13. Підстави та порядок внесення змін до договору

Підстави, порядок зміни та розірвання договору з огляду на істотну зміну обставин як наслідок зовнішнього прояву внутрішніх вольових процесів суб´єктів приватного права та функціональна необхідність динаміки договірного процесу полягає в розвитку та обслуговуванні будь-якого наукового дослідження. Дослідження проблематики окремих підстав, порядку зміни та розірвання договору дасть можливість покращити розуміння складних договірних конструкцій та підвищити ефективність цивільного обороту в суспільстві.Договір є чинним з моменту його укладення сторонами і діє протягом строку, на який він укладений, якщо інше не передбачено у самому договорі або у законі. Цивільно-правовий оборот досить часто потребує зміни або розірвання договору після його укладення сторонами. Так, ЦК України містить загальні норми, що регулюють підстави, правові наслідки, форму зміни та розірвання договору, зміну або розірвання договору у зв´язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме статтями 651-654 ЦК України.

Зміна або розірвання договору не виходять за межі принципу свободи договору, а навпаки, розширюють його розуміння. Сторони у разі зміни або розірвання договору мають можливість для себе визначати припинення договірних відносин та визначати зміст існуючих договірних відносин. Зміна договору, визначена нормами ЦК України, передбачає заміну умов у договорі (наприклад, заміну предмета договору, строків виконання зобов´язання тощо). У разі зміни умов укладеного договору вид договору не змінюється, тобто правова модель договору при зміні умов договору залишається тією ж, що і була до моменту вступу у силу таких змін. Так, якщо змінити у договорі поставки предмет договору, наприклад, замінити замість яблук пісок, то все одно договір буде належати до договорів поставки.

На підставі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору можлива у таких випадках. По-перше, у разі згоди сторін щодо зміни або розірвання договору. Сторони на свій розсуд та в будь-який момент мають право за взаємною домовленістю змінити або розірвати договір, який ними був укладений. Дії сторін стосовно зміни або розірвання договору за своєю юридичною природою належать до правочинів. 

По-друге, за рішенням суду на підставі вимоги однієї зі сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною. Тобто звернутися до суду з вимогою про зміну або розірвання договору можна лише якщо має місце істотне порушення іншого контрагентом. 

По-третє, у разі односторонньої зміни договору. Одностороння зміна договору можлива шляхом вчинення стороною договору одностороннього правочину, який може породжувати правові наслідки не лише для однієї сторони, а й для обох контрагентів договору. 

По-четверте, у результаті односторонньої відмови від договору. Відмова від договору за своєю суттю є одностороннім правочином. 

14. Порядок та підстави розірвання договору за законодавством україни

У ЦК України використовується поряд із терміном «розірвання» договору термін «припинення» договору. Так, у статтях 755, 781, 785, 823, 835, 1008, 1027, 1044, 1126, 1141 ЦК України використано саме термін «припинення» договору, чим значно розширено зміст норм відповідних статей. Зазначені поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами. Розірвання договору слід розглядати як один із видів припинення договору. Тому висновок про те, що поняття припинення договору за правовими наслідками є тотожним розірванню договору був би не правильним, оскільки означав би застосування до всіх випадків дострокового припинення договору правил, які встановлені тільки стосовно розірвання договорів, що суперечило б змісту закону [5, 157]. Підстави припинення договору не охоплюються підставами розірвання договору. Наприклад, підставою припинення договору доручення буде визнання повіреного або довірителя недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім на підставі п. 2 ч. 2 ст. 1008 ЦК України. Підставою припинення договірного зобов´язання може бути новація, тобто домовленість сторін про заміну первісного зобов´язання новим між тими самими сторонами (ст. 604 ЦК України) або пере-дання боржникові відступного (ст. 600 ЦК України).

Варто зауважити, що змінити або розірвати договір, який був виконаний належним чином, неможливо. Зазначене випливає зі ст. 599 ЦК України, яка вказує, що зобов´язання припиняється виконанням, якщо воно проведене належним чином. Враховуючи те, що договір є підставою виникнення зобов´язання, яке виконане належним чином, то відсутня юридична можливість змінити або розірвати те, що відсутнє, як правове явище, тобто виконаний належним чином договір.

З моменту укладення договору та під час його виконання можлива зміна обставин, які мають характер істотних для сторін. Істотна зміна обставин, впливаючи на правовідносини, що породжуються договором, порушує досягнутий баланс між сторонами, які уклали договір. Відновлення досягнутого балансу сторін у договорі у зв´язку з істотною зміною обставин можливе за рахунок нормативного регулювання, визначеного ст. 652 ЦК України. При зміні або розірванні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначали такі обставини як істотні. Враховуючи той факт, що поняття «істотна зміна обставин» є оціночною категорією, законодавець у п. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України дає визначення цього поняття, вказуючи на те, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах [4]. Істотна зміна обставин, як підстава розірвання договору, має значення лише тоді, коли інше не передбачено положеннями укладеного договору або не випливає із суті зобов´язання. Зазначене випливає зі ст. 652 ЦК України, яка спрямована на захист інтересу контрагентів договору у разі зміни обставин, які для сторін є істотними.

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо зміни або розірвання договору, враховуючи обставини, які істотно змінилися, заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору в судовому порядку. Зазначена вимога має ґрунтуватися на чотирьох умовах, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, які мають існувати одночасно, а саме: 1) в момент укладення договору сторони керувалися тим, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Якщо суд виносить рішення про розірвання договору через те, що істотно змінилися обставини, він на вимогу сторони має визначити наслідки розірвання договору, які, як правило, полягають у справедливому розподілі витрат при виконанні договору між сторонами.

Зміна договору через те, що істотно змінилися обставини в судовому порядку можлива при дотриманні водночас визначених чотирьох умов тільки у виняткових випадках, якщо розірвання договору завдає шкоду (зокрема у вигляді збитків), яка перевищує витрати на виконання зміненого договору або таке розірвання договору суперечитиме суспільним інтересам.