
- •13. Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного права
- •14. Поняття джерел міжнародного права. Міжнародний договір в системі джерел міжнародного права.
- •15. Міжнародний звичай у системі джерел міжнародного права. Способи виникнення міжнародних звичаїв.
- •16. Допоміжні засоби визначення норм міжнародного права
- •17. Поняття основних принципів міжнародного права.
- •18. Нормативний зміст основних принципів міжнародного права
- •31. Поняття, ознаки і елементи міжнародного правопорушення
- •32. Міжнародна відповідальність за правомірну діяльність.
- •2)Фактична підстава виникнення відповідальності (об'єктивна подія)
- •33. Типи і види міжнародно-правових санкцій. Механізм застосування міжнародно-правових санкцій.
- •34. Право міжнародних договорів як галузь міжнародного права. Кодифікація права міжнародних договорів
- •35. Поняття міжнародного договору в сучасній доктрині і практиці. Найменування і структура міжнародних договорів
- •36. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів. Ратифікація міжнародних договорів. Ратифікаційні грамоти
- •37. Набрання міжнародним договором чинності. Дія міжнародного договору в просторі й часі.
- •38. Виконання міжнародних договорів. Принцип непорушності договорів.
- •39. Умови недійсності міжнародних договорів
- •40. Право міжнародних організацій як галузь міжнародного права. Джерела права міжнародних організацій
- •41. Поняття й ознаки міжнародних організацій. Правовий статус і міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій
- •42. Функції міжнародних організацій. Правова природа актів міжнародних організацій
- •43.Оон:цілі й принципи діяльності
- •44. Рада Безпеки оон, її функції. Членство. Порядок прийняття рішень
- •45. Генеральна Асамблея оон, її структура. Порядок роботи та порядок прийняття рішень
- •46. Міжнародні регіональні організації. Рада Європи, обсє, нато
- •47. Міжнародні конференції: поняття, правила процедури, порядок прийняття рішень
- •48. Міжнародно-правова регламентація стану населення. Громадянство і його значення для стану населення.
- •49.Міжнародно-правове регулювання без громадянства і подвійного громадянства.
- •50.Міжнародно-правовий режим біженців і змушених переселенців. Право притулку.
- •51. Захист прав людини і основних свобод міжнародно-правовими засобами.
- •52. Поняття, джерела і принципи міжнародного захисту прав людини і основних свобод.
- •53. Поняття і зміст міжнародно-правових стандартів у сфері прав людини. Основні міжнародно-правові акти про права людини та їх класифікація.
- •54. Універсальні і регіональні механізми захисту прав людини й основних свобод.
- •61. Міжнародно-правове регулювання режиму річок. Правовий режим міжнародних рік
- •63. Правовий режим Антарктики. Система договору про Антарктику
- •64. Кодифікація міжнародного морського права. Види морських просторів.
- •65. Внутрішні морські води та їх правовий режим. Режим морських портів.
- •66. Поняття і межі територіального моря. Право мирного проходу. Правовий режим територіальних вод
- •71. Правовий статус Міжнародного району морського дна. Використання ресурсів Міжнародного району морського дна. Міжнародний орган з морського дна
- •72. Поняття і види міжнародних проток. Правовий статус і режим міжнародних проток. Правовий режим Чорноморських проток
- •74. Дипломатія і дипломатичне право. Органи зовнішніх зносин держав
- •76. Голова дипломатичного представництва. Початок місії голови дипломатичного представництва. Закінчення місії голови дипломатичного представництва
- •77. Персонал дипломатичних представництв. Класи і ранги дипломатичних агентів. Дипломатичний корпус
- •79. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •82. Порядок призначення голови консульського представництва. Закінчення консульської місії. Консульські імунітети та привілеї.
- •84. Структура міжнародного кримінального права: міжнародне кримінальне право «strict sensu » і транснаціональне кримінальне право.
