства 1961 р., навпаки, має на меті припинення цього стану, вона заохочує держави надавати своє громадянство апатридам, що проживають на їх території, а також дітям, що народжуються на території цих держав від осіб без громадянства.
50.Міжнародно-правовий режим біженців і змушених переселенців. Право притулку.
Основним міжнародно-правовим документом, який регулює це питання є Конвенція про статус біженців 1951 р. та Протокол до неї 1967 р. крім того, важливе значення має Статут Управління Верховного комісара ООН у справах біженців – спеціального органу, створеного на підставі резолюції генеральної Асамблеї ООН у 1950 р. Крім системи захисту прав біженців у рамках ООН є й інші, перш за все регіональні договори. Прикладом регіональних договорів може бути Угода держав СНД про допомогу біженцям і вимушеним переселенцям 1995 р.
Біженці – це особи, які в силу обґрунтованих побоювань стати жертвами переслідувань за ознакою раси, національності, релігійних переконань, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних переконань знаходяться поза межами країни громадянства або звичайного місця проживання і не можуть або не бажають користуватися захистом цієї країни внаслідок зазначених побоювань чи з інших міркувань, не пов’язаних з мотивами особистої зручності.
Іноді біженців називають особами без громадянства de facto, оскільки їх правовий статус майже нічим не відрізняється від статусу осіб без громадянства. Набуття статусу біженця фактично означає, що особа підпадає лише під юрисдикцію держави перебування, і звільняється від підпорядкування правопорядку держави громадянства.
Конвенція 1951 р. передбачає основні права біженців (на працю за наймом, на придбання рухомого і нерухомого майна, на освіту, на соціальне забезпечення, на свободу пересування тощо) і, зокрема, вказує, що їх становище не повинно бути гіршим, ніж те, що передбачено для інших іноземців. Для біженців державами можуть встановлюватися пільгові умови набуття громадянства держави перебування, наприклад, скорочений строк проживання та ін. Зокрема, держава, яка надала притулок не має права висилати біженців, які законно проживають на її території, окрім як з міркувань державної безпеки або громадського порядку.
Вимушені переселенці (або, т.зв., внутрішні біженці) – це особи, які з тих же причин, що й біженці, змушені покинути місце свого постійного проживання і переселяються в іншу частину однієї й тієї ж країни.
Їхнє правове становище визначається внутрішнім законодавством держав, однак має відповідати загальновизнаним стандартам прав людини.
Політичний притулок – це надання державою певній особі юридично закріпленої можливості переховуватися від переслідувань з політичних мотивів з боку країни громадянства чи постійного місця проживання. При цьому переслідування з політичних мотивів – це переслідування не лише за політичні переконання, але й за громадську діяльність, релігійні переконання, расову або національну належність тощо.
В міжнародному праві не існує спеціальних правил щодо надання притулку і користування ним. Так, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права взагалі не містить такого поняття. Однак Загальна декларація прав людини передбачає право кожної людини шукати притулку і користуватися ним. Однак це право не визнається і не може бути використано при вчиненні особою неполітичного злочину або діяння, що суперечить цілям і принципам ООН. В цілому переважна більшість норм, що стосуються політичного притулку, мають характер міжнародних правових звичаїв.