51.Особливості утворення нок України

НОКУ – громадянська організація, утворена у 1990 р. і визнана МОКом у 1993 р. НОКУ побудований та працює згідно тимчасового статуту НОК,що міститься в Олімп. Хартії. Очолює НОК президент. Першим президентом НОКУ вибрано вибрано видатного спортсмена , дворазового чемпіона Олімп. ігор Борзова. У 2005 році р. на цю посаду обраний уславлений олімпієць Сергій Бубка.

Члени НОКУ обираються на 4 роки. По закінченні визначного терміну строк дії мандатів членів НОКУ підтверджуються сесіями Генеральної асамблеї на наступні 4 роки. Осіб, що входять до складу НОКУ, можна поділити на 4 групи.

1.Представники територій. Вони призначаються НОКУ на підставі принципу комітетів фізичної культури і спорту.

2. Представники національних федерацій з олімп. та не олімп. видів спорту , що вступили в Міжнародні федерації.Представники даної групи обираються НОКУ за принципом прямого делегування.

3. Представники громадських організацій, в компетенції яких є питання фізичної культури і спорту. Обираються також за принципом прямого делегування.

4. Окремі особи, що можуть сприяти розвитку Олімп. руху в Україні, почесні члени та покровителі.

До складу НОКУ входять Президент Національної Олімпійської Академії України. НОКУ створений українською асамблеєю засновників, без обмеження терміну існування. Штаб – квартира НОКУ знаходиться у Києві. Керівним органом НОКУ у період між Генеральними асамблеями ,що проводяться 1 на рік, є виконкомом. До його складу входять: 3 віце – президенти, 9 представників національних федерацій, виконавчий директор, скарбник. Засідання виконкому відбувається 1 на квартал. Для виконання своїх завдань НОКУ формує постійні і тимчасові комітети та комісії. НОКУ має свій прапор,гімн, емблему, девіз, видає власну газету. У вересні 1993р. на сесії МОК у Парижі президент НОКУ Борзов був обраний членом МОК. Він став представником МОК в україні.

Перспективою розвитку укр.. спорту є вихід укр.. спортсменів на міжнародну арену, активне функціонування НОК України.

НОК України діє у відповідності до положень Олімп. Хартії, Конституції України, та чинного законодавства і свого Статуту. Тісні зв*язки НОКУ має з укр.. спортивними осередками за кордоном.

52. Зародження та розвиток спортивного руху серед української діаспори.

в загальному руслі розвитку праукраїнської культури розвивалися і елементи тілесної культури з ознаками змагальності. Тому така багата культура, як Трипільська (4-2 тисячоліття до н.е.), культура Скіфського царства (6-4 вв. До н.е.) не могли обходитися без системи фізичного виховання. Однак більш або менш доказові свідоцтва розвитку фізичної культури маємо вже з часів грецької колонізації Північного Причорномор'я. Археологами тут, як і скрізь на узбережжі Чорного моря, виявлені спеціально побудовані арени, призначення яких - проведення атлетичних змагань, подібних античних Олімпійських ігор.

Військово - прикладне значення мала фізична культура і під час Козацтва. В той час істотно розширився арсенал засобів фізичної культури. Більшу популярність одержали поєдинки на шаблях і інших видах холодної зброї, стрільба з вогнепальної зброї, спортивні ігри з м'ячем, метання.

Низка українських національних єдиноборств переживає сьогодні період відродження. Серед них бойовий гопак, врятував, хрест.

Після втрати Україною незалежності, розвиток фізичної культури залежав від держав-метрополій. Військово-політичні події призупинили розвиток європейських тенденцій спортивного руху України і згодом надовго змінили спортивне життя.

Після російської революції 1917 р., український уряд, незважаючи на короткий термін діяльності, намагався сприяти масштабному просування фізкультурно-спортивного руху.

Важливою подією українського значення, було проведення Всеросійських олімпіад - своєрідний резонанс на Ігри перших Олімпіад сучасності. Перша така олімпіада пройшла в Києві в 1913 році, де на той час вже був побудований перший в Росії стадіон. Для організації і проведення Всеросійської Олімпіади було утворено діяльний Київський Олімпійський комітет.

У 20-30 роки, в період «українізації» спостерігається активний розмах фізкультурно-спортивної роботи на Придніпровській Україні. Починаючи з 1921 року проводяться Всеукраїнські олімпіади, згодом названі спартакіади. Якщо на змаганнях Всеукраїнської спартакіади 1923 брало участь 300 спортсменів, то вже в 1927 році на IV Спартакіаді - більше 20 тисяч. На фінальні старти були запрошені представники інших країн (німці, чехи). Зросла і спортивну майстерність український, про що свідчать перші місця, завойовані на цих змаганнях.