- •1. Предмет і задачі вікової психології.
- •2. Методи вікової психології.
- •3. Рушійні сили психічного розвитку.
- •4. Основні фактори, що детермінують психічний розвиток.
- •5. Діалектичний взаємозв’язок навчання, виховання та розвитку.
- •6. Найважливіші закономірності розвитку психіки.
- •7. Проблеми вікової періодизації психічного розвитку.
- •8. Основні психологічні новоутворення раннього дитинства.
- •Психологічний розвиток немовляти.
- •11. Гра як провідна діяльність у дошкільному віці.
- •1. Зміна сюжету ігор.
- •3. Зміна відношення між уявною ситуацією і правилом.
- •4. Зміна характеру перенесення значень з одного предмета на інший.
- •12. Соціальна ситуація розвитку молодших школярів.
- •13. Зміст психологічної готовності дітей до шкільного навчання
- •14. Основні фактори розвитку молодшого школяра
- •15. Психологічні новоутворення молодшого школяра.
- •16. Особливості розвитку пізнавальних процесів молодшого школяра.
- •17. Особливості фізичного розвитку молодшого школяра.
- •18. Характеристика навчальної діяльності молодшого школяра.
- •19. Динаміка відношення до навчання молодших школярів.
- •20. Особливості стосунків з дорослими та однолітками в підлітковому віці .
- •21. Криза особистості підлітка.
- •24. Загальна характеристика ранньої юності.
- •25. Характеристика розвитку і поведінки дітей шестирічного віку
- •26. Процедура визначення психологічної готовності дитини до школи.
- •27. Неуспішність, її причини та запобігання.
- •28. Негативні форми поведінки та їх подолання.
- •29. Метод переконання, умови його успішного застосування.
- •30. Метод навіювання, умови його успішного застосування.
- •31. Педагогічне спілкування та вимоги до нього.
- •32. Метод позитивного підкріплення у групі методів стимулювання.
- •33. Методи негативного підкріплення у групі методів стимулювання.
- •34. Метод організації змагання вихованців.
- •3) Контроль.
- •36. Характеристика психологічних механізмів виховання.
- •37. Індивідуальний підхід до виховання.
- •38. Поняття про навчання та його психологічні механізми.
- •39. Способи активізації навчальної діяльності школярів.
- •40. Психологічний аналіз уроку в діяльності вчителя
- •41. Труднощі навчання і виховання першокласників та шляхи їх подолання.
- •42. Чинники, що впливають на ефективність навчання
- •43. Особливості педагогічної діяльності.
- •44. Формування позитивного ставлення школярів до навчання.
- •45. Загальна характеристика навчальної діяльності школярів.
- •46. Педагогічні здібності, їх структура та умови формування.
- •47. Професійні якості особистості вчителя.
- •48. Предмет, завдання, розділи педагогічної психології.
- •49. Організація психологічних досліджень. Етапи психологічного дослідження.
- •50. Структура та міжпредметні зв’язки вікової психології.
- •51. Особистість вчителя. Вимоги педагогічної діяльності до особистості учителя.
- •Література
19. Динаміка відношення до навчання молодших школярів.
Майже всі діти приходять до школи з прагненням вчитися, вони ставляться до уміння як до серйозної, суспільне важливої діяльності. В перші дні навчання у школі майже кожна дитина намагається сумлінно ставитись до навчання. Як показало дослідження, майже у кожної дитини на цей час виникає певне уявлення про ідеального учня. Правда, цей ідеал ще досить нечіткий, але і він відіграє важливе значення у механізмі ставлення учнів до навчання. Проте, через деякий час ставлення окремих дітей до школи змінюється.
У недосвідчених учителів значна частина учнів класу через три-чо-тири місяці починає виявляти байдужість до школи, небажання відвідувати її. Основною причиною цих негативних явищ є недосконалість організації навчально-виховного процесу, яка виявляється в недостатній активізації учбової діяльності учнів, зокрема їх мислення, у надмірному захопленні вправами, спрямованими на формування різних навичок. У 1-2 класах діти виконують такі вправи з інтересом, у 3-му класі вони починають уже нудитися ними.
Важливе значення в навчанні має і ставлення учнів до вчителя. Прийшовши до школи, першокласники, особливо ті, що відвідували дитячий садок, не одразу звикають до того, як вчитель ставиться до них. Лише з часом, тривалість якого здебільшого залежить від особистих якостейвчителя, встановлюються нові для дітей ділові й водночас довірливі стосунки з ним. Як правило, у 1-2 класах учні не виявляють критичного ставлення до вчителя, вони виконують всі його вимоги, люблять і поважають за те, що він навчає їх.
20. Особливості стосунків з дорослими та однолітками в підлітковому віці .
В підлітковому віці взаємини з дорослими починають будуватися під впливом переживання нових почуттів, які пов'язані з прагненнями до самостійності, дорослості та самоствердження. Підлітки починають відмовлятися від підвищеного нормативного контролю з боку дорослих, відходять від ідеалізованих, надуманих зразків дорослих, починають активно відстоювати свої права на самостійність, висувають власні пропозиції у вирішенні значної частини життєвих питань, перестають виконувати вимоги дорослих щодо змін в їх поведінці.
У сфері взаємодій процес відокремлення підлітків від світу дорослих першими помічають батьки. Виникають проблеми в економічній сфері сім’ї, що пов'язано з потребою підлітків бути самостійними, а значить, і матеріально незалежними від батьків. Батьки, використовуючи такі прагнення, часто намагаються пов'язати функції контролю і регламентації з економічними стимулами або санкціями.
Залежно від батьківських уявлень і очікувань щодо власної дитини процес автономності і самостійності може бути прискорений або загальмований.
З точки зору дорослих, характер непорозумінь у процесі емансипації, яка виявляється у прагненні підлітків звільнитися від опіки дорослих, визначають такі моменти:
а) велика кількість вільного часу в сучасної молоді порівняно з поколінням батьків;
б) краща фінансова забезпеченість;
в) широкі можливості в отриманні освіти.
Підлітки, зі свого боку, вважають, що основні розбіжності у поглядах З батьками переважно стосуються одягу, зачісок, успішності у навчанні та захоплень і відпочинку. Крім того, це можуть бути зіткнення поглядів щодо питань еротики і сексу (які актуальні зараз у віці 12-13 років). Напруженість у взаєминах між обома сторонами створюють і такі вимоги батьків до підлітків, як їх охайність, допомога в домашньому господарстві та заборона палити і пізно приходити увечері додому.
Серед причин розбіжностей у поглядах між батьками і підлітками найбільш важливими виступають:
різниця у досвіді дорослих і підлітків;
відсутність чітких етапів переходу від дитячої залежності до дорослої незалежності;
відсутність певних правил, які структурують послаблення батьківської влади у фазі переходу від дитинства до підліткового віку;
соціальні відмінності, що пов'язані із зіткненням контролюючої ролі дорослих з потребами підлітків у автономії.
