3. Доба Відродження польської архітектури.

Традиції готики простежуються в Польщі ще в XVI і почасти в XVII ст., але в цілому остання чверть XV і початок XVI в. були часом становлення мистецтва Відродження. Пам'ятки цього періоду, найбільш яскраво представлені чудовим вівтарем Маріацького костьолу в Кракові роботи Віта Ствоша. [24, 75 c.]

Маріацький костел в Кракові пов'язаний з ім'ям Віта Ствоша - талановитого скульптора, живописця та графіка. Саме ним створені головні святині храму, вівтар і Розп'яття, і відносяться до найбільш визначних творів середньовічного європейського мистецтва. [15, 109 c.]

Віт Ствош прожив довге життя - він помер у віці дев'яносто трьох років. Народився Ствош в Південній Німеччині, в Нюрнберзі, але в 1447 році переїхав до Кракова і прожив тут 22 роки. З них 12 років, з 1477 по 1489, він працював над вівтарем Маріацького костелу - найбільшим з вівтарів середньовічної Європи, який став головним творінням геніального майстра і найбільшим скарбом Маріацького костелу. Тристулковий вівтар містить близько 200 дерев'яних розписаних фігур, виконаних з незвичайною ретельністю. [15, 109 c.]

Маріацький вівтар роботи Віта Ствоша складається з центральної частини і чотирьох крил. Центральний сюжет - увінчання Богоматері вінцем Владичиці Небесної, а на крилах зображені дванадцять сцен з її життя. Віт Ствош сам вирізав з липового дерева скульптури і деталі вівтаря, сам розписував їх. Його робота вражає своїм реалізмом. У ній немає спрощено-схематичних рис, характерних для мистецтва середньовіччя - всі деталі людського тіла, пропорції, рух відтворені зі скрупульозною точністю і, разом з тим, одухотворені - вони живуть.

Під час фашистської окупації Кракова вівтар Маріацького костелу був вивезений і схований фашистами в підземеллях нюрнбергського замку. У 1946 році його знайшли і після багаторічної реставрації повернули на колишнє місце - в храм. [15, 110 c.]

В епоху Відродження сталися радикальні зміни у принципах будівництва. Якщо середньовічна архітектура базувалася на уніфікованому церковно-схоластичному світогляді й колективному досвіді майстрів, то в ренесансній на перший план виходить індивідуальна творчість архітектора і художника. Причому, відчутно активне звернення до естетичних засад та принципів античної архітектури.

Щодо епохи Відродження у Польщі, то тут становились шедеври замкової архітектури. [24, 77 c.]

Замок у Ланцуті або Замок Любомирських у Ланцуті – один з найбільш значних палацово-паркових ансамблів на території Польщі, справжня скарбниця національної історії та культури. Знаходиться в 18 кілометрах на схід від Жешува.

Замок Любомирських у Ланцуті вважається одним з найбільш значних палацово-паркових ансамблів Польщі. Це справжня скарбниця національної історії та культури, мальовничий куточок, привабливий для кожного, хто цінує красу і витонченість.

Замок був побудований князем Станіславом Любомирським в першій половині XVII ст. як спорудження, що виконувало в першу чергу оборонні функції. Він був невеликим і добротним. Золота епоха в історії Ланцутського замку почалася в другій половині XVIII ст. після того, як його власниками стали нащадок Любомирського і Станіслав Любомирський з дружиною Ізабеллою. З її подачі фортеця була перетворена в палацовий комплекс – витончений, відповідний модним віянням і прикрашений рідкісними предметами мистецтва. Пізніше навколо замку був створений ландшафтний парк. Набережні вирівняли, дороги перебудували, а дерева висадили таким чином, щоб вони утворювали алею. Також у парку були розставлені павільйони. [24, 79 c.]

У той час Ланцутський замок вважався однією із самих великих житлових будівель в Польщі. Там вирувало музичне і театральне життя, а серед гостей було чимало іменитих персон. Після смерті Ізабелли в 1816 р. замок перейшов до її онука з роду Потоцьких Альфреду. Його син Альфред Йосип II рідко відвідував замок, і парк прийшов в запустіння.

Після його смерті Ланцутський замок перейшов у володіння римського сімейства Потоцьких, глава якого разом з дружиною Елізабет Радзивілл відновив колишню славу замку. У 1889-1911 рр.. була проведена реконструкція. Відновлювальні роботи торкнулися всіх поверхів, були встановлені системи водопостачання, проведено електрику. Парк оточили парканом, поряд із замком розбили італійський сад, в Рожевому саду спорудили оранжерею. Фасади замку оновили в стилі французького необароко. В цілому дизайн замку, що зберігся до наших днів, був створений саме тоді. [24, 80 c.]

Після реконструкції палацовий комплекс знову заблищав, ставши однією з найрозкішніших резиденцій континентальної Європи. Тут бували багато видатних представників аристократичних сімей, ерцгерцог Рудольф і Франц Фердинанд. На початку XX ст. Ланцутський замок вважався п’ятим у світі за площею. Наступний власник замку Альфред III відомий тим, що при ньому в 20-і рр.. XX ст. палац був модернізований (з’явилися центральне опалення, ванні кімнати). [15, 113 c.]

