
- •5. Цивільний захист здійснюється з метою:
- •7. Розрізняють природні і штучні джерела іонізуючих випромінювань.
- •13. Принципи цивільного захисту
- •25. Номативні документи, які регламентують діяльність Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки
- •Ступені
- •Завдання цивільного захисту
- •42. Основними характеристиками землетрусiв є:
- •48. Режими радіаційного захисту населення
- •58. 3. Атмосферні стихійні лиха
1 . Циві́льна оборо́на Украї́ни — державна система органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
2.6.10.14. Надзвичайна ситуація (НС) – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат. Надзвичайні ситуації на території України : 1) за сферою виникнення: техногенні, природні, соціально – політичного характеру, воєнного характеру; 2) за галузевою ознакою: у виробництві, у будівництві, на транспорті, у сільському господарстві; 3) за масштабами можливих наслідків: загальнодержавного рівня, регіонального рівня, місцевого рівня, об’єктового рівня.
3.12.16. Для вимірювання ступеня радіаційної небезпеки використовують такі показники: експозиційну дозу, поглинену дозу та еквівалентну дозу, які вимірюються певними одиницями. Доза – це енергія, яку виділяє джерело випромінення або яка передається об’єкту опромінення. Частіше для визначення величини енергії випромінювання використовується кількість іонів, утворених внаслідок відриву електронів від атомів в заповненій повітрям іонізаційній камері. Серед різноманітних видів іонізуючих випромінювань надзвичайно важливими при вивченні питання небезпеки для здоров'я і життя людини є випромінювання, що виникають в результаті розпаду ядер радіоактивних елементів, тобто радіоактивне випромінювання .
Однією з основних характеристик джерела радіоактивного випромінювання є його активність, що виражається числом радіоактивних перетворень за одиницю часу.
Одиниця активності - кюрі (Кі), 1 Кі = 3,7*1010 ядерних перетворень за 1 секунду. В системі СІ одиниця активності - бекерель (Бк). 1 Бк дорівнює 1 ядерному перетворенню за 1 секунду або 0,027 нКі.
Кількість такої енергії, переданої організму, або поглинутої ним, називається дозою. Розрізняють експозиційну, поглинуту та еквівалентну дозу іонізуючого випромінювання.
Ступінь іонізації повітря оцінюється за експозиційною дозою рентгенівського або гамма-випромінювання.
Експозиційною дозою називається повний заряд іонів одного знака, що виникають у малому об'ємі повітря при повному гальмуванні всіх вторинних електронів, котрі були утворені фотонами до маси повітря в цьому об'ємі.
Одиницею вимірювання експозиційної дози є кулон на 1 кг (Кл/кг). Позасистемна одиниця - рентген (Р); 1 Р = 2,58*10-4 Кл/кг.
Експозиційна доза характеризує потенційні можливості іонізуючого випромінювання.
Поглинута доза випромінювання (Д) - це фізична величина, яка дорівнює співвідношенню середньої енергії, переданої при випромінюванні речовині, в деякому елементарному об'ємі до маси речовини в ньому. Поглинута доза - це основна дозиметрична величина для оцінки радіаційної небезпеки.
Одиниця вимірювання поглинутої зони - грей (Гр.); 1 Гр = 1 Дж/кг.
Застосовується також позасистемна одиниця - рад. 1 рад = 0,01 Гр.
Для оцінки можливої шкоди здоров'ю людини від дії радіоактивного випромінювання довільного складу введено поняття еквівалентна доза.
Еквівалентна доза (Н) - основна дозиметрична величина в зоні радіаційної безпеки. Еквівалентна доза дорівнює добутку поглиненої дози Д на середній коефіцієнт якості іонізуючого випромінювання у даному елементі об'єму біологічної тканини.
Одиниця еквівалентної дози - бер. 1 бер = 0,01 Дж/кг. У системі СІ одиниця еквівалентної дози - зіверт (Зв), 1 Зв = 100 бер. Для γ і β випромінювань 1 Зв = 1 Гр = 100 бер.
4. Радіаці́йна ава́рія— подія, внаслідок якої втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінювання, і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з безпеки. В результаті аварії може відбутися:
витік (викид) радіоактивних речовин у навколишнє середовище (наприклад, палива, охолоджуючої рідини, відходи атомних електростанцій)
вибухи (хімічні або ядерні)
радіоактивне забруднення навколишнього середовища, організму людини, продуктів харчування і т. д.
Часто в таких випадках повинні бути прийняті заходи для евакуації людей з зони лиха.
5. Цивільний захист здійснюється з метою:
— реалізації державної політики, спрямованої на гарантування безпеки та захисту населення та територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та особливий період;
— подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України.
7. Розрізняють природні і штучні джерела іонізуючих випромінювань.
