Вступ

Фізіологія центральної нервової системи

Функціями центральної нервової системи є сприйняття довколишнього світу і реагування на нього, координація і об’єднання всіх органів, від яких залежить існування організму, зберігання, впорядковування та мобілізація інформації про минулий досвід. Центральна нервова система забезпечує індивідуальне пристосування організму до зовнішнього середовища і активний вплив на нього.

Окремі функції нервової системи здійснюються її підсистемами, які організовані згідно зі своїм призначенням. Співвідношення між ними будується за ієрархічним принципом – чим вище той чи інший відділ мозку, тим більш складні функції він виконує. Процес переробки інформації в ЦНС так само має ієрархічний характер.

Нервова система складається із скупчення нервових клітин та відростків, що від них відходять. У людини та вищих тварин нервова система поділяється на центральну і периферичну. До центральної нервової системи (ЦНС) відносяться відділи, які знаходяться в порожнині черепа та спинномозковому каналі, а до периферичної – вузли і пучки волокон, що з’єднують центральну нервову систему з органами чуття, соматичними та вісцеральними ефекторами. ЦНС поділяється на головний і спинний мозок, які знаходяться відповідно в порожнині черепа і спинномозковому каналі. Периферична нервова система поділяється на черепно-мозкові і спинальні нерви. Ті з них, що проводять збудження від рецепторів у центральну нервову систему, називаються аферентними або доцентровими, а ті, що проводять збудження з центральної нервової системи до ефекторів – еферентними або відцентровими. Нерви, які складаються з еферентних та аферентних волокон, є змішаними.

Основною структурною і функціональною одиницею нервової тканини є нейрон. Нейрони можуть бути класифіковані за морфологічними та функціональними ознаками. Якщо вони складаються з тіла і одного відростка – уніполярні, псевдо-уніполярні нейрони, з тіла і декількох відростків – мультиполярні нейрони.

Основним і специфічним проявом діяльності центральної нервової системи є здійснення рефлексів.

Рефлекс – це закономірна реакція організму на зміну зовнішнього чи внутрішнього середовища, яка здійснюється при участі центральної нервової системи у відповідь на подразнення рецепторів. Морфологічною основою рефлексу є рефлекторна дуга, яка складається з рецептора, аферентного, вставного і еферентного нейронів та виконавчого органа – ефектора. Рефлекторні дуги можуть бути моносинаптичними або полісинаптичними.

Ділянка тіла, або органа, що містить рецептори, при подразненні яких виникає певний рефлекс, називається рецептивним полем даного рефлексу або рефлексогенною зоною.

Час рефлексу – це інтервал від початку подразнення рецепторів до появи рефлекторної відповіді.

Завдяки рефлекторній діяльності організм здатний швидко реагувати на різні зміни зовнішнього або внутрішнього середовища і пристосовуватись до цих змін. Між скупченням нейронів і периферичними органами існують зворотні зв’язки, які дозволяють центральній нервовій системі отримувати інформацію про результат своєї діяльності, завдяки чому досягається велика точність контролю різних органів.

Вчення про рефлекторну діяльність центральної нервової системи сприяло розвитку уявлень про нервовий центр.

Нервовий центр – це сукупність нейронів, які необхідні для здійснення відповідного рефлексу або регуляції тієї чи іншої функції.

Досліджують локалізацію нервових центрів нанесенням електричних або хімічних подразнень, обмеженим руйнуванням, видаленням або перерізкою різних ділянок головного і спинного мозку. Для електричних і хімічних подразнень необхідне точне введення електродів, мікро-піпеток або інших мікро-інструментів в структури нервової системи на її різних рівнях, що досягається за допомогою стереотаксичної методики. Для вивчення діяльності ЦНС застосовують електрофізіологічні методи дослідження – електроенцефалографію, електрокортікографію, реєстрацію викликаних потенціалів, електроенцефалоскопію та інші. Серед сучасних найновіших методів широко використовуються емісійні комп’ютерні томографи.

Структурно-логічна схема розділу: будова контуру біологічної регуляції

Біологічна регуляцію

Внутрішньоклітинна Цілісний організм

Г енна Ензимна Міогенна Нервова Гуморальна

Рефлекторний шлях

( Рефлекторна дуга)

Р ецептори Аферентні волокна Рефлекторний центр Еферентні

волокна

Ефектор

Н ервова регуляція фізіологічних функцій організму

Регуляція рухових функцій Регуляція вегетативних функцій

Нервова регуляція

Рефлекторна дуга

Рецептори Аферентні Рефлекторний Еферентні Виконавчі

певної нервові центр нервові органи

рефлексогенної волокна волокна

зони

Кодування Передача Переробка Передача Реалізація

інформації інформації інформації інформації еферентного

до центру до виконавчих нервового

органів сигналу

Роль різних відділів ЦНС у забезпеченні положення тіла

Роль різних відділів ЦНС у забезпеченні рухових фазних реакцій організму

Роль різних відділів ЦНС у регуляції вегетативних функцій організму

МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОСНОВА НЕРВОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ

Н ЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ

РЕФЛЕКСИ

БЕЗУМОВНІ УМОВНІ

РУХОВІ ВЕГЕТАТИВНІ

Дуга безумовного рухового рефлексу

Рецептори Аферентні Рефлекторний Еферентні Скелетні

певної нервові центр нервові волокна м’язи як

рефлексогенної волокна і нервово-м’язові органи-ефектори

зони синапси

Кодуюча Провідникова Інтегративна Провідникова Скорочувальна

Функція функція функція функція функція

Формування Передача Аналіз в ЦНС всіх Посилення

еферентного аферентного вхідних аферентних Передача еферентного

нервового нервового нервових сигналів еферентного нервового Реалізація

сигналу, сигналу і синтез еферентного нервового сигналу за еферентного

що містить в ЦНС нервового сигналу сигналу рахунок нервового

інформацію певної сили і тривалості, скелетним розгалужень сигналу

про подразник адекватного до характеру м’язам еферентних

подразника нервових

волокон