1.1.3 Функції інституціональної економіки

Функціональність явища традиційно слугує свідченням його життєздатності, а наявність і реалізація функцій – головною умовою раціонального існування економічного агента. Нагадаємо, що економічний агент може виконувати як роль виробника, так і роль споживача. Тому одержати правильні відповіді на проблемні інституціональні питання дозволяє знайомство з функціями інституціональної економіки.

Статичний погляд на економічні інститути припускає: вивчення структури, аналіз функцій, що виконуються, дослідження місця й ролі в загальній кваліфікації інститутів. Такий підхід дозволяє вивчати внутрішні властивості інститутів, які зберігають і забезпечують зв'язок між минулим часом і сьогоденням, відбивають традиції, правила, норми й закони. На основі отриманих знань про вимоги інститутів економічні агенти дотримуються балансу у взаєминах з контрагентами, адаптуються до інституціональних форм, до змін у навколишньому середовищі. У результаті складається певна динаміка розвитку інститутів, що являє собою інституціональні зміни.

За динамічним підходом економічна інституціональна теорія виконує наступні функції.

Насамперед, як відзначалося раніше, інститути обмежують доступ до ресурсів і розмаїтість варіантів їхнього використання, тобто виконують функцію обмеження в ситуаціях прийняття економічних рішень.

Обмежуючи можливі способи дій і лінії поводження, або навіть пропонуючи тільки один припустимий спосіб дії, інститути координують поводження економічних агентів, що потрапили до ситуації, описуваної умовами відповідної норми.

Дійсно, опис змісту інституту дає кожному з економічних агентів знання про те, як повинен і, швидше за все, буде поводитися його контрагент. Виходячи з цього, агенти можуть і, швидше за все, будуть формувати власну лінію поводження, з огляду на очікувані дії іншої сторони, що й означає виникнення координації в їхніх вчинках.

Виконання інститутами функції координації дій економічного агента породжує й обумовлює виникнення координаційного ефекту. Суть його полягає в забезпеченні економії для економічних агентів на витратах вивчення й прогнозування поводження інших економічних агентів, з якими вони зіштовхуються в різних ситуаціях. Дійсно, якщо правила строго виконуються, то немає потреби спеціально витрачати зусилля на те, щоб угадувати, як поведуться партнери або контрагенти: коло їхніх можливих вчинків прямо обкреслене діючим інститутом.

Тим самим, координаційний ефект інститутів реалізується через зниження рівня невизначеності середовища, у якій діють економічні з.

Будь-який інститут, обмежуючи безліч можливих способів дій, у силу цього впливає на розподіл ресурсів економічними засобами, виконуючи розподільну функцію.

Важливо підкреслити, що на розподіл ресурсів, вигід і витрат впливають не тільки окремі правила. Крім різноманітних специфічних розподільних наслідків будь-який інститут характеризується й деяким загальним розподільним ефектом: обмежуючи безліч можливих дій, він або безпосередньо перемикає ресурси на іншу дозволену підмножину, або, як мінімум, збільшує витрати здійснення заборонених способів дій, за рахунок включення в їхній склад очікуваного збитку від застосування покарань (санкцій) за порушення правил.

Отже, вплив інститутів на розподіл ресурсів, вигід і витрат становить другий механізм, що обумовлює їхнє економічне значення.

Основні терміни та поняття: інституціоналізм, інститут, правило, норма, рутина, предмет інституціональної теорії, загальнонаукові й часткові методи, інституціональні методи, обмежувальна функція інституту, координаційна функція інституту, координаційний ефект, розподільна функція інституту, розподільний ефект.