8.Структура влади.

Влада – багатоаспектний феномен який має досить складну структуру. Владу класифікують на : економічну( контроль над економічними ресурсами , володіння власністю ) соціальну ( розподіл матеріальних благ,визначення статусів, посад і привілеїв у соц. Структурі) культурно-інформаційна влада(здійснювана за допомогою наукових знань та інформації,а конкретна її реалізація – через інститути соціалізації особистості)політико-силова влада (спирається на силові ресурси і означає контроль над людьми за допомогою легального застосування фіз. Сили або загрози їх застосування). Типологія влади за наявністю і глибиною організаційного начала передбачає її розподіл на інституціоналізовану і неінституціоналізовану. Перша організована у формі різних установ із структурами керівних і підлеглих рівнів. Друга неформалізована, структурно неоформлена, відсутній чітко виражений керівна і виконавча ланки. Політична влада за к-кісною ознакою або за стр. Правлячого суб’єкта буває одноосібною(монархічна деспотична) олігархічна(влада орг. групи) поліархічна(множинна влада ряду політ інститутів «дифузія влади» в сучасних республіках парламентарних заходу). За соц. Типом управління поділ. На монархічну і республіканську. За критеріями методів управління влада класифікується на демократичну і недемократичну. Остання поділ на авторитарну і тоталітарну. Політична влада як різновид влади має власну внутрішню структуру яку складають: суб’єкт, об’єкт, джерела і ресурси влади.

9.Сутність політичної влади, її специфічні ознаки.

Політична влада може бути визначена як здатність учасника політичних відносин – суб’єкта (окремої особи, групи людей, організації, партії) нав’язувати свою волю об’єкту(суспільству в цілому чи окремим його членам), розпоряджатись й керувати їх діями, використовуючи насильницькі чи ненасильницькі засоби та методи. Інакше політична влада може бути визначена як здатність суспільних груп чи індивідів, які їх представляють, впроваджувати в суспільне життя рішення, що виражають їхню волю. Державна ( політична) влада відрізняється досконалістю внутрішньої організації та ступінню підпорядкування собі керованих. Специфічними ознаками державної влади є структурне розмежування суспільних груп на тих, хто здійснює владу і тих, стосовно кого влада здійснюється; здійснення організованого і регламентованого примусу; використання адміністративного апарату; поширення влади на певну, визначену кордонами територію, у межах яких влада набуває ознак суверенності(незалежності, верховенства і неподільності).

10. Влада як форма організованого і нормативного примусу

Одне з найважливіших завдань держави – розв’язання суперечностей між необхідності порядку і розмаїттям інтересів у суспільстві, реалізація яких завжди супроводжується соціальними конфліктами. Державна влада повинна внести порядок і організованість у соц.-політ. Процес. Звідси тісний зв'язок державної влади із силовим примусом. Держава характеризується як механізм примусу. Ще Томас Гоббс, продовжуючи традицію Нікколо Макіавеллі, вбачав головну ознаку держави в можливості застосування насилля, оскільки «домовленості без меча лише слова, які не в силах гарантувати людині безпеку». З тих пір ця теза в різних варіаціях стала загальною для більшості теорій, що пояснюють природу державності. Найбільш розгорнуту розробку дана теза отримала в Макса Вебера. Він вважав , що в державі засоби примусу обов’язкові. Французький політичний мислитель Поль Рікер підкреслює, що насилля є неминуча характеристика державності: «.. легітимність порядку, за допомогою якого держава намагається стати на перешкоді насильству, нехай навіть ціною іншого насильства, від якого , власне, є похідною і сама політична влада й ознаки якого вона не може позбутися…»

Влада являє собою політичну форму вираження сили. Держава, влада і примус не мислимі один без одного.