83. Міжнародний студентський спортивний рух. Універсіади.

Засновницька конференція Міжнародного союзу Студентів (МСС) у 1945 р. виступила за створення можливостей для безкоштовного і доступного кожному студенту заняття фізкультурою і спортом. У 1946 р. було створено відділ фізкультури і спорту, який взявся за відродження передвоєнних літніх і зимових студентських ігор. Було проведено VII зимові студентські ігри у Давосі, XI ігри – літні у Парижі.

«Люксембурзька група» 1 травня 1949 р. утворила Міжнародну федерацію університетського спорту (ФІСУ). МСС і надалі проводив зимові та літні чемпіонати світу, а ФІСУ –н а противагу цьому влаштувала студентські «Тижні спорту». Країни – члени МСС були прийняті до ФІСУ. Змагання з 1959 р. стали назив. Універсіадами. У зв*язку з універсіадами проводяться міжнародні конференції чи семінари, в ході яких обговорюються принципи та організаційні питання студентського спортивного руху,питання спорту та фізичного виховання студентів і розвитку пов*язаних з цим наук .У програмі Універсіад представлено 9 постійних видів спорту: легка атлетика, гімнастика, плавання фехтування, водне поло,теніс, волейбол, баскетбол. Правво вибирати 10 вид спорту надається країні – організатору універсіади. Міжнародна федерація університетського спорту(ФІСУ­) проводить як літні., так і зимові універсіади один раз на 2 роки. За масштабами вони є на сьогодні другими після Олімпіад і носять назву «малі олімпіади»

85.Регіональні спортивні ігри.

Широкого поширення набули регіональні ігри, які сприяли розвитку спорту в тому чи іншому регіоні світу. Починаючи з 1951р.1 на 4 роки проводяться Панамериканські ігри з участю спортсменів Північної і Південної Америки. Організуються також Африканські, Британські, Азіатські, Скандинавські та ін. спортивні ігри. Регіональні ігри проводяться під патронажем МОК. Сприятливий вплив на подальше розширення міжнародного спортивного руху мали підсумки Наради з безпеки Співробітництва у Європі, проведеної в Гельсінкі у 1975 р. представниками 35 держав Європи, США, Канади.

Значно більше уваги розвитку фізичної культури і спорту у світі стала приділяти ЮНЕСКО.

Літні і зимові олімп. ігри і чемпіонами першості Європи світу, регіональні ігри та ін. міжнародні змагання післявоєнних років продемонстрували не тільки велике значення спортивних зв*язків, але і невичерпні можливості людини досягненні свого спортивного удосконалення . Олімп. і світові рекорди піднялися на небувалу висоту. Феноменальні результати були одержані з легкої і важкої атлетики , плавання, у ковзанярському спорті.

86. Релігійні, жіночі спортивні ігри.

Голландський ковзанярський, англійський і німецький веслувальні, франц. Велосипедний клуби, а також – згідно з деякими документами – тенісні, гольфові і стрілецькі товариства відкрили можливості для

задоволення спортивних потреб аристократичного жіночого суспільства. Проте жінки і дівчата з буржуазних кіл через страх і відчулення від церкви уникали спортивних майданчиків.

Церковні кола, особливо в Іспанії,Португалії, Швейцарії і в Східній частині США, виступали прости спортивної діяльності жінок, в першу чергу щоб вони не займалися легкою атлетикою. Цей етикет дещо змінився , але на перших олімпіадах і міжнародних змаганнях жінки могли виступати тільки у таких видах спорту як теніс, гольф, стрільба з лука, парусний спорт, вища школа верхової їзди, фігурне катання. В Англії, Бельгії, Пд. Африці, Франції,Японії, Канаді, Люксембурзі,і в Швейцарії були створені самостійні жіночі федерації з легкої атлетики, плавання і велоспорту.

Після укладення мирного договору в Парижі за сприяння Пані А. Мілье була утворена Міжнародна Жіноча спортивна федерація яка з 1922 по 1934 рік 1 на 4 роки організовувала жіночі світові ігри(1922, 1926, 1930, 1934роки)з ряду видів спорту – легка атлетика, плавання, ручний м*яч,баскетбол.

Президент жіночої спортивної федерації пані Мілье звернулася до сесії МОК у 1935р. з меморандумом, в якому просила включення жіночих номерів у програми олімпіад. Переговори не мали успіху, які призвели до припинення жіночих світових ігор.