Словник неврологічних термінів

Агевзія – пропадання смаку.

Аграфія – порушення письма при відсутності порушення руху.

Агрипнія – безсоння: порушення засинання, переривчастий поверхневий сон, передчасне прокидання.

Адіадохокінез – порушення швидкої зміни руху протилежного напрямку (діадохонезу), зазвичай досліджується пронація-супінація.

Адинамія – різке зниження або повне припинення рухової активності.

Акинезія – нездатність хворого самостійно активно розпочати рухи.

Акалькулія – порушення рахунку.

Алексія – порушення читання при збереженні зорової функції.

Аллодинія – зміни чутливості, при якому тактильні стимули сприймаються як больові.

Альтерніуючні – чергуючий (alternatio – чергування). В неврології зазвичай використовується для позначення сполучення ураження черепних нервів з одного боку тіла і розлад рухів або чутливості, з іншого на другій його боку (альтерніуючий синдром). Ознака ураження мозкового стовбура.

Амавроз – сліпота на одне або два ока.

Амбліопія – зниження зору.

Амімія – випадання мімічних рухів при відсутності паралічу мімічних м’язів. Зазвичай один із проявів паркінсонізму.

Амнезія – порушення пам’яті.

Аміотрофія – атрофія м’язів.

Аналгезія – втрата больової чутливості.

Анартрія – неможливість артикуляції, членороздільної мови, через параліч м’язів, які беруть участь в артикуляції (м’язи гортані, м’ягкого піднебіння, язика). Один із проявів бульбарного і псевдобульбарного синдромів.

Ангідроз – відсутність потіння, ознака порушення вегетативної регуляції.

Анізокорія – відмінність в діаметрі зіниць (з одного боку зіниця звужена або розширена). Є наслідком місцевого процесу (захворювання очей) або ураження нервової системи.

Анізорефлексія – відмінність в інтенсивності глибоких або поверхневих рефлексів з лівої і правої половини тіла. Ознака органічного ураження нервової системи.

Анозогнозія – неусвідомлювання свого дефекту (паралічу, амаврозу і ін.). Спостерігається, головним чином, при ураженні тім’яно-потиличних відділів правої півкулі або при двохсторонньому ураженні.

Аносмія – втрата нюху.

Арефлексія – відсутність одного, декількох або всіх рефлексів.

Астазія-Абазія – розлад рухів у вигляді неможливості стояти і ходити без підтримки. Симптом ураження лобної частки головного мозку або демонстративний синдром (як правило, при істерії).

Асинергія – порушення синергії, співдружньої роботи м’язів.

Апраксія – порушення дії при відсутності паралічу і парезів. Внаслідок порушення тім’яної або лобної часток кори головного мозку.

Астеріксіс – швидкі неритмічні рухи. Внаслідок короткочасного переривання поступальних тонічних скорочень м’язів.

Атаксія – порушення координації руху. Облігатна ознака ураження мозочка. Може спостерігатися при ураженні інших відділів нервової системи – вестибулярного апарату, передніх відділів лобної частки головного мозку, а також при розладах глибокої чутливості (сенситивна атаксія).

Атетоз – гіперкінез у вигляді мимовільних повільних стереотипних химерних рухів, переважно в дистальних відділах кінцівок і м’язів лиця.

Атонія – відсутність тонусу, зокрема, м’язів (м’язева атонія).

Афагія – неможливість ковтання в зв’язку з паралічем м’язів глотки і м’якого піднебіння. Одне із проявів бульбарного і псевдобульбарного паралічу.

Афазія – порушення розуміння або продукування мови при відсутності розладів слуху і артикуляції, найбільш часто – внаслідок ураження середньої частини верхньої вискової звивини (сенсорна афазія) або задньої частини нижньої лобної звивини (моторна афазія).

Афонія – неможливість фонації, голосоутворення, через ураження м’язів гортані. Одне із проявів бульбарного і псевдобульбарного паралічу, рідше демонстративного (психогенного) походження.

