1. Політологія – термін, утворений від двох грецьких слів: politike та logos означає політична наука. Політологія – це наука, яка вивчає особливу сферу життя суспільства – сферу політики.

• Міждисциплінарна наука, про політичну організацію і політичне життя суспільства, проблеми внутрішньої і зовнішньої політики.

• Політологія сформувалась як дисципліна, покликана вивчати призначення та функції державних і політичних феноменів, інститутів, процесів.

• Розкриває природу, фактори формування, способи функціонування політики.

• Визначає основні тенденції, закономірності, що діють у політичні сфері суспільства.

• Аналізує політику як боротьбу за владу та її утримання. Досліджує методи і фоми володарювання.

Сукупність проблем, якими займається політ. Наука: 1) філософські та ідейно-теоретичні обґрунтування політик, політ. Парадигми(які відповідають тому и іншому істор. Періоду) ; 2) політичні системи і політ. Культура, відмінності і схожості між різними політ. Системами.; 3) політ. Інститути та політ. Процес. Політ поведінка. Техніка організ. Влади, прийняття рішень, робота механізму держави, діяльність партій.

Політичне дослідження включає в себе 3 головні аспекти: історичний, теоретичний, конкретно-емпіричний.

2. Предмет політології. Держава,влада і владні відносини як головні об’єкти дослідження політичної науки. Предметом її дослідження є світ політики у всій його різноманітності, усе те що охоплюється поняттям «політика». Головним об’єктом дослідження політологіє є : держава, влада і владні відносини, які ніби складають основу сфери політики. Політична наука яка покликана аналізувати державу і владні відносини, насамперед як соціальні явища, інститути, як спосіб його політичної самоорганізації. При цьому держава як об’єкт політичного дослідження виступає носієм влади і владних відносин, не лише в рамках однієї країни, але як носій держ. Суверенітету на міжнародній арені.

Важливе завдання політології – вивчення закономірностей, норм та особливостей взаємовідносин держав та інших суб’єктів міжнародних відносин у сучасних умовах. Особливе значення має дослідження механізмів прийняття рішення, ролей і функцій найважливіших інститутів у системі розв’язання міжнародних конфліктів та досягнення компромісних політ рішень між державами.

Предметом політології у загальному вигляді є всі без винятку елементи елементи політичної системи, уся сфера політичних відносин. Процесів та інститутів в усіх її вимірах, у контексті історичного розвитку та реальної фактичної дійсності.

3. Методи політології

Методи в загальному розумінні це прийоми і способи досягнення певного результату у практичній і пізнавальній діяльності людей. Методами політ науки є конкретні способи здійснення політ досліджень.

-Метод системного аналізу. Політологія покликана охопити і дослідити сферу політики у свіх її аспектах. Тому основоположним принципом її дослідження є необхідність розмежування частини і цілого. Щоб співвіднести частину із цілим, необхідно розглядати певні частини в рамках цілого.

з позиції системного аналізу будь-які політичні інститути можна розглядати як складові політичної системи, характеристики які взаємообумовлюються.

- Порівняльний (компаративний) метод. Цей метод передбачає зіставлення політичних явищ, наприклад, політичних систем. Порівняльний метод передбачає вибір таких компонентів і елементів, які б окремо чи у сукупності дозволяли судити про ті чи інші сутнісні характеристики порівнюваних об’єктів.

Соціологічний метод - передбачає виявлення залежності політики від суспільства, соціальної зумовленості політичних явищ, у тому числі впливу на політичну систему економічних відносин , соціальної структури суспільства, його ідеології, культури.

Біхевіористський метод - полягає у вивчененні політики шляхом конкретного дослідження, різноманітної поведінки окремих осіб і груп, а не інститутів.

Основні положення : 1) політика має особистісний вимір, групові дії людей у тій чи іншій мірі відображають поведінку окремих осіб, що і є об’єктом дослідження. 2) домінуючі мотиви людської поведінки – психологічні і мають індивідуальну природу.

Нормативно-ціннісний метод – передбачає з’ясування значення політ. Явищ для суспільства і особи, їх оцінки з точки зору цінностей загального блага і справедливості, свободи, поваги людської гідності. Тощо.

Антропологічний метод - вимагає вивчення зумовленості політики не соц. Факторами а природою людини як родової істоти, яка немає визначений набір основоположних потреб та характеристик.

Психологічний метод – близький до антропологічного. Однак на відмінну від попереднього має на увазі не людину взагалі , а конкретного індивіда, поведінка якого детермінується його родовими якостями, але його соц. Оточенням, особливостями індивідуального розвитку та виховання. Одне з центральних місць у цьому методі займає психоаналіз, який ставить у центр дослідження позасвідомі психічні процеси і мотивації.

Соціально-психологічний - близький до психологічного, але застосовується для дослідження поведінки індивідів, які утворюють певні соц. Групи. За допомогою цього методу досліджують псих характер цих груп.

Функціональний метод – вимагає вивчення залежностей між політ явищами, які знаходять практичне вираження.

Критико-діалектичний - передбачає аналіз політ явищ через виявлення внутрішніх суперечностей, як джерела їх саморозвитку.

4. Функціїї політичної науки

Завданням політичної науки є отримання достовірних знань, об’єктивних відомостей про політичні процеси з тим, щоб забезпечити їх розвиток в необхідному напрямку. Вона покликана попередити помилки в політиці, ціна яких може бути дуже висока. Така роль політології виконується шляхом здійснення неї ряду функцій:

-прагматична функція. Ця функція спрямована на досягнення необхідних політичних цілей шляхом попередньої перевірки обраного курсу з тим щоб уникнути помилок.

-пояснювальна функція пояснює причини прийняття рішень та шляхи їх здійснення.

-прогностична функція дозволяє передбачити найбільш ймовірніший розвиток подій.

-оцінююча функція дає оцінку політичному ладу, його інститутам, принципам, подіям, поведінці суб’єктів та ін.

-функція раціоналізації політичного життя, полягає у формуванні політичної культури населення.