1. Попереднє рішення.

Формулювання гіпотези, яку необхідно підтвердити (спростувати) в результаті проведення опитування.

Яка точно інформація потрібна.

Хто в точності є умовними респондентами (чим більш різнорідна аудиторія, тим важче створити анкету).

Який метод зв’язку буде використаний при роботі з респондентами.

2. Рішення про зміст питань.

Чи необхідне це питання (кожне питання повинне сприяти отриманню інформації, на основі якої менеджер ухвалюватиме рішення). Яким чином використовувати дані, одержані за допомогою цього питання.

Чи досить цього питання для отримання потрібної інформації (чи можна одержати достатньо релевантну інформацію).

Чи в змозі респондент відповісти правильно на це питання.

Чи буде респондент правильно відповідати на питання.

3. Рішення, що стосуються формулювань питань (представлення змісту питань за допомогою слів і фраз у формі, зрозумілій респонденту).

4. Рішення, що стосуються форми відповідей (залежать від форми поставлених питань):

а) відкритий;

б) з множинним вибором;

в) дихотомічний (Так / Ні (/ Не знаю));

При цьому кількість позитивних і негативних альтернатив повинна бути рівною.

5. Рішення про послідовність питань:

а) перше питання повинне бути простим, об’єктивним і цікавим;

б) наявність звернення впливає на рейтинг опитування;

в) повинен бути логічний перехід від теми до теми;

г) важкі питання повинні бути в кінці анкети;

д) усередині кожної теми питання повинні розташовуватись від загальних до приватних.

6. Рішення про поліграфічне представлення анкети (з метою мінімізації помилок).

14. Сутність сегментування ринку. Закон Паретто

Сегментування ринку — це виокремлення певної кількості покупців, що мають схожу або однакову реакцію на комплекс маркетингових заходів підприємства, тобто подібно сприймають параметри товару, його ціну, місце збуту та маркетингові комунікації. У процесі здійснення сегментування для підприємства найважливіше завдання — знайти сегмент ринку, на який воно спрямовуватиме основні маркетингові заходи.

Сегмент — це об'єднана, попередньо виявлена кількість споріднених споживачів товару чи послуги за певними ознаками.

Головною метою сегментування ринку є забезпечення адресності продукту, тому що він не може відповідати запитам одразу всіх споживачів. У цьому разі підприємство чи організація не розосереджує, а концентрує свої зусилля на «напрямі головного удару». Цим досягається підвищення ефективності застосовуваних форм та методів продажу, реклами, стимулювання збуту тощо.

Практика маркетингу свідчить, що сегментування ринку: — є засобом вибору найбільш перспективного цільового ринку; — дає змогу на максимальному рівні задовольнити потреби клієнтів; — допомагає вибрати оптимальну маркетингову стратегію; — сприяє постановці реальних цілей; — уможливлює підвищення рівня обґрунтованості рішень, які приймають, забезпечуючи їх інформацією про поведінку споживачів на ринку; — забезпечує підвищення конкурентоспроможності як пропонованих товарів чи послуг, так і підприємства загалом; — сприяє оптимізації маркетингових затрат підприємства; — дає змогу ухилитися від конкурентної боротьби або знизити її гостроту шляхом освоєння вільного сегмента.

Ринкове сегментування — це планомірний процес, тому до нього слід підходити виважено і з конкретним визначенням цілі проведення вказаного заходу. Для цього можна скористатися послідовністю етапів сегментування: 1) визначення ознак сегментування; 2) вибір методів сегментування та його проведення; 3) оцінка ступеня привабливості (критеріїв) сегментів; 4) вибір цільових сегментів; 5) позиціювання товару; 6) розробка планів маркетингу для цільових сегментів.

Пр́инцип Парéто (також відомий як правило Парето, правило 80—20 і принцип малої кількості причин) стверджує, що для багатьох явищ 80 відсотків наслідків спричинені 20 відсотками причин. Ця ідея знайшла застосування у багатьох галузях. Наприклад, 20% злочинців скоюють 80% злочинів, 20% відсотків водіїв створюють 80% аварій, 20% покупців дають 80% прибутків.