Аура – прояв початку епілептичного припадку, безпосередньо передує втраті свідомості хворим.

Блефароспазм – спазм кругового м’язу ока. Може бути наслідком постпаралітичної контрактури мімічних м’язів або, рідше, самостійне захворювання.

Брадикінезія – сповільнення темпу руху, зазвичай поєднується з олігокінезією і ригідністю. Ознака паркінсонізму.

Бульбарний – відноситься до довгастого мозку. Наприклад, бульбарний параліч (розлад фонації, ковтання і артикуляції) при ураженні каудальної групи черепних нервів.

Геміанестезія – втрата чутливості в одній половині тіла.

Геміанопсія – випадання половин полів зору.

Гемібалізм – насильні рухи кидкового типу в кінцівках одної сторони. Ознака ураження екстрапірамідної системи.

Гемікранія – 1) біль в одній половині лиця; 2) одна із старих назв мігрені.

Геміпарез – слабість м’язів кінцівок з одного боку тіла.

Геміплегія – параліч м’язів кінцівок з одного боку тіла.

Геміспазм – одностороннє тонічне постійне або періодичне напруження м’язів. Часто розвивається в мімічних м’язах (лицевий геміспазм) і є результатом подразнення корінця лицевого нерва або наслідком порушення іннервації мімічних м’язів після паралічу лицевого нерва.

Гіпалгезія – зниження больової чутливості.

Гіпералгезія – підвищена чутливість до болю.

Гіперестезія – підвищена чутливість до подразників, що впливають на органи відчуття.

Гіперкінез – насильне скорочення м’язів, що зумовлює зайві рухи.

Гіперпатія – порушення чутливості, при якому больові, тактильні та інші поверхневі стимули сприймаються як край неприємні. Зазвичай охоплюють гіперестезію, гіпералгезію і аллодинію. Є наслідком ураження спиноталамічного тракту в мозковому стовбурі або зорового горба.

Гіперсомнія – патологічна сонливість.

Гіпоестезія – зниження поверхневої чутливості.

Гіпорефлексія – зниження рефлексів.

Гіпосмія – зниження нюху.

Глосоплегія – параліч язика.

Горметонія – синдром у вигляді повторного приступоподібного збільшення м’язового тонусу в кінцівках, супроводжується появою захисних рефлексів. Прояв обширного гострого ураження головного мозку.

Дизартрія – розлад артикуляції, внаслідок чого мова стає незрозумілою. Зазвичай – прояв бульбарного або псевдобульбарного паралічу.

Диплегія – параліч м’язів обох верхніх або обох нижніх кінцівок.

Диплопія – порушення зору, при якому об’єкт що розглядається здається подвоєним. Зазвичай – наслідок паралічу або парезу одного або декількох зовнішних м’язів ока.

Дисгевзія – перекручене сприйняття смакових подразнень.

Дискінезія – розлади рухів, обумовлені порушенням послідовності та інтенсивності їх компонентів.

Дистонія – нестабільність м’язового тонусу, яка призводить до формування патологічних поз.

Дисфагія – порушення ковтання. Зазвичай – прояв бульбарного або псевдобульбарного паралічу.

Дисфонія - розлад фонації (голосоутворення). Зазвичай – прояв бульбарного і псевдобульбарного паралічу.

Екзофтальм – випучування очного яблука.

Епофтальм – западіння очного яблука, звуження очної щілини.

Інсомнія – див. Агрипнія.

Ксеростомія – сухість в роті. Наслідок ураження слинних залоз або “сухого синдрому” Сієгрена.

Ксерофтальмія – сухість очей. Може бути одним із проявів “сухого синдрому” Сієгрена (при двохсторонній вираженості). Одностороння ксерофтальмія є зазвичай наслідком ураження сльозовидільних волокон лицевого нерва.

Лагофтальм (заяче око) – неможливість повністю зімкнути віки; наслідок парезу або паралічу кругового м’язу ока при невропатії лицевого нерва.

