
- •4.Віддаль між двома заданими точками
- •6.Властивості визначників:
- •11. Дати означення визначника ііі порядку.
- •12. Дати означення мінору довільного елемента визначника n-порядку.
- •13. Дослідження функції на монотонність.
- •14. Еквівалентні нескінченно малі величини.
- •15. Загальна схема дослідження функції та побудова її графіку.
- •16. Записати розклад визначника ііі порядку за елементами будь-якого рядка (стовпця).
- •17. Зв’язок між нескінченно малими та нескінченно великими величинами.
- •18. Зв’язок нескінченно малих величин та границі функції в точці.
- •19. Знаходження координат вектора за відомими координатами початку та вершини.
- •20. Знаходження оберненої матриці через союзну.
- •22.Канонічне рівнянн прямої в 3-вимірному просторі
- •27. Монотонні функції.
- •31. Обчислення оберненої матриці методом Жордана-Гауса.
- •33. Означення геометричного вектора.
- •35. Означення графіка функції.
- •38. Означення оберненої функції.
- •49. Основні теореми про границі.
- •54. Поняття нескінченно малих однакового порядку малості.
- •56. Поняття функції та способи її задання.
- •58. Похилі асимптоти графіку функції.
- •59. Правила знаходження екстремумів функції за допомогою другої похідної.
- •61. Правило добутку двох матриць.
- •62. Правило добутку матриці на число.
- •63. Правило Крамера розв’язку слар.
- •65. Ранг матриці. Ступінчатий вигляд матриці.
- •70. Рівняння прямої, що проходить через задану точку перпендикулярно даному вектору.
- •71) Розв’язування слар за допомогою оберненої матриці (матричний спосіб).
- •73) Розриви функції першого роду. Розриви функції другого роду.
- •75. Таблиця похідних елементарних функцій.
- •76) Теорема Кронеккера-Капеллі.
- •77) Точки перегину функції.
- •80. Умови паралельності прямих
- •81.Фізичний зміст похідної
- •82. Формула довжини вектора.
27. Монотонні функції.
Моното́нна фу́нкція — це функція, приріст якої не змінює знаку, тобто завжди або невід’ємний, або недодатній. Якщо при цьому приріст ще і не дорівнює нулю, то функція називається стро́го моното́нною.
Означення
Приклад незростаючої функції
Нехай
дано функцію
Тоді
функція f називається зроста́ючою на M, якщо
.
функція f називається стро́го зроста́ючою на M, якщо
.
функція f називається спадною на M, якщо
.
функція f називається стро́го спадною на M, якщо
.
Приклад неспадної функції
(Строго) зростаюча чи спадна функція називається (строго) монотонною
28.Основні види матриць
Визначення матриці. Матрицею називається прямокутна таблиця з чисел, що містить деяку кількість m рядків і деяку кількість n стовпців. Основні поняття матриці: Числа m і n називаються порядками матриці. У випадку, якщо m = n, матриця називається квадратною, а число m = n - їїпорядком. У подальшому для запису матриці будуть застосовуватися позначення:
Хоча іноді в літературі зустрічається позначення:
Втім, для короткого позначення матриці часто використовується одна великабуква латинського алфавіту, (наприклад, А), або символ | | aij | |, а іноді і зроз'ясненням: A = | | aij | | = (aij) (i = 1, 2 ,..., m; j = 1,2, ... n) Числа aij, що входять до складу даної матриці, називаються її елементами. У записі aij перший індекс i означає номер рядка, а другий індекс j - номерстовпця. Наприклад, матриця
це матриця порядку 2 × 3, її елементи a11 = 1, a12 = x, a13 = 3, a21 =- 2y, ... Отже, ми ввели визначення матриці. Розглянемо види матриць і дамовідповідні до них визначення.
Види матриць
Введемо поняття матриць: квадратних, діагональних, одиничних і нульових. Визначення матриці квадратної: Квадратної матрицею n-го порядку називаєтьсяматриця розміру n × n. У разі квадратної матриці
вводяться поняття головної і побічної діагоналей. Головною діагоналлю матриціназивається діагональ, що йде з лівого верхнього кута матриці в правий нижнійїї кут.
Побічної діагоналлю тієї ж матриці називається діагональ, що йде з лівогонижнього кута в правий верхній кут.
Поняття діагональної матриці: діагональної називається квадратна матриця, у якої всі елементи поза головною діагоналі дорівнюють нулю.
Одиничної (позначається Е іноді I) називається діагональна матриця з одиницями на головній діагоналі.
Нульова матриця в якій всі елементи рівні нулю.
Дві матриці А і В називаються рівними (А = В), якщо вони однакового розміру (тобто мають однакову кількість рядків і однакову кількість стовбців та їхвідповідні елементи рівні). Так, якщо
то А=B, если a11=b11, a12=b12, a21=b21, a22=b22
29. Найбільше і найменше значення функції, поняття математичного аналізу. Значення, що приймається функцією в деякій точці безлічі, на якій ця функція задана, називається найбільшим (найменшим) на цій безлічі, якщо ні в якій іншій точці безлічі функція не має більшого (меншого) значення. Н. і н. з. ф. в порівнянні з її значеннями у всіх досить близьких крапках називаються екстремумами (відповідно максимумами і мінімумами) функції. Н. і н. з. ф., заданою на відрізку, можуть досягатися або в крапках, де похідна дорівнює нулю, або в крапках, де вона не існує, або на кінцях відрізання. Безперервна функція, задана на відрізку, обов'язково досягає на нім найбільшого і найменшого значень; якщо ж безперервну функцію розглядати на інтервалі (тобто відрізку з виключеними кінцями), то серед її значень на цьому інтервалі може не виявитися найбільшого або найменшого. Наприклад, функція в = x , задана на відрізку [0; 1], досягає найбільшого і найменшого значень відповідно при x = 1 і x = 0 (тобто на кінцях відрізання); якщо ж розглядати цю функцію на інтервалі (0; 1), то серед її значень на цьому інтервалі немає ні найбільшого, ні найменшого, оскільки для кожного x 0 завжди знайдеться точка цього інтервалу, лежача правіше (лівіше) x 0 , і така, що значення функції в цій крапці буде більше (відповідно менше), ніж в точці x 0 . Аналогічні твердження справедливі для функцій багатьох змінних.
30. Область визначення — множина допустимих значень аргументу функції. Позначається як D(y), якщо вказується область визначення функції y=f(x).
Якщо
задані: числова множина
та
правило
,
що дозволяє поставити у відповідність
кожному елементу
з
множини
певне
число, то говорять, що задана функція
з областю
визначення
.
Тобто, визначення області значень є необхідною умовою визначення функції.
Визначення. Значення змінних, на яких задається функція , називають допустимими значеннями змінних.
Визначення.
Значення змінних, при яких алгебраїчний
вираз
має
зміст, називають допустимими
значеннями змінних.Множину
всіх допустимих значень
змінних називають областю
допустимих значень змінних
.
Визначення. Областю
визначення рівняння
називають
множину всіх тих значень зміної x,
при яких алгебраїчні вирази
і
одночасно
мають зміст.
Якщо функція задана формулою, то область визначення складається зі всіх значень незалежної змінної, при яких формула має зміст.