Під час Другої світової війни в Ланцутському замку знаходився штаб вермахту, там же жили німецькі офіцери з дозволу господарів замку. Перед приходом до Польщі Червоної Армії сім’я Потоцьких прийняла рішення про термінову евакуацію, вивізши із замку немало предметів інтер’єру і мистецтва. Всі забрати не вдалося, однак військові дії ніякого збитку не завдали. [15, 114 c.]

Потоцькі більше не повернулися в родовий маєток, і Ланцутський замок був націоналізований владою Польщі і перетворений на музей, де зібрали прекрасні колекції творів мистецтва та різних скульптур. За традицією, закладеною Ізабеллою Любомирською, яка всіляко заохочувала музичну діяльність, починаючи з 1960 р. щорічно в травні в замку проходять Дні камерної музики. У 1981 р. цей захід набув статусу фестивалю, який став важливою подією в житті всіх шанувальників класичної музики. [15, 114 c.]

Ланцутський замок відомий також тим, що в 1996 р. тут пройшла зустріч глав дев’яти держав Центральної Європи. У 2005 р. замковий комплекс був оголошений президентом Польщі пам’ятником історії.

Приголомшливо красиві Бальний і Колонний зали, Галерея скульптур. Саме в Бальному залі щорічно проходить Фестиваль класичної музики. У Галереї скульптур, що з’явилася під час реконструкції другої половини XVIII ст., стіни розписані відомим італійським художником Вінченцо Брена. Ланцутський замок пишається однією з найбільших бібліотек Польщі: тут зберігаються близько 22 тис. томів. [41]

Красичинський замок був збудований у місті Красичин Перемишльської землі Руського воєводства І Речі Посполитої, тепер Підкарпатського воєводства Польщі. Розміщений на віддалі 10 км від Перемишля.

Ренесансний замок в Красичині вважається одним з найкрасивіших в Польщі. Замок знаходиться в низині біля правого берега річки Сан. Периметр замку у формі квадрата з чотирма вежами в кожному з зовнішніх кутів. У кожної вежі своє ім’я: Божественна з куполом, Папська з Аттикою у вигляді папської корони, Королівська з шістьма маленькими башточками і Дворянська з оглядовим майданчиком. [41]

Ці назви символізують устрій світу – чотири ступені в ієрархи влади – Бог, церква, монархія і дворянство. У замку є ще одна найвища вежа, яка називається годинниковою вежею і яка знаходиться зі старими в’їзними воротами. В загальній сумі в замку були цілих три штуки в’їзних воріт.

Перші ворота, які були ще з часів дерев’яного замку, знаходилися в північній частині. Сьогодні, при ретельному огляді північної стіни, можна виявить сліди цих воріт. Другі ворота збереглися до наших днів і до них веде міст з аркадами. Міст був побудований через річку Сян, русло якої з часом змінилося. Треті ворота – сьогоднішній вхід в замок зі східної сторони. [24, 86 c.]

У внутрішньому дворику замку, де немає ніякої рослинності знаходиться лоджія з куполом і два житлових крила, в тому числі північне крило з внутрішньої галереєю. Те що робить цей замок особливим, це графітна декорація стін. Малюнки створені в штукатурці стін і скомпоновані у відповідності з ідеологією планування замку. Малюнками покрито більше 7000 м2 стіни. На малюнках зображені Римські імператори, королі Польські, святі і представники роду Красицьких.

Завдяки щорічним реставраційним роботам, які продовжуються і сьогодні, замок повернув свою минулу велич і красу. Навколо замку знаходиться дуже красивий парк, в якому ростуть дуже старі липи, вік деяких перевищує 150 років. [24, 86 c.]

Замок у Баранові-Сандомирському —- пізньоренесансова будівля, яку ще називають Малим Вавелем. Збудований за проектом архітектора Санті Ґучі в 1591-1606 роках. [41]

Розташований у долині річки Вісли. Появу на цьому місці рицарського двору пов'язують з родиною Барановських гербу Ґжимала. У 1578 році маєтність перейшла на власність Лєщинських гербу Вєнява. Берестейсько-куявський воєвода Аджей Лєщинський заклав замок, а при нім бібліотеку. Замок відвідував король Стефан Баторій. Останнім власником замку з Лєщинських був Рафал - батько Станіслава Лєщинського - короля Польщі та Великого князя Литовського. Наступними власниками замку були Дмитро Єжи Вишневецький (1677-1682 роки), княгиня Теофіла Людвіка Заславська (1682-1709 роки замок перебудовується за участі архітектора Тильмана з Гамерен). Власниками замку були Олександр Домінік Любомирський, Павло Карл Санґушко, Яцек Малаховський, Юзеф Потоцький, Ян Красницький. Після пожежі 1849 року, Красницькі не подужали коштовного ремонту замку. В 1867 році будівлю було продано Феліксові Долянському. У 1898 році замок знову згорів. Відбудовою займався Тадeуш Стриєнський, який декорував замкову каплицю у стилі краківської сецесії. Автором вітражів був Юзеф Мегофер, а вівтаря Станіслав Виспянський. [41]

Останнім власником був Роман Долянський, який втратив замок після реформи у 1945 році.

В січні 1968 року замок відійшов групі промислових підприємств «Siarkopol». До 1995 року у замку розміщувався музей сіркового промислу. Від 1997 року замок перебуває у власності АТ «Аґенція Розвитку Промислу» (Варшава). [24, 90 c.]

Розділ 2. Архітектура Нового Часу у Польщі.