5. Пізнавальна школа

З академічної точки зору існував інтерес до виникнення стратегій. Якщо вони зароджується в головах людей у вигляді схеми, моделі чи карти, що можна дізнатись про ці розумові процеси? Особливо у 80-ті роки, так само, як і нині, дослідження неухильно концентрувались на пізнавальних аспектах процесу створення стратегії і на пізнанні процесів здобуття інформації. Тим часом, інша, новіша гілка цієї школи вивела більш суб'єктивний, пояснюючий або творчий погляд на стратегічний процес: пізнання використовується для створення стратегій як творчої інтерпретації, а не просто для того, щоб відображати реальність більш чи менш об'єктивно.

6. Школа навчання

З усіх описових шкіл школа навчання стала справжнім проривом і кинула виклик всюдисущим настановчим школам. Школа навчання відрізнялась від більш ранніх шкіл, розвинувшись на основі ранніх робіт по "нарощуванню" (поняття багатьох маленьких "надкушувань" а не одного великого "укусу"), а також таких концепцій як "ризикованість", "новостворені стратегії" (або поява з індивідуальних рішень, а не ідеально придумана стратегія) і "ретроспективне надання змісту" (ми діємо для того, щоб думати і думаємо для того, щоб діяти). З цієї точки зору стратегії виникають постійно, стратегів можна знайти в усіх рівнях організації, а так звані формулювання та застосування тісно переплетені.

7. Школа влади

Не надто об'ємна, але зовсім інша точка зору в літературі сфокусована на стратегічному процесі, який базується на владі у двох вимірах. Влада на мікрорівні бачить розвиток стратегій всередині організації як політичний процес, що включає переговори, переконання і протистояння між діючими особами. Влада на макрорівні розглядає організацію як об'єкт що використовує свою владу у стосунках з іншими і стосовно своїх партнерів у альянсах, спільних підприємствах та інших відносинах з тим, щоб створити "колективну" стратегію у своїх інтересах.

8. Культурна школа

Піднесіть владу до дзеркала і те, що Ви побачите і є культура. Тоді як хтось зосереджується на власних інтересах , інший зосереджується на спільних інтересах і спільній розробці стратегії як соціальному процесі, що базується на культурі. Знову ж таки, з цього питання ми знайдемо дуже мало літератури, з наголосом на вплив культури у зменшенні значних стратегічних можливостей. Культура стала важливою темою в американській літературі після того, як у 80-х роках було повністю усвідомлено вплив японського менеджменту і стало очевидним, що стратегічні переваги можуть були результатом унікальних і неповторних культурних факторів.

9. Школа оточуючого середовища

Можливо, школа оточуючого середовища не зовсім відноситься до стратегічного менеджменту, якщо розглядати те, як організації використовує свої ступені свободи для розробки стратегії, але вона заслуговує деякої уваги хоча б через те, що пояснює вимоги зовнішнього середовища. Сюди ми відносимо так звану "теорію непередбачуваності", яка розглядає, чого слід чекати організації, яка зіткнулася з визначеними зовнішніми умовами, а також "екологію населення", роботи, які накладають суворі обмеження на стратегічний вибір.