- •86. Поняття і види міжнародних злочинів
- •87. Поняття «міжнародний екстрадицій ний злочин», «міжнародний транснаціональний злочин», міжнародно-правовий злочин
- •88. Поняття і принципи кримінальної юрисдикції в міжнародному кримінальному праві.
- •89. Види кримінальної юрисдикції: предметна - ratione materiae ; просторова - ratione loci ; темпоральна - ratione temporis ; персональна - ratione personae.
- •90. Поняття міжнародної кримінальної юрисдикції.
- •91. Правові основи утворення і діяльності нюрнберзького і токійського військових трибуналів
- •92. Юрисдикція міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc по колишній Югославії та Руанді
- •93. Римський Статут Міжнародного кримінального суду: загальна характеристика
- •94. Поняття і види транснаціональних злочинів. Конвенційні злочини
- •95. Поняття міжнародно-правового співробітництва в галузі боротьби з транснаціональною злочинністю. Конвенційний та інституційний механізм боротьби зі злочинністю.
- •96. Поняття і структура міжнародного економічного права. Принципи міжнародного економічного права. Джерела міжнародного економічного права.
- •97. Сучасна система міжнародних економічних організацій(мео). Основні напрями впливу міжнародних економічних організацій на міжнародні економічні відносини.
- •98. Структура і основні напрями діяльності Всесвітньої торгової організації.
- •99. Поняття і предмет міжнародного торгового права, його система.
- •100. Поняття права міжнародної безпеки. Джерела права міжнародної безпеки. Цілі й принципи права міжнародної безпеки.
- •101. Поняття і види колективної безпеки. Загальна колективна безпека.
- •102. Регіональні міжнародні організації(рмо) у системі колективної безпеки. Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Організація Північноатлантичного договору.
- •103. Міжнародно-правові проблеми роззброєння. Нерозповсюдження ядерної зброї. Обмеження стратегічних наступальних озброєнь.
- •104. Заборона розробки, виробництва, застосування хімічної і бактеріологічної зброї та їх знищення.
- •106. Поняття права збройних конфліктів. Становлення та кодифікація права збройних конфліктів.
- •108. Правовий статус учасників збройних конфліктів. Розвідники і шпигуни. Найманці. Парламентери.
- •109. Захист поранених і хворих під час війни.
- •110. Правовий статус військовополонених. Режим військового полону. Кримінальні і дисциплінарні покарання щодо військовополонених.
- •111. Режим військової окупації.
- •112. Захист цивільного населення під час війни
- •113. Особливості міжнародно-правового регулювання ведення збройного конфлікту на морі
- •114. Поняття і принципи міжнародного повітряного права. Джерела міжнародного повітряного права.
- •115. Поняття і правовий режим повітряного простору. Свобода польотів у міжнародному повітряному просторі
- •116. Міжнародна організація цивільної авіації.
- •117. Відповідальність у міжнародному повітряному праві.
- •118. Поняття і принципи міжнародного космічного права. Джерела міжнародного космічного права.
- •119. Правовий режим космічного простору і небесних тіл.
- •120. Правовий режим космічних об'єктів і екіпажів.
- •121 Відповідальність у міжнародному космічному праві.
- •122 Поняття і система міжнародного екологічного права. Джерела міжнародного екологічного права.
- •123 Класифікація принципів міжнародного екологічного права.
- •124 Міжнародно – правова охорона атмосфери і озонового шару.
- •125. Міжнародно-правова охорона флори і фауни.
- •126. МІжнародно-правова охорона Світового Океану від забруднення. Співробітництво причорноморських держав у сфері охорони навколишнього середовища.
- •127. Поняття і значення права мирного вирішення міжнародних спорів.
- •129. Безпосередні переговори(перег.) і консультації(конс). Добрі послуги і посередництво(посер.)
- •130. Міжнародна примирлива процедура: слідчі і погоджувальні комісії.