Природні джерела іонізуючого випромінювання є звичайним компонентом середовища проживання. Це завжди існуюче явище. Природний радіоактивний фон складається з: - космічного випромінювання, яке приходить на Землю з Всесвіту. До його складу входять протони, нейтрони, ядра атомів та інші частки. Вони мають виключно велику енергію (більш 1,02 МеВ), але завдяки наявності атмосфери (її маса близько 5 х 1015 т) витрачають її головним чином на взаємодію з атомами повітря. На поверхні Землі інтенсивність космічного випромінювання порівняно мала. - радіоактивних елементів, розподілених в земній корі. Основні радіоактивні ізотопи, які зустрічаються в гірських породах - калій-40, рубідій-87 та члени двох радіоактивних сімейств (урана-238 і торія-232). Найбільш радіоактивні граніти. В районах, де на поверхню виходять такі породи, радіаційний фон значно вище природного. Існує 5 таких основних місць на нашій планеті, де радіаційний фон складає від 40 до 400 мкР/годину: Бразилія, Індія (штат Керала і Тамілнад), Франція, Єгипет, острів Ніуе.
Вміст радіоактивних речовин в грунті впливає на рівень радіоактивності будівельних матеріалів, продуктів харчування рослинного і тваринного походження.
- інкорпорованих радіонуклідів, тобто тих, що потрапили в організм.
Штучними джерелами іонізуючого випромінювання являються технічні прилади, створені людиною. До них відносяться: рентгенівські трубки, радіоактивні нукліди та прискорювачі заряджених часток. Радіоактивні нукліди отримують в ядерних реакторах, на прискорювачах заряджених часток. Прискорювачі – це пристрої для отримання заряджених часток великих енергій за допомогою електричного поля. Рентгенівські трубки - джерела гальмівного випромінювання (рентгенівського).
Все те нове, що створено штучно людиною – є додатковим радіаційним навантаженням, якому підлягає все людство. Це польоти в реактивних літаках на великій висоті (за час перельоту в один кінець від Москви до Новосибірську пасажир отримує дозу космічного опромінення 25мЗв). Радіоактивні атмосферні опади після випробувань ядерної зброї, а також в результаті роботи (а тим паче аварій) атомних електростанцій. Крім того, додаткове випромінювання створюють і медичні обстеження - рентгенівські і радіонуклідні.
8. Коефіцієнт послаблення випромінювання вказуе, у скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості вищий від рівня радіації у сховищі Протирадіаційні укриття (ПРУ) - сховища призначені для захисту людей від зовнішнього гама-випромінювання та безпосереднього попадания радіактивного пилу в органи дихання людини, на шкіру та одяг, а також світлового випромінювання ядерного вибуху.
Захисні споруди залежно від захисних властивостей розподіляються наГ
— сховища;
— протирадіаційні укриття (ПРУ);
— простіші укриття. ,
Сховищами називають інженерні споруди герметичного зразка, які забезпечують надійний захист людей від уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних та сильнодіючих отруйних речовин (ОР, СДОР) бактеріальних засобів (БЗ), а також високих температур і обвалів будівель.
Протирадіаційні укриття (ПРУ) призначені для захисту людей від зовнішнього гама-випромінювання та безпосереднього попадання радіоактивного пилу в органи дихання людини, на шкіру та одяг, а також світлового випромінювання ядерного вибуху. При належній міцності конструкцій ПРУ в стані частково захистити від дії ударної хвилі та уламків зруйнованих будинків. Захисні властивості ПРУ в тому, що стосується проникаючої радіації, оцінюються коефіцієнтом послаблення випромінювання, який вказує, у скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості вищий від рівня радіації у сховищі, і залежать від матеріалу, з якого побудовано ПРУ (див. табл. 29).
Простіші укриття-щілини викопують на глибину до 180—200 см, шириною 100—120 см, по дну — 80 см, із входом під кутом 90° до повздовжньої осі. Довжина визначається з розрахунку 0,5 м на одну особу Роль та значення щілин в умовах аварії на АЕС або застосування ядерної зброї підвищується. Щілина може бути відкритою або перекритого типу Перекриті щілини — це вдосконалені щілини, обладнані перекриттям із
Захисні властивості укриттів визначаються коефіцієнтом послаблення радіації, що залежить від товщини огоро-джувальних конструкцій, властивостей матеріалу, з якого виготовлені конструкції, а також від енергії гамма-випромінювання.
9. Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. ( Частина перша преамбули в редакції Закону N 555-XIV ( 555-14 ) від 24.03.99 )
Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
11. Для вимірювання дози і радіоактивності використовуються різні прилади та методи. Розрізняють: а) дозиметри для вимірів доз, потужності доз у прямому струмені і за екраном (розсіяне випромінювання); б) радіометри — для визначення сумарної активності препаратів і питомої активності натурних об'єктів зовнішнього середовища, вимірювання рівнів радіоактивного забруднення поверхонь; в) спектрометри - прилади для визначення енергетичного спектру випромінювання — якісного та кількісного радіонуклідного складу препаратів. Спектрометри використовуються для ідентифікації забруднення об'єктів зовнішнього середовища, кількісного визначення активності об'єктів за рахунок певних радіонуклідів тощо.
Вивчення енергетичних спектрів різних джерел гамма-випромінювання може проводитись за допомогою сцинтиляційних або напівпровідникових детекторів. У сцинтиляційних детекторах при взаємодії гамма-квантів з матеріалами сцинтилятора утворюються світлові спалахи, величина яких пропорційна енергії гамма-квантів. За допомогою фотопомножувача вони перетворюються у відповідні електричні імпульси. Амплітуди вихідних імпульсів несуть інформацію про енергію падаючого гамма-випромінювання.