- •1. Предмет і задачі вікової психології.
- •2. Методи вікової психології.
- •3. Рушійні сили психічного розвитку.
- •4. Основні фактори, що детермінують психічний розвиток.
- •5. Діалектичний взаємозв’язок навчання, виховання та розвитку.
- •6. Найважливіші закономірності розвитку психіки.
- •7. Проблеми вікової періодизації психічного розвитку.
- •8. Основні психологічні новоутворення раннього дитинства.
- •Психологічний розвиток немовляти.
- •11. Гра як провідна діяльність у дошкільному віці.
- •1. Зміна сюжету ігор.
- •3. Зміна відношення між уявною ситуацією і правилом.
- •4. Зміна характеру перенесення значень з одного предмета на інший.
- •12. Соціальна ситуація розвитку молодших школярів.
- •13. Зміст психологічної готовності дітей до шкільного навчання
- •14. Основні фактори розвитку молодшого школяра
- •15. Психологічні новоутворення молодшого школяра.
- •16. Особливості розвитку пізнавальних процесів молодшого школяра.
- •17. Особливості фізичного розвитку молодшого школяра.
- •18. Характеристика навчальної діяльності молодшого школяра.
- •19. Динаміка відношення до навчання молодших школярів.
- •20. Особливості стосунків з дорослими та однолітками в підлітковому віці .
- •21. Криза особистості підлітка.
- •24. Загальна характеристика ранньої юності.
- •25. Характеристика розвитку і поведінки дітей шестирічного віку
- •26. Процедура визначення психологічної готовності дитини до школи.
- •27. Неуспішність, її причини та запобігання.
- •28. Негативні форми поведінки та їх подолання.
- •29. Метод переконання, умови його успішного застосування.
- •30. Метод навіювання, умови його успішного застосування.
- •31. Педагогічне спілкування та вимоги до нього.
- •32. Метод позитивного підкріплення у групі методів стимулювання.
- •33. Методи негативного підкріплення у групі методів стимулювання.
- •34. Метод організації змагання вихованців.
- •3) Контроль.
- •36. Характеристика психологічних механізмів виховання.
- •37. Індивідуальний підхід до виховання.
- •38. Поняття про навчання та його психологічні механізми.
- •39. Способи активізації навчальної діяльності школярів.
- •40. Психологічний аналіз уроку в діяльності вчителя
- •41. Труднощі навчання і виховання першокласників та шляхи їх подолання.
- •42. Чинники, що впливають на ефективність навчання
- •43. Особливості педагогічної діяльності.
- •44. Формування позитивного ставлення школярів до навчання.
- •45. Загальна характеристика навчальної діяльності школярів.
- •46. Педагогічні здібності, їх структура та умови формування.
- •47. Професійні якості особистості вчителя.
- •48. Предмет, завдання, розділи педагогічної психології.
- •49. Організація психологічних досліджень. Етапи психологічного дослідження.
- •50. Структура та міжпредметні зв’язки вікової психології.
- •51. Особистість вчителя. Вимоги педагогічної діяльності до особистості учителя.
- •Література
39. Способи активізації навчальної діяльності школярів.
Проблема активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів завжди була й залишається актуальною. Активізація навчально-пізнавальної діяльності полягає у цілеспрямованій діяльності викладача з метою розробки і застосування такого змісту, форм, методів, прийомів і засобів навчання, які сприяють підвищенню пізнавального інтересу, активності, творчості, самостійності в одержанні знань, формуванні вмінь та навичок, використання їх на практиці.
Дана проблема спонукає викладачів так організувати навчальний процес на заняттях, щоб насамперед досягти позитивної мотивації до вивчення даного предмету, підвищити якість знань з предмету, сформувати в студентів уміння самостійно здобувати знання, розвивати й удосконалювати розумові здібності. Цього можна досягти тільки тоді, коли студентам буде зрозумілий та доступний матеріал, коли в них з'явиться постійний інтерес до навчання.
Економічна освіта в Україні набуває свого розвитку. Зростає як сама необхідність в економічній освіті, так і вимоги до неї. Вона повинна бути усесторонньою, торкатися не лише суто економічної сторони життєдіяльності, але й включати також моральні, етичні, психологічні аспекти, які так чи інакше пов'язані з економікою.
До людини сьогодення висуваються вимоги не лише діяти, але й мислити по-новому. Тому, дедалі частіше, в процесі вивчення економічних дисциплін, відходять від переважного використання традиційних методів навчання. За останні кілька десятків років виникли принципово інші – так звані активні методи навчання. Тому серед основних питань, які стосуються впровадження сучасних технологій навчання, є пошуки можливостей органічного поєднання та взаємоузгодження традиційних методів реалізації навчального процесу з новими методами його інтенсифікації й активізації, що забезпечують формування необхідних якостей майбутнього фахівця.
Методи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів ефективно поєднуються з іншими загальними дидактичними методами (пояснювально-ілюстративним, репродуктивним, проблемного викладу, частково-пошуковим, дослідницьким), доповнюють та урізноманітнюють їх, а також органічно вписуються в педагогічний процес і відповідають умовам педагогічного середовища вищих навчальних закладів зі сталими гуманно-демократичними засадами.
Використання методів активізації у процесі навчання дає змогу реалізувати такі принципи сучасних концепцій викладання проблемності: вихідним пунктом процесу навчання повинна бути постановка проблеми з реального життя, яка пов'язана з інтересами й потребами тих, хто навчається; погодженості та системності цілей навчання: вчення, що має за мету зміну поведінки, охоплює всі аспекти ділової компетентності (зміна поведінки студента можлива тільки за його ініціативи); орієнтованості на наявний досвід: ефективне навчання можливе лише за опори на наявний досвід, що вимагає гнучкості концепції навчання та дає змогу врахувати досвід студентів;націленості на самонавчання: за результати навчання у першу чергу відповідальність несуть студенти, а викладач лише допомагає; професійної орієнтованості: орієнтація на практичне використання отриманих умінь є ключовим елементом концепції навчання.