- •131. Міжнародний арбітраж як засіб мирного вирішення міжнародних спорів. Постійна палата третейського суду .
- •132. Структура і компетенція Міжнародного Суду оон.
- •133. Вирішення спорів у міжнародних організаціях.
45. Генеральна Асамблея оон, її структура. Порядок роботи та порядок прийняття рішень
Генеральна Асамблея - один з головних органів ООН, що складається з представників всіх держав-членів ООН. Делегація кожної держави-члена ООН склад. не більш, ніж з 5 представників і 5 їх заступників.
ГА в межах Статуту ООН, має право обговорювати та робити рекомендації членам ООН або Раді Безпеки з будь-яких питань або справ в межах Статуту, крім питань, що знаходяться на розгляді Ради Безпеки стосовно будь-якого спору або ситуації.
Структурно Генеральна Асамблея складається з семи головна комітетів, в кожному з яких представлені всі члени ООН: Комітет з політ. питань і питань безпеки (Перший комітет), Спец. політ. комітет; Комітет з екон. і соц. питань (Другий комітет); Комітет з соц., гуманітарних питань (Третій комітет); Комітет з питань опіки і несамоврядних територій (Четвертий комітет); Комітет з адмін. і бюджетних питань (П'ятий комітет), Комітет з прав. питань (Шостий комітет). Крім головних комітетів ГА створено велику кількість допоміжних комітетів і комісій.
ГА, зокрема: розглядає принципи співпраці в області забезпечення міжнародного миру і безпеки; обирає непостійних членів Ради Безпеки ООН, членів екон. соц. ради; за рекомендацією Ради Безпеки призначає Генерального Секретаря ООН; спільно з Радою Безпеки обирає членів Міжнародного Суду ООН; координує міжнародну співпрацю в економічній, соціальній, культурній і гуманітарній сферах; здійснює інші повноваження, передбачені Статутом ООН.
ГА працює в сесійному порядку. Сесії Асамблеї провод щорічно, в жовтні-березні. На вимогу Ради Безпеки або більшості членів ООН можуть бути скликані спец або надзвич сесії. Робота сесії проходить у формі пленарних засідань і засідань комітетів і комісій.
Кожний член Асамблеї має один голос. Рішення з важливих питань ухвалюються більшістю в 2/3 присутніх членів ООН, з інших питань рішення приймаються простою більшістю членів. Рішення оформлюються у вигляді резолюцій, а найзначніші з них іменуються деклараціями. Згідно Статуту ООН, всі вони носять рекомендаційних характер.
46. Міжнародні регіональні організації. Рада Європи, обсє, нато
Рада Європи заснована 5.05.1949 р. Відп до ст. 1 Статуту «метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її Членами в ім’я захисту та здійснення ідеалів і принципів, що є їхнім спільним надбанням, і сприяння їхньому економічному та соціальному прогресу». Питання, що стосуються нац оборони, не входять до компетенції Ради Європи(входить 45 держав).Органи РЄ: Комітет міністрів і Парламентська (консультативна) асамблея. Їхню роботу забезпечує Секретаріат, очолюваний Ген секретарем. У 1994 р. Комітетом міністрів був заснований як консультативний орган Конгрес місц та регіонал влади Європи. Найважливішу роль у реалізації цілей РЄ відіграє Європ суд з прав людини.
Організація безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) є регіональною міжн міжурядовою організацією, що формується. ОБСЄ на сьогодні є політичним утворенням, оскільки її установчі документи є не міжнародно-правовими, а політичними угодами. Основні цілі ОБСЄ – створення умов для проведення консультацій, прийняття рішень зі співробітництва держав-учасниць у Європі; зміцнення добросусідських відносин, заохочення укладання двосторонніх, регіональних і загальноєвропейських угод між державами-учасницями; сприяння широкому застосуванню своїх принципів і розвитку свого потенціалу у сфері діяльності з вирішення конфліктів, регулювання криз, підтримання миру та подолання наслідків конфліктів; підвищення безпеки та стабільності шляхом контролю над озброєнням, роззброєння та зміцнення довіри та безпеки на всьому просторі ОБСЄ і на рівні окремих регіонів; захист прав людини й основних свобод.
