- •1.Модель життєдіяльності людини.
- •2.Головні визначення – безпека, загроза, небезпека, надзвичайна ситуація, ризик.
- •3.Безпека людини, суспільства, національна безпека.
- •4.Культура безпеки як елемент загальної культури, що реалізує захисну функцію людства.
- •5.Аксіоми безпеки життєдіяльності.
- •6.Методологічні основи безпеки життєдіяльності. Системний підхід у безпеці життєдіяльності.
- •7.Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек.
- •8.Види небезпек: мікро- та макро-біологічна, вибухопожежна, гідродинамічна, пожежна, радіаційна, фізична, хімічна, екологічна.
- •10.Класифікація нс за причинами походження, територіального поширення і обсягів заподіяних або очікуваних збитків.
- •11.Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ: землетрус, карст, осідання ґрунтів над гірничими виробками, зсув, обвал, ерозія ґрунту.
- •12.Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки та навколишнє середовище.
- •15.Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та наслідки.
- •15.Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та наслідки.
- •16.Пожежі у природних екосистемах.
- •17.Вражаючи фактори природних пожеж, характер їхніх проявів та наслідки.
- •18.Біологічні небезпеки.
- •19.Вражаючі фактори біологічної дії.
- •20.Характеристика небезпечних патогенних мікроорганізмів: найпростіші, гриби, віруси, рикетсії, бактерії.
- •21.Пандемії, епідемії, масові отруєння людей.
- •22.Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб.
- •23.Інфекційні захворювання тварин і рослин.
- •24.Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу.
- •25.Класифікація, номенклатура і одиниці виміру вражаючих факторів фізичної та хімічної дії джерел техногенних небезпек.
- •26.Промислові аварії, катастрофи та їхні наслідки. Рівні виробничих аварій в залежності від їхнього масштабу.
- •27.Втрати міцності, деформації, провали і руйнування будівель та споруд. Пошкодження енергосистем, інженерних і технологічних мереж.
- •28.Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях.
- •29.Вимоги до транспортування небезпечних речовин.
- •30.Маркування небезпечних вантажів з небезпечними речовинами.
- •31.Гідродинамічні об’єкти і їхнє призначення. Причини виникнення гідродинамічних небезпек (аварій).
- •32.Хвиля прориву та її вражаючі фактори. Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів гідродинамічної небезпеки.
- •33.Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння.
- •34.Етапи розвитку пожежі. Зони горіння, теплового впливу, задимлення, токсичності. Небезпечні для людини фактори пожежі.
- •35.Вибух. Фактори техногенних вибухів, що призводять до ураження людей, руйнування будівель, споруд, технічного устаткування і забруднення навколишнього середовища.
- •Класифікація об’єктів за їхньою пожежо вибухонебезпекою.
- •36.Показники пожежо вибухонебезпеки речовин і матеріалів. Законодавча база в галузі пожежної безпеки.
- •37.Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій, відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки.
- •38.Джерела радіації та одиниці її вимірювання. Класифікація радіаційних аварій за характером дії і масштабами.
- •39.Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину. Механізм дії іонізуючих випромінювань на тканини організму.
- •40.Ознаки радіаційного ураження. Гостре опромінення. Хронічне опромінення.
- •41.Нормування радіаційної безпеки. Рівні втручання у разі радіаційної аварії.
- •42. Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів атомної енергетики.
- •43. Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри. Категорії зон радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на чаес.
- •44. Режими захисту населення Захист приміщень від проникнення радіоактивних речовин.
- •45. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини.
- •46. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини.
- •47. Особливості забруднення місцевості, води, продовольства у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин.
- •48. Класифікація суб’єктів господарювання і адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою.
- •49. Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку.
- •50. Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. Організація дозиметричного й хімічного контролю.
- •52. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження.
- •54. Класифікація об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій.
- •55. Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму.
- •56. Антитерористичні критерії оцінки уразливості та підвищення стійкості роботи об’єктів підвищеної небезпеки.
- •58. Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини. Корупція і криміналізація суспільства.
- •59. Маніпуляція свідомістю.
- •60. Розрив у рівні забезпечення життя між різними прошарками населенн
- •61. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика. Алкоголізм та наркоманія.
- •62. Зростання злочинності як фактор небезпеки. Види злочинних посягань на людину.
- •63. Поняття та різновиди натовпу. Поводження людини в натовпі.
- •64. Фактори, що стійко або тимчасово підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку.
- •65. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.
- •66. Захисні властивості людського організму. Види поведінки людини та її психічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості.
- •67. Поняття про психоемоційні напруження (стрес). Види напруження.
- •68. Психотипи за реакцією людей на небезпеку. Частота змін стресових станів у людей, що знаходяться в районі нс.
- •69. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об’єкти техносфери та природне середовище.
- •70. Індивідуальний та груповий ризик. Концепція прийнятного ризику.
- •71. Розподіл підприємств, установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від нс.
- •71. Розподіл підприємств, установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від нс.
- •72. Управління безпекою через порівняння витрат та отриманих вигод від зниження ризику.
- •73. Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
- •74. Статистичний метод. Метод аналогій.
- •75. Експертні методи оцінювання ризиків. Застосування у розрахунках ризику імовірнісних структурно-логічних моделей.
- •77. Розробка ризик-стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків.
- •78. Вибір методів (відмова від ризиків, зниження, передача і ухвалення) та інструментів управління виявленим ризиком.
- •79. Правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у нс, процеси її функціонування і розвитку, регламентацію режимів запобігання і ліквідації нс.
- •80. Структурно-функціональна схема державного управління безпекою та захистом у нс в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади.
- •81. Органи управління, сили і ресурси з попередження та реагування на нс на державному рівні.
