26. Процедура визначення психологічної готовності дитини до школи.

Процедура визначення психологічної готовності до школи може бути різною в залежності від умов, у яких працює психолог. Найбільш сприятливі умови - це обстеження дітей у дитячому саду у квітні-травні. На дошці оголошень у д/с чи школі заздалегідь вивішується листок з інформацією про те, які типи завдань будуть пред'являтися дитині на співбесіді у психолога. Ці завдання в загальному виді можуть бути сформульовані в такий спосіб. Дитина повинна вміти:

1) Відтворювати зразок;

2) Працювати за правилом;

3) Викладати послідовність сюжетних картинок і складати по них розповідь;

4) Розрізняти окремі звуки в словах.

Перший етап співбесіди включає методику "Будиночок", проведену колективно в групах по 5 чоловік, і індивідуально проведені методики: "Експериментальна бесіда по виявленню "внутрішньої позиції школяра". "Так чи Ні"; "Звукові піжмурки" і "Визначення домінування пізнавального чи ігрового мотиву".

Практично всі обстеження проводяться в присутності батьків. Виключення складають тільки дві методики "Будиночок" і "Визначення домінування пізнавального чи ігрового мотиву". Під час проведення цих методик батьки не присутні, тому що при змальовуванні будиночка вони можуть відволікати дітей, а при дослідженні домінування мотивів випадковою або свідомою реплікою можуть вплинути на вибір дитини. При виконанні інших завдань присутність батьків дуже бажана. Коли батьки особисто бачать, які завдання виконують їхні діти, у них немає основ вважати, що до їх дітей були надмірно суворі й упереджені.

Під час співбесіди з дитиною необхідно установити дружелюбний невимушений контакт. Усі завдання повинні сприйматися дітьми як ігри. Атмосфера гри допомагає хлопцям розслабитися, зменшує стресову ситуацію. Якщо дитина тривожна, боїться відповідати, то з боку експериментатора необхідна емоційна підтримка, аж до того, що можна обійняти, погладити маля і ласкавим голосом виразити впевненість, що вона дуже добре справиться зі всіма іграми. По ходу виконання завдань треба постійно давати їй знати, що вона усе робить правильно і добре.

Для запобігання витоку інформації карту доцільно зашифрувати. У цьому випадку перший аркуш із формальними даними дитини зберігається окремо, на ньому, також як і на іншій психологічній карті, указується шифр, ключ до якого зберігається у психолога.

Основна мета психологічного обстеження дитини при прийомі до школи - виявлення її індивідуальних особливостей. Якщо прийшла дитина, що бідує в спеціальній розвиваючій роботі, то в психологічній карті необхідно заповнити всі рубрики, що відображають її розвиток на момент обстеження, зафіксувати основні проблеми дитини і намітити план розвиваючої роботи.

27. Неуспішність, її причини та запобігання.

Неуспішність - гостра проблема сучасної школи, викликана батьками причинами. Серед них розрізняють: соціальні, біологічні та педагогічні. Соціальні причини полягають у тому, що у перебудований період нашого суспільства знання та чесна праця буває не відіграють вирішальної ролі у благополуччі людини. Знизилась цінність освіти, багатьом молодим людям більше потрібен диплом, атестат, а не знання.

Важливою причиною неуспішності є стан здоров'я школярів, який в останнє десятиріччя має тенденцію погіршуватися. До педагогічних причин неуспішності належить відсутність профілактичної роботи над цією проблемою.

В психологічній теорії вивчались стійко невстигаючі учні (Н.О. Менчинська, Л.С. Славіна, 3.1. Калмикова). На думку вказаних авторів, є дві групи причин стійкої неуспішності. Одна з них пов'язана з недоліками у пізнавальній сфері учнів (недоліки у мисленні, не вироблені прийоми учіння, невміння використати свої індивідуально-психологічні особливості). Друга група причин пов'язана з недоліками мотиваційної сфери та зі здатністю організувати власну учбову діяльність.

Чим виша навчальність, тим швидше та легше учень здобуває знання, вільно оперує ними у нових умовах, тим вищий темп його розумового розвитку.

Отже, висока навчальність - це здібності до учіння, це індивідуальні особливості учня, які дають можливість легко та швидко добувати знання, оволодівати прийомами розумової діяльності, вміти організовувати знання в систему.

Отже, на успіхах у навчанні позначаються ставлення до навчання, уміння вчитися та особливості мислення. Вчителеві потрібно знати індивідуальні особливості кожного учня, щоб вчасно прийти на допомогу і виробити відповідний до цих особливостей стиль навчальної діяльності.

Діяльність вчителя, спрямована на профілактику неуспішності, має базуватися на знанні ознак виникаючої неуспішності. Для цього необхідно уточнити такі поняття, як "неуспішність" та "відставання". Неуспішністю називають комплексну, підсумкову непідготовленість учня, яка виникає в кінці певного відрізку навчання.

Відставання співвідноситься з неуспішністю як частина з цілим. Не­успішність вбирає в себе різні елементи, що стосуються освіченості.