Організаційна структура ОБСЄ. Вищим органом ОБСЄ є Нарада голів держав і урядів. Загальне керівництво оперативною діяльністю Організації здійснюється Діючим Головою. Як правило, цей пост обіймає міністр закордонних справ держави, у якій проходило останнє засідання Ради міністрів. Генеральний Секретар – головна адміністративна особа,надає підтримку діючому Голові, керує роботою Секретаріату.Бюро з демократ інститутів і прав людини (знаходиться у Варшаві) сприяє обміну інформацією та розширенню співробітництва держав-учасниць у сфері людського виміру та становлення демократ інститутів, контролює виконання зобов’язань у сфері людського виміру.Верховний комісар у справах нац меншин забезп попередження та негайне реагування на напружені ситуації, пов’язані із захистом прав нац меншин.Форум із безпеки та співробітництва в Європі створений як постійно діючий орган для надання регулярних консультацій щодо контролю над озброєнням, роззброєнням і активізації співробітництва з питань, пов’язаних із безпекою.
НАТО заснована Північноатлантичним договором, який був підписаний 4 квітня 1949 р. і набрав чинності 24 серпня 1949 р. На сьогодні членами НАТО є 19 держав. Мета НАТО є забезпечення стабільності та добробуту в Північноатлантичному регіоні. Відповідно до ст. 5 Північноатлантичного договору члени організації розглядають збройний напад на одного або декількох із них у Європі або Північній Америці як напад на всіх учасників договору. Якщо такий збройний напад відбудеться, кожний член організації в порядку здійснення права на індивідуальну або колективну самооборону, визнаного ст. 51 Статуту ООН, прийняв на себе зобов’язання надати стороні або сторонам, що зазнали нападу, таку допомогу, яку визнає необхідною, включаючи застосування збройної сили. НАТО має сповістити Раду Безпеки ООН про будь-який збройний напад і про всі заходи, вжиті внаслідок нього. Такі заходи мають бути припинені після дій Ради Безпеки, необхідних для відновлення та підтримання миру.
Держави — члени НАТО зобов’язалися утримуватися у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування будь-яким способом, несумісним із цілями ООН, вирішувати всі свої спори мирними засобами, сприяти подальшому розвитку мирних і дружніх відносин між народами.
Органи НАТО. Для реалізації цілей НАТО створена складна політична та військова структура. Вищим політичним і військовим органом є Північноатлантична рада. Комітет оборонного планування зазвичай збирається на рівні постійних представників держав-членів (крім Франції) та не менше двох разів на рік на рівні міністрів оборони. У межах сфери своєї діяльності має ті самі повноваження, що й Рада. Група ядерного планування збирається на рівні постійних представників і міністрів оборони. Розглядає будь-які питання, що стосуються політики Альянсу у відношенні ядерної зброї. Військовий комітет – головний військовий орган, що складається з начальників генеральних штабів усіх держав-членів. Він розробляє основні напрями військової політики та стратегії Альянсу. Міжнародний військовий штаб складається з військового персоналу держав-членів, направленого до Штаб-квартири НАТО для роботи в міжнародній якості задля досягнення загальних цілей Альянсу. Штаб проводить дослідження та розробляє плани та рекомендації з військових питань. Генеральний секретар призначається Радою, що засідає на рівні голів держав і урядів і є основною адміністративною особою. Відповідає за сприяння і вироблення рішень в Альянсі. Може пропонувати теми для обговорення та виносити на розгляд власні проекти рішень різних питань порядку денного. Від імені Альянсу робить заяви у пресі. Керує роботою персоналу.