5. Періодизація історії формування і розвитку політології. Становлення сучасної політичної науки.

Можна виділити три крупні періоди в історії формування і розвитку політології.

Перший період – передісторія – від античності до нового часу. Значення даного періоду полягає у накопиченні і переданні від покоління до покоління політичних знань.

Другий період – з початку нового часу приблизно до середини 19ст. – характеризується формуванням найважливіших уявлень про світ політики, про політику, політичну діяльність, державну владу, політичні інститути в сучасному їх розумінні та відповідно елементів їх наукового аналізу.(роботи: «владар, республіка, захисник миру, про свободу слова»)

Третій період – охоплює 80-90ті рр. 19ст і перші десятиріччя 20 ст., політологія утвердилася в якості особливої дисципліни і з власним предметом дослідження, методологією і методами.

Якісні зміни з точки зору виникнення політичної науки та політичної філософії відбулися з переходом від середніх віків до нового часу. 2 пол. 18 –поч. 19ст. можна вести мову про сфери політики та громадянського суспільства як самостійної системи для того щоб визначити сутність і призначення держави, вияснити відносини між державою і церквою, народний суверенітет, права і свободи людини, форми правління і т.д. саме цей період став основоположником розробки головних політичних теорій та концепцій сучасності. Це стало передумовою для формування самостійної наукової дисципліни, покликаної спеціалізовано досліджувати й аналізувати сферу політики. Поступово пояснення політичних феноменів і процесів у термінах раціоналізму стає загальноприйнятим у західній науці. Сформувалося переконання що в політичних реальностях можуть бути виявлені закони і закономірність.

Алексіс де Токвіль у сер.19ст. прийшов до висновку про необхідність створення нової політичної науки для нового світу. Міжнародний колоквіум із питань змісту та структури політичної науки відбувся у Парижі 1948 з ініціативи ЮНЕСКО(домовилися про певний міжнародний стандарт об’єкта дослідження політичної науки, її предмету і змістовних меж). Предмет політичної науки продовжував вдосконалюватися.

6.Влада як основний об’єкт політологічних досліджень. Поняття влади на сутність владних відносин.

Основним об’єктом дослідження політичної науки є інститут держави, влада та владні відносини. Влада являє собою сутнісну характеристику будь якого людського колективу, обєднання людей. Тому вона існувала задовго до виникнення держави. Влада являє собою суспільні вольові відносини між людьми що мають об’єктивну зумовленість: влада є умовою і способом організації життєдіяльності будь-якого людського колективу. Суб’єкти влади втілюють активне начало і поділяються на первинні,вторинні,вищого рівня і максимально високого рівня. Владні відносини набувають реального характеру за умови якшо суб’єкт володіє певними властивостями серед яких найважливішими є воля до влади і компетентність. Влада реалізується у формі примусу або панування. Владні відносини це відносини керування, підпорядкування. Найзагальніше поняття про владу полягає в тому, що це здатність і можливість здійснювати свою волю, справляти вплив на діяльність і поведінку людей з допомогою певних засобів.

Влада – взаємодія суб’єкта і об’єкта(можливість суб’єкта примушувати означає готовність об’єкта підкорятися).

7.Ресурси влади. Ресурси виступають як система засобів за допомогою яких підтримуються відносини керування-підпорядкування. Ресурси влади – це сукупність усіх тих засобів, використання яких забезпечує ефективний вплив суб’єкта влади.

Ресурси поділяються: утилітарні, примусові, нормативні. 1)Утилітарні ресурси – це матеріальні і соціальні блага, пов’язані з повсякденними інтересами людей. 2)Примусові – це звичайно заходи адміністративного впливу, які використовуються у випадках, коли утилітарні ресурси виявляються неефективними. 3) Нормативні ресурси влади включають засоби впливу на внутрішній світ людини, її ціннісні орієнтації і норми поведінки. Ресурси класифікують на: політичні( наявність розвинених політ. Партій, підготовлений апарат управління, політ традиції і звичаї); економічні це матеріальні цінності, необхідні для суспільного виробництва і споживання: засоби виробництва, техніки, продукти харчування) соціальні (це соц. Статус, ранг або місце в соц. Ієрархії. Виключно соціальними ресурсами є освіта, медицина, соц. Забезпечення); культурні ресурси влади(освідченість населення, темпи поширення знань, доступність освіти і культури для широких мас, політ. Знань); інформаційні ресурси (знання і інфа а також засоби їх отримання і поширення, інститути науки і совіти ЗМІ)

Інші ресурси : силові, демографічні, суб’єктні ресурси влади.