1.1.2 Основні інституціональні методи дослідження соціально-економічних процесів

Методологія – це наука про методи пізнання й дослідження об'єктивних процесів у природі й суспільстві. Метод – це сукупність прийомів, способів, за допомогою яких визначаються шляхи досягнення наукових цілей. Економічний науковий метод - це підхід до вивчення господарської практики. Якщо предмет інституціональної економіки характеризуються тим, що досліджується, то методологія відповідає на запитання: як досліджується дане інституціональне явище?

Методи підрозділяються на загальнонаукові та часткові. Економісти застосовують позитивний і нормативний методи пізнання. Значне поширення в економіці одержав системний метод. Експериментальні методи економічна наука застосовує досить рідко, внаслідок високої вартості "експериментів на суспільстві". Однак повністю такі методи не виключаються й апробуються в рамках проведення економічних реформ.

Діалектичний підхід до аналізу економічних явищ ґрунтується на визнанні принципу їхнього постійного руху, наявності внутрішніх зв'язків. Тому джерелом розвитку явища визнається - протиріччя. При вивченні економічних процесів використовують метод з'єднання історичного й логічного підходів. Розкриття сутності явища здійснюється за допомогою логічного мислення, шляхом абстрагування від його другорядних властивостей. У результаті виникає наукове уявлення про це явище, розкривається внутрішній закон його розвитку, тобто формується економічна категорія. Такий спосіб дослідження називається методом наукової абстракції.

Цей складний метод не можна використати без застосування всієї групи часткових методів. До часткових методів відносять: спостереження, обробку отриманого матеріалу за допомогою аналізу й синтезу, індукцію й дедукцію, конструювання моделей економічних ситуацій і їхню формалізацію. Як прогнозні методи дослідники застосовують екстраполяцію даних за минулий період часу, а також експертні оцінки провідних фахівців у даній сфері.

Сутність інституціональних методів можна визначити як метафізичну, що означає визнання пріоритету природи людини в дослідженні її положення й ролі в суспільстві й пояснення сутності цієї природи.

Метафізичний підхід базується на логіці, як методі пізнання, що у розумінні людини спирається на здоровий глузд, розум. Людина діє на основі досвіду, тобто емпірично. Вона пізнає мир через свої відчуття, почуттєве сприйняття навколишньої дійсності. З їхньою допомогою відбувається становлення людського знання про