Логоневроз – заїкання психогенного походження.

Логорея – нетримання мови, багатослів’я. Наявність при цьому парафазій особливо властиве для сенсорної (акустико-гностичної) афазії.

Мідріаз – розширення зіниць. Ознака симпатичної активації (наприклад, при гіпертиреозі) або двостороннього випадання парасимпатичної зіничної іннервації (ураження око-рухових нервів). Може зумовлюватися токсичним впливом – медикаментозним (холінолітіки) або інфекційним (ботулотоксин, дифтерійний токсин).

Міоз – звуження зіниць. Може бути наслідком прийому міотиків (при глаукомі), отруєння (опіати) або ураження ЦНС, наприклад моста мозку.

Міокімія – гіперкінез у вигляді своєрідних хвильоподібних, безупинних, які не припиняються навіть під час сну, скорочень м’язових волокон, частіше – мімічних м’язів.

Міоклонія – гіперкінез у вигляді швидких клонічних посмикувань м’язів або їх окремих пучків.

Невралгія – інтенсивний приступоподібний біль, який поширюється по ходу нерва або його гілок.

Невропатія (нейропатія) – 1) незапальне ураження нерва або нервів (полінейропатія); 2) невропатичний розвиток особистості.

Ністагм – невимушені ритмічні рухи очних яблук, зрідка – вродженого походження, але, як правило, внаслідок набутих уражень нервової системи.

Олігокінезія – зменшення об’єму рухів. Зазвичай поєднується з брадикінезією і ригідністю. Прояв паркінсонізму.

Опсоклонус – невимушені швидкі співдружні рухи очних яблук, нерегулярні і нерівномірні за амплітудою, найбільш виражені на початку фіксації погляду. Одна з ознак ураження даху середнього мозку.

Офтальмоплегія – параліч зовнішніх (зовнішня офтальмоплегія) або внутрішніх (внутрішня офтальмоплегія) м’язів очей. Наслідок місцевих інтраорбітальних процесів або ураження нервової системи.

Параграфія – порушення письма у вигляді неправильного написання слів або букв, пропусків або заміну одних букв іншими.

Параліч – повна втрата рухових функцій.

Парафазія – порушення моторної мови у вигляді пропусків або заміни одних елементів моторної мови (артикулів) іншими.

Параплегія – див. Диплегія.

Парез – часткова втрата рухових функцій.

Пароксизм – гостре короткотривале минаюче порушення функції будь-якого органу або системи, синонім терміну “приступ”

Персеверація – порушення рухів або моторної мови, для якого властиве повторення, інколи багатократне, одного і того ж руху (рухома персеверація) або складів і слів (мовна персеверація).

Плексалгія – біль, пов’язаний з ураженням нервового сплетіння, наприклад плечевого (брахіалгія).

Напад – приступ церебрального походження, який характеризується раптовою появою минаючих порушень функції мозку – рухових, чутливих, вегетативних або психічних.

Приступ – синонім терміну “пароксизм”.

Прозопалгія – біль в лиці. Може бути пов’язаним з ураженням периферичних шляхів, частіше трійчастого, або соматичних структур краніоцервікального регіону (очі, ніс і ін.)

Прозопопарез – парез мімічних м’язів. Наслідок ураження лицевого нерва.

Ригідність – стійке ураження м’язового тонусу, однаково виражене у всіх фазах активних і пасивних рухів. Генералізована і одностороння ригідність характерні для ураження екстрапірамідної системи (синдром паркінсонізму).

Синкінезія – співдружні рухи м’язів – фізіологічні, наприклад, ритмічні рухи рук при ходьбі; або патологічні, що є одним з проявів центрального паралічу (наприклад, згинаючо-пронаторні рухи в паралізованій руці при кашлі), а в ділянці лиця – постпаралітичні контрактури лиця.

Стенаж – хода, при який хворий високо піднімає ногу і різко опускає (при ураженні малогомілкового нерва).

Тетрапарез – парез всіх кінцівок.