13. Принципи цивільного захисту

Цивільний захист здійснюється на принципах:

— добровільності при залученні людей до вжиття заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я;

— комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

— створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;

— територіальності та функціонування єдиної системи цивільного захисту;

— мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;

— гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.

15. Для визначення ступеня зараження отруйними і сильнодіючими ядучими речовинами повітря, місцевості, споруд, обладнання, транспорту, техніки, засобів індивідуального захисту, одягу, продуктів харчування, фуражу, води застосовують прилади хімічної розвідки і газосигналізатори або відбирають проби й аналізують їх у хімічній лабораторії.

Виявлення і визначення отруйних і сильнодіючих ядучих речовин ґрунтується на зміні забарвлення індикаторів при взаємодії з цими хімічними речовинами. Залежно від взятого індикатора і зміни його забарвлення визначають тип ОР, а порівняння інтенсивності отриманого забарвлення з кольоровим еталоном дає можливість визначити приблизну концентрацію небезпечної хімічної речовини або щільність забруднення.

Прилади хімічної розвідки і контролю зараження мало відрізняються один від одного.

На оснащенні формувань і установ цивільного захисту знаходяться такі прилади і комплекти: військовий прилад хімічної розвідки ВПХР, прилад хімічної розвідки ПХР, прилад хімічної розвідки медичної і ветеринарної служб ПХР-МВ, напівавтоматичний прилад хімічної розвідки ППХР, медична польова хімічна лабораторія МПХЛ, автоматичний газосигналізатор ГСП-1 і ГСП-11.

Газоаналізатор універсальний УГ-2 призначенні для вимірювання наявності концентрації шкідливих газів (парів) у повітряному просторі, виробничих приміщеннях при аваріях з викидом у навколишнє середовище сильнодіючих отруйних речовин (СДОР, ОР).

Прилад складається із:

— повітряно-забірного устрою УГ-2;

— комплектно індикаторних трубок.

Вага приладу -1,5 кг. Принцип дії УГ-2 основаниі на зміні кольору індикаторного порошку в індикаторній трубці після пропускання через неї досліджуваного повітря. Рівень концентрації СДОР (ОР), який аналізують у повітрі, вимірюється за шкалою градуювання в мг/м. Відносна похибка вимірювання концентрації зараженого повітря не перевищує ± 25 %.

Підготовка до роботи

Перед початком роботи індикаторні трубки необхідно потримати 30 хв. для адаптації до температури навколишнього середовища.

При роботі з індикаторними трубками потрібно керуватися вказівками щодо експлуатації, викладеним у відповідних інструкціях.

Увага! Умовами експлуатації приладу є:

— температура повітря — 10—-35 °С;

— відносна вологість не більше 90 %;

- атмосферний тиск від 87 до 107 кПа (від 650 до 800 мм рт. ст.).

Порядок роботи

Для виявлення наявності концентрації СДОР (ОР необхідно підняти повітряно-забірний пристрій УГ-2 перевірити відповідність номера штока номерові повітряно-забірного пристрою УГ-2, відвести фіксатор і вставити його в напрямку втулки.

Надламати кінці індикаторної трубки спеціальним відкривачем, приєднати індикаторну трубку немаркованим кінцем до гумової трубки повітряно-забірного пристрою УГ-2.

Вимірювання треба починати не пізніше ніж за 1 хв. після розгерметизації індикаторної трубки в такій послідовності: натискаючи однією рукою на головку штока, другою відвести фіксатор. Як тільки шток починає рухатися, фіксатор відпустити. Коли фіксатор увійде в нижнє заглиблення канавки штока, чути клацання, але забір повітря ще продовжується.

Час забору повітря, зараженого СДОР (ОР), а також зміну кольору порошків в індикаторних трубках наведено в табл. 4.13.

Увага! Вимірювання наявності концентрації СДОР (ОР) треба проводити трьома індикаторними трубками. За результат вимірювання варто приймати середньоарифметичне значення.