- •87. Застосування захисних бар’єрів та видів цивільного захисту: фізичного, постійно діючого функціонального, природного, комбінованого.
- •89. Загальна технологія та моделі прийняття управлінських рішень.
- •90. Інформаційна підтримка та процедурне забезпечення прийняття й реалізації рішень пов’язаних з усуненням загрози виникнення нс або реагуванням на нс та організації ліквідування її наслідків.
- •91. Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способам захисту в разі виникнення нс та аварій.
- •92. Спеціальні об’єктові навчання і тренування. Функціональне навчання керівних працівників і фахівців, які організують та здійснюють заходи у сфері цивільного захисту.
- •93. Критерії та показники оцінки ефективності функціонування системи безпеки та захисту в нс об’єкту господарювання.
- •94. Порядок надання населенню інформації про наявність загрози або виникнення нс, правил поведінки та способів дій в цих умовах.
- •95. Сутність і особливості оперативного управління за умов виникнення нс.
- •96. Міські, заміські, запасні та пересувні пункти управління в нс.
- •97. Спеціально уповноважений керівник та штаб з ліквідації нс. Сили і засоби постійної готовності.
- •98. Мета і загальна характеристика рятувальних та інших невідкладних робіт. Техніка, що застосовується при ліквідації наслідків нс.
- •99. Розрахунок сил та їх ешелоноване угрупування. Склад та завдання угрупування сил першого, другого ешелонів та резерву.
- •100. Організація взаємодії сил при проведенні аварійно-рятувальних робіт та основних видів забезпечення у зоні нс.
- •101. Здійснення карантинних та інших санітарно-протиепідемічних заходів.
- •103. Дезактивуючи, дегазуючи та дезінфікуючи розчини.
19.Вражаючі фактори біологічної дії.
Одним з видів небезпеки є біологічні речовини, до яких відносять макроорганізми (рослини та тварини) і патогенні мікроорганізми, збудники інфекційних захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети, найпростіші).
Біологічні фактори небезпеки можуть бути як на робочих місцях, так і в домашніх умовах. Тому попередження ураження біологічними факторами небезпеки є вкрай важливе завдання.
Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.
За ступенем токсичності рослини поділяють на:
• отруйні (біла акація, бузина, конвалія, плющ тощо) ;
• дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо);
• смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний).
Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що виробляються тими чи іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть участь у міжвидових взаємодіях. Приклади використання хімічних речовин для нападу або захисту можна знайти на всіх сходинках еволюційного розвитку. Наведемо приклади деяких небезпечних тварин.
Особливостями дії мікроорганізмів є:
висока ефективність зараження людей;
здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами;
наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояву повного захворювання (від декількох годин до десятків днів);
певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;
здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей.
В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти:
через верхні дихальні шляхи (повітрям);
через шлунково-кишковий тракт (повітряно-крапельним);
через проникнення у кров (переважно кровососними паразитами);
через шкіру та слизові оболонки.
20.Характеристика небезпечних патогенних мікроорганізмів: найпростіші, гриби, віруси, рикетсії, бактерії.
Мікроорганізми – це найменші, здебільшого одноклітинні істоти, яких можна побачити тільки у мікроскоп, характеризуються величезною різноманітністю видів, здатних існувати у різних умовах. Мікроорганізми виконують корисну роль у круговороті речовин у природі, використовуються у харчовій та мікробіологічній промисловості, при виробництві пива, вин, ліків.
Бактерії – типові представники мікроорганізмів. Бактерії, що мають форму правильних кульок, називають коками. Групи коків називають стафілококами або стрептококами. До коків відносять збудників різних інфекційних хвороб. Дуже багато бактерій мають форму паличок, наприклад кишкова паличка, що мешкає в нашому організмі (Eschericha coli), – збудник тифу (Salmonella typhi), дизентерії (Shigella dysenteriae). Електронний мікроскоп дає змогу побачити і органи руху бактерій – тоненькі джгутики.
Віруси – внутрішньоклітинні паразити: розмножуючись тільки у живих клітинах, вони використовують їх ферментативний апарат і перемикають клітину на синтез зрілих вірусних частинок – віріопів. Віруси дрібніші бактерій у 50 раз. Їх не видно у світловому мікроскопі. Вони не затримуються найтоншими фарфоровими фільтрами. Віруси розповсюджені повсюди. Викликають хвороби рослин, тварин і людини. Вивченням вірусів займається наука вірусологія.
Отже, віруси мають наступні особливості, порівнюючи з бактеріями. Для вірусів характерна така властивість як фільтрованість, тобто вони проходять через фільтри.
Гриби – відокремлена група нижчих рослин, що позбавлені хлорофілу і живляться готовими органічними речовинами. Існує більше 100 тисяч видів грибів. Від бактерій гриби відрізняє наявність ядра у клітині. Патогенні гриби викликають хвороби рослин, тварин та людини.
Рикетсії (за ім’ям американського вченого Ricketts) мілкі хвороботворні бактерії, розмножуються у клітинах хазяїна (так само як віруси). Збуджують рикетсіози (висипний тиф, ку-лихоманку та ін.) у людини та тварин.
Рикетсіоз, те саме, що й ку-лихоманка. Ку-лихоманка (рикетсіоз Q) гостре інфекційне захворювання людини та тварин, викликане рикетсіями. Ознаки захворювання: головний біль, слабкість, безсоння, біль у м’язах. У тварин хвороба протікає без симптомів. Людина заражається від тварин.
Найпростіші складаються із однієї клітини. Частіше всього вони мешкають у водоймищах. Приклади найпростіших тварин: амеба, радіолярія, грегарина, евглена, трипаносома, міксоспоридія, парамеція.