3) Контроль.

Контроль за навчанням - постійний нагляд, спостереження і перевірка успішності знань учнів з метою отримання об'єктивної інформації про навчально-виховний процес.

Умови застосування контролю:

а) Прийнятність до вихованців;

б) Постійність контролю;

в) Застосування самоврядування для контролю;

г) Організація режиму дня (чіткий розклад);

д) Організація самоврядування;

е) Корекція (методи організації діяльності. Прийоми корекції, які сприяють розвитку позитивних якостей:

прояв доброти, уваги та турботи;

залучення до цікавої діяльності;

фланговий підхід (прихована мета, прихована дія, доручення самостійної роботи учню, доручення підготовки завдання учнем);

прояв умінь те переваги вчителя (стимулювання інтересу до предмету);

моральна підтримка і зміцнення віри в свої сили;

активізація сил дитини;

прояв довіри;

Прийоми корекції, які сприяють подоланню негативних якостей:

- Паралельна педагогічна дія (принцип треба діяти на вихованців на колектив);

іронія;

наказ (форма наказу);

натяк;

лагідний докір;

розвінчання;

уявна байдужість;

засудження;

прояв обурення;

вибух - доведення до крайності;

створення несумісної поведінки.

36. Характеристика психологічних механізмів виховання.

Ефективність процесу виховання визначається закономірностями і внутрішніми суперечностями, які є його рушійними силами. До них відносяться суперечності внутрішні і зовнішні. Зовнішніми є суперечності між зовнішніми вимогами і поведінкою самої особи, внутрішніми між домаганнями особи яку виховують і ї можливостями, між потребами і способами їх задоволення та ін.

Звідси витікають відповідні закономірності, обумовлені суперечностями між цілями характером їх досягнення в системі виховання і самовиховання; між вимогами, які висуває держава до колективу і особи, і соціальним досвідом, можливостями їх виконання; між новими потребами і інтересами вихованців і рівнем готовності останніх до їх реалізації, що визначається досягненнями культури, діяльності і людських відносин; між авторитарними відносинами і відносинами співпраці в суспільстві і колективі.

У організації і управлінні учбово-виховному процесом важлива роль відводитися принципам виховання. Основні з них наступні:

принцип народності - - єдність загальнолюдського і національного; любові до рідного краю, його культурі, народним традиціям;

принцип природо відповідності виховання (обліку багатогранності і цілісності природи людини, його вікових, анатомо-фізіологічних, регіональних особливостей);

принцип культуро відповідності виховання;

принцип гуманізації, демократизація виховання;

принци безперервності виховання;

принцип етнізациї (наповнення виховання національним сенсом, розвиток національної самосвідомості, відчуття приналежності до свого народу);

- принцип послідовності, систематичності, варіативності інтегрованості форм і методів виховання;

принцип диференціації і індивідуалізації процесів виховання;

принцип активності і свідомості особи;

зв'язок виховання з життям і практикою;

принцип виховання в колективі;

принцип єдності вимог і пошана до особи;

принцип відповідності віковим і індивідуальним особливостям особи.

Ці принципи, відображаючи загальні закономірності виховання, визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного процесу.