Результат вимірювання концентрації виявленого СДОР (ОР) треба довести до нормальних умов (Сн): температура — 293 К (20 °С), атмосферний тиск — 101,3 кПа (760 мм рт. ст.), відносна вологість — 60 % •

17. Під час війни людина повинна дотримуватися певних норм гуманності навіть щодо ворога. Ці норми викладені, головним чином, у чотирьох Женевських Конвенціях від 12 серпня 1949 р. і які мають силу до цього часу: "Про поліпшення долі поранених та хворих у діючих арміях"; "Прсгттйліпшення долі поранених, хворих та осіб зі складу збройних сил на морі, які потерпіли корабельну аварію"; "Про поводження з військовополоненими"; "Про захист цивільного населення під час війни". В умовах сучасних воєн Женевські Конвенції не завжди спроможні надати жертвам увесь необхідний захист. Тому 8 червня 1977 року, за ініціативою МКЧХ (Міжнародного комітету Червоного Хреста), в Женеві представниками 102 країн на дипломатичній конференції було прийнято два Додаткових Протоколи Женевської конвенції 1949 року. За основу у Женевських Конвенціях береться принцип поваги до людської особистості та людської гідності. Конвенціями висуваються вимоги: осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, а також осіб, недієздатних внаслідок хвороби, поранення, взяття у полон чи внаслідок іншої причини, — потрібно поважати, надавати захист від наслідків війни, а також усім, хто потребує, надавати необхідну допомогу чи необхідний догляд. Через Додаткові Протоколи цей захист поширюється на кожну особу, що постраждала через збройний конфлікт.Перша та Друга Женевські Конвенції забезпечують захист поранених, хворих, та осіб, які потерпіли корабельну аварію. Всі ці особи повинні користуватися заступництвом та захистом за будь-яких обставин. Цивільне населення, згідно з цими Конвенціями, повинно ставитися з повагою до поранених, хворих та осіб, які потерпіли корабельну аварію, навіть якщо вони належать до ворожої сторони, а також не повинно допускати актів насильства до них.Окрім питань захисту хворих та поранених, Перша і Друга Женевські Конвенції надають особливу увагу питанням захисту медичного та духовного персоналу, обладнання, та споруд, а також персоналу (адміністраторів, водіїв, кухарів, та інших)Третя Женевська Конвенція визначає статут комбатанта та військовополоненого. Згідно з Конвенцією, особи, які входять до складу збройних сил, що перебувають у конфлікті, є комбатантами (окрім медичного та духовного персоналу), а будь-який комбатант, котрий потрапляє під владу іншої сторони, стає військовополоненим.Четверта Женевська Конвенція наголошує на певних елементарних нормах захисту, які стосуються кожної особи, яку зачепить збройний конфлікт, незалежно від її національності чи території, на якій вона проживає. Особливу увагу Четверта Конвенція приділяє цивільним особам (що знаходяться під владою ворога), які поділяють на дві категорії: цивільні особи, які знаходяться у країні ворога; населення на окупованій території. Обидві ці категорії за будь-яких обставин мають право на повагу до їхньої особистості, честі, сімейних прав, релігійних переконань, обрядів, звичок та звичаїв. Із ними завжди повинні поводитися гуманно, до них не повинні застосовуватися заходи примусу. Забороняється департація чи вигнання населення.

Проблемне питання: Як захистити населення, об'єкти народного господарства, економіку держави в таких критичних умовах ?

При вирішені цієї проблеми потрібно керуватись вимогами міжнародного гуманітарного права по захисту людей, основні положення якого передбачені Женевською конвенцією 1949р. та Допоміжними протоколами N1, N2 Женевської дипломатичної конференції 1977р.

Мета Женевських документів:

1. Мирний час: доведення вимог міжнародного гуманітарного права по захисту людей до всього населення, керівників всіх рангів, Збройних сил.

2. Військовий час: забезпечення захисту людей, об'єктів народного господарства (радіаційного, хімічно небезпечних об'єктів, а також об'єктів, які мають культурні, наукові, духовні цінності і потрібні для життєзабезпечення населення та інш.).

18. Стихíйне ли́хо — це надзвичайне природне явище, що діє з великою руйнівною силою, завдає значної шко­ди району, в якому відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, знищує матеріальні ціннос­ті.

Стихійні лиха можуть виникати як незалежно один від одного, так і зв'язано: одне з них може спричинити за собою інше. Деякі з них часто виникають в результаті діяльності людини (наприклад, лісові та торф'яні пожежі, виробничі вибухи в гірській місцевості, при будівництві гребель, закладці (розробці) кар'єрів, що часто призводить до зсувів, сніжним лавинам, обвалам льодовиків і т. п.).

Незалежно від джерела виникнення, стихійні лиха характеризуються значними масштабами й різною тривалістю - від декількох секунд і хвилин (землетруси, снігові лавини, лімнологічних катастрофи) до декількох годин (сіли), днів (зсуви) і місяців (повені).

19. Дозиметричні прилади призначені для:

— радіаційної розвідки (визначення рівня радіації на місцевості);

— контролю за ступенем зараження радіоактивними речовинами техніки, продуктів харчування, води та ін.;

— контролю за опроміненням (вимірювання поглинаючих доз опромінювання людей);

— визначення наведеної радіоактивності в ґрунті, техніці, предметах, які опромінювались нейтронними потоками.

Індикатор радіоактивності УДРБГ-Б призначений тільки для виявлення радіоактивних речовин на місцевості, предметах тощо.

Будова приладу:

— корпус з кришкою;

— кнопка "Ввімкнення";

— кнопка "Контроль живлення";

— гніздо "Заряд";

— ручка "Гнучкість";

— індикаторна лампочка.

Індикатор працює на основі газорозрядного лічильника СБМ-20, який фіксує присутність радіоактивних речовин. За спалахом індикаторної лампочки та частотою піску в динаміку визначають кількість радіоактивних речовин на місцевості (потужність радіації).

Дозиметр "Юпітер" призначений для оцінки потужності експозиційної дози гамма-випромінювання за допомогою звукового сигналу, відображення показників її на цифровому табло та повідомлення про великі дози установленої межі за ПЕД.

Діапазон вимірювання 0,05—99,99 мкЗ в/год. Час встановлення та зміни показів на табло до 25 с. Пороги сигналізації —0,6, 1,2, 4,0 мкЗв/год. Час безперервної роботи — 500 год. Маса дозиметра — 0,25 кг.

Радіометр "Прип'ять" призначений для індивідуального та колективного користування при вимірах потужності експозиційної дози гамма-випромінювання, густоти потоку бета-випромінювання, питомої (об'ємної) активності в рідинних та сипучих речовинах.

Радіометр-дозиметр гамма-, бета-випромінювань РКС-01 "Стора" (рис. 4.6) призначений для індивідуального та колективного користування при вимірюванні потужності експозиційної дози гамма-випромінювання, а також щільності потоку бета-частинок. Радіометр призначений для вимірювання радіаційного фону в місцях проживання і праці населення, контролю радіаційної чистоти житлових і виробничих приміщень, будівель та споруд, предметів побуту, одягу, поверхні ґрунту на присадибних ділянках, транспортних засобів тощо.

ТЕРРА. Дозиметр-радіометр МКС-05 (рис. 4.7) призначений для вимірювання потужності еквівалентної дози гамма - та рентгенівського випромінень, вимірювання еквівалентної дози (ЕД) гамма- та рентгенівського.

СЕЛВІС. Дозиметр-радіометр гамма-, бета-випромі-нень ДКС-01М призначений для вимірювання потужності еквівалентної дози (ЕД) гамма- та рентгенівського випромінень. Вимірювання поверхневої щільності потоку бета-частинок. Вимірювання часу накопичення еквівалентної дози.

