Тлумачний словник термінів розділу

“Центральна нервова система”.

Автоматизм – властивість збудливих утворів здійснювати ритмічну активність під впливом імпульсів, що виникають в них самих, без подразнення ззовні.

Адіадохокінез – один із симптомів ураження мозочка, що проявляється порушенням координації протилежних за напрямком рухів, що здійснюються антагоністичними групами м’язів.

Адренергічні волокна – нервові волокна, в закінченнях яких виділяється медіатор норадреналін.

Аксолема – частина клітинної мембрани нейрону, що вкриває аксон.

Аксон – довгий цитоплазматичний виріст цитоплазми нейрону, який проводить нервовий імпульс до інших нейронів або робочого органу.

Аксон-рефлекс – загальна назва рефлексів, що здійснюються по розгалуженнях аксону без участі тіла нейрону.

Астазія – розлад рухів, що проявляється втратою здатності стояти і ходити без підтримки. Спостерігаються тремтячі рухи голови і кінцівок. Виникає при ураженні лобних часток кори і мозочка.

Астроглія – сукупність клітин глії, астроцитів, що знаходяться в головному мозку і мають тонкі волокна, які радіально розходяться від тіла клітини.

Астроцити – виконують роль опорної структури в нервовій тканині, регулюють обмін речовин в нейроні та впливають на його властивості.

Атонія – відсутність м’язового тонусу, спостерігається при ураженні периферичного рухового нейрону і мозочка.

Аферентний – приносний, доцентровий.

Банунг – “торування шляху” при явищах сумації в ЦНС.

Бульбарна тварина – тварина після перерізки мозку між мостом і довгастим мозком.

Ваготонія – перевага тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи над тонусом її симпатичної частини.

Гальмування – активний нервовий процес, що веде до послаблення або припинення збудження.

Гамма-петля – петля зворотнього зв’язку від м’язу до його власних мотонейронів.

Ганглій – обмежене скупчення нейронів, розташованих по ходу нерву і оточених сполучно-тканинною капсулою.

Гангліоблокатори – речовини, які блокують передачу збудження в синапсах вегетативних гангліїв.

Деаферентація – припинення проведення сенсорного збудження в ЦНС від органів і тканин в результаті порушення анатомічної і фізіологічної цілості чутливих нервів.

Декортикація – видалення або функціональне виключення кори великих півкуль головного мозку.

Дендрит – короткий розгалужений відросток нервової клітини, який проводить нервовий імпульс до тіла клітини, вкритий рецептивною мембраною.

Денервація – порушення іннервації шляхом перерізки або пошкодження нервів.

Домінанта – тимчасово пануюче збудження одного нервового центру, яке підпорядковує собі роботу інших центрів.

Індукція – контрасна зміна стану нервових центрів, що виникає після припинення збудження або гальмування.

Іррадіація – поширення процесу збудження з однієї ділянки ЦНС на іншу.

Конвергенція – сходження на одному нейроні імпульсів різної модальності.

Концентрація – обмеження раніше іррадійованого збудження або гальмування його певною групою нейронів.

Медіатори – біологічно активні речовини, що виділяються нервовими закінченнями і є посередниками в процесі синаптичної передачі.

Мотонейрони – великі нервові клітини, які розташовані в передніх рогах спинного мозку. Забезпечують моторну діяльність і підтримку м’язового тонусу.

Нейроглія – сукупність допоміжних клітин нервової тканини. Виконують опорну, трофічну, бар’єрну функції.

Нейрон – клітина, яка здатна сприймати подразнення, переходити в стан збудження, виробляти нервові імпульси і передавати їх іншим клітинам. Являється структурною і функціональною одиницею нервової системи.

Нейропіль – нервова стінка в сірій речовині мозку, утворена аксонами, дендритами, синапсами, клітинами глії, судинами.

Нейросекреція – процес утворення і виділення нейрогормонів клітинами гіпоталамуса.

Нейроценоз – найменша структурно-функціональна одиниця моторної зони кори. Складається з нейронів, що проходять через всі шари кори і забезпечують виконання вузької елементарної поведінкової реакції.

Нерв – анатомічне утворення з пучків нервових волокон, оточених сполучно-тканинними оболонками; забезпечує передачу нервового імпульсу.

Нервовий центр – функціональне об’єднання нейронів, які розташовані в різних відділах ЦНС і приймають участь у здійсненні певного рефлексу та його регуляції.

Ревербація – циркуляція імпульсів збудження в сітці нейронів або між різними структурами ЦНС.

Рефлекс – виникнення, зміна або припинення функціональної активності органів, тканин або цілісного організму, яке здійснюється при участі ЦНС у відповідь на подразнення рецепторів.

Хорея – сильні безладні рухи, що захоплюють всю мускулатуру. Спостерігається при ураженні смугастого тіла.

Ефектор – спеціалізований орган, що реагує на імпульси, які передаються до нього по еферентних нервових волокнах.