КАДМІЙ. Дозиметр гамма-випромінення індивідуальний ДКС-02К (рис. 4.8) призначений для вимірювання потужності еквівалентної дози гамма - та рентгенівського випромінень, вимірювання еквівалентної дози (ЕД) гамма-та рентгенівського випромінень. Вимірювання часу накопичення еквівалентної дози.

ПОШУК. Дозиметр-радіометр гамма-, бета-випромінень МКС-07 (рис. 4.9) призначений для вимірювання потужності еквівалентної дози гамма- та рентгенівського випромінень, вимірювання еквівалентної дози (ЕД) гамма- та рентгенівського випромінень, вимірювання поверхневої щільності потоку бета-частинок.

20. Зо́на відчу́ження — заборонена для вільного доступу територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Зона встановлена у 1986, після евакуації населення із 30-кілометрової зони навколо станції.

Чорнобильська зона включає північ Іванківського району Київської області, де розташовані безпосередньо електростанція, міста Чорнобиль та Прип'ять, північ Поліського району Київської області (у тому числі смт. Поліське та смт. Вільча), а також частина Житомирської області аж до кордону з Білоруссю.

Територією керує Адміністрація зони відчуження, що входить до складу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Функціональне призначення зони відчуження полягає в контролюванні поширення радіоактивних речовин і в контролі стану природних систем і техногенних об'єктів.

21. Невоєнізовані формування забезпечення створюються в адмі-ністративно-територіальних одиницях, на об’єктах господарю-вання і призначені для вирішення спеціальних завдань та всебіч-ного забезпечення РІНР у районах стихійного лиха й вогнищах ураження.

Організаційно це можуть бути загони, команди, колони, бри-гади, дружини, групи, відділення, пости. Вони можуть виконува-ти такі завдання:

—        ведення розвідки;

—        забезпечення зв'язком;

—        ведення медичної розвідки, надання медичної допомоги;

—        проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних за-ходів;

—        локалізація і гасіння пожеж;

—        ведення інженерної розвідки, РІНР, відновлення і ремонт доріг та дорожніх споруд;

—        ведення аварійно-технічних робіт на мережах і спорудах комунально-енергетичного господарства;

—        проведення санітарної і спеціальної обробки людей, техні-ки, майна, а також територій;

—        перевезення людей і матеріальних цінностей;

—        підтримка суспільного порядку, несення комендантської служби;

—        забезпечення гарячим харчуванням, водою, продовольст-вом, одягом, взуттям тощо.

Територіальні невоєнізовані формування загального призна-чення створюються на базі підприємств та організацій обласного, районного, міського підпорядкування, підкоряються начальникам Цивільної оборони відповідних територій і використовуються за їхніми розпорядженнями.Об'єктові НФ ЦО. Створюються на об’єктах господарювання, підкоряються начальнику ЦО об’єкта і використовуються в інте-ресах даного об'єкта, а також для проведення рятувальних робіт на сусідніх об’єктах за рішенням місцевих органів влади.

22. Небезпечне природне явище - подія природного походження або результат діяльності природних роцесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.

Справжнім лихом є землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, лісові пожежі.

23. Наявність отруйних речовин (ОР) у повітрі, на місцевості, техніці та в інших середовищах визначається за допомогою приладів хімічної розвідки. Для виявлення сильнодіючих отруйних речовин використовуються прилади типу "Сирена". За призначенням прилади радіаційної розвідки та дозиметричного контролю діляться на групи (індикатори, рентгенометри, радіометри, дозиметри).

Індикатори — найпростіші прилади радіаційної розвідки. За допомогою цих приладів вирішується завдання виявлення випромінення та орієнтовної оцінки потужності дози, головним чином /3- та у-випромінювання. За допомогою індикаторів можна встановити: збільшується чи зменшується потужність дози. До цієї групи відноситься прилад ДП-64, а з побутових СИМ-01, СИМ-03 та інші.

Рентгенометри — призначені для визначення потужності дози рентгенівського або у -випромінювання. їх діапазон виміру від сотих долей рентгена до декількох сот рентгенів на годину. До цієї групи відносяться прилади ДП-5В, ІМД-1Р, ІМД-1С, ККТ-2, "Кактус" та інші. Із побутових приладів можна використовувати "Прип'ять", "Белла", "Сосна", "Синтекс" та інші. Радіометри (вимірювачі радіоактивності) — призначені для визначення ступеня радіоактивного забруднення поверхонь обладнання, техніки, одягу, взуття, об'ємів повітря, продуктів харчування, фуражу головним чином альфа та бета частинками. За допомогою радіометрів можливе вимірювання невеликих рівнів гама-випромінювань. До них відносяться — установка ДП-100, «БЕТА».

Дозиметри призначені для визначення сумарної дози опромінення, яку отримує особовий склад формувань за час перебування в районі дії, головним чином, у -випромінення. Комплекти індивідуальних дозиметрів: ДК-02, ДП-22В, ДП-24, ІД-1, ІД-11, ІД-02 та інші.

24. В результаті попадання в навколишнє середовище СДОР, на території аварійного об’єкту утворюється зона хімічного зараження, в середині якої виникає осередок хімічного ураження СДОР.

Зона хімічного зараження – територія, на яку поширилася хмара СДОР з небезпечною для людини концентрацією в результаті аварії на ХНО.

Осередок хімічного ураження – територія, в межах якої в результаті аварії  на ХНО виникли масові ураження людей, зараження місцевості.

В зоні зараження може формуватись один або декілька осередків хімічного ураження. Осередок хімічного ураження характеризуються  стійкістю і швидкості дії СДОР на організм людини. Критерієм оцінки є 1 година (більше чи менше): стійкість і дія на людину більше 1 години – стійкі і сповільненої дії, менше 1 години – нестійкі і швидкої дії.

За цими критеріями виділяють 4 типи осередків ураження СДОР:

– стійкі, швидкої дії (ФОС, аналін);

 – стійкі, сповільненої дії (сірчана кислота, етилсвинець);

 – нестійкі, швидкої дії (хлор, аміак,синильна кислота, окис вуглецю);

 – нестійкі, сповільненої дії (фосген, азотна кислота, гексахлоран).

Для осередків уражень швидкодіючими речовинами характерно:

- одномоментне (від кількох хвилин до кількох десятків хвилин)  ураження значної кількості людей;

- швидкий прояв інтоксикації із значною кількістю тяжких уражень;

- дефіцит часу для органів охорони здоров’я для організації роботи. Вирішальне значення в цих умовах набуває само і взаємодопомога;

- потреба в евакуації постраждалих за один рейс.

Осередок радіоактивного ураження

Осередком радіоактивного забруднення називають територію, в межах якої в результаті аварії (катастрофи) на радіаційно небезпечному об’єкті відбулося радіоактивне забруднення, що може бути причиною опромінення людей вище допустимих норм.

Згідно з міжнародною шкалою МАГАТЕ аварії на АЕС поділяються на 7 класів (рівнів):

1.Глобальна аварія – 7 клас (викид 3,5×10¹⁸ Бк по J¹³¹ – Чорнобильська АЕС).

2.Тяжка аварія – 6 клас (значний викид 1,4×10¹⁶ Бк по J¹³¹)

3.Аварія з ризиком для навколишнього середовища – 5 клас (обмежений викид - 10¹⁵ Бк)

4.Аварія 4 класу (невеликий викид в межах АЕС).

5.Події 1 – 3 класів з частковим опроміненням персоналу.

Зонування проводиться по Д¥ (доза до повного розпаду) і р₁ (рівень радіації на одну годину після аварії).

Розміри зон залежать від маси радіоактивних речовин, що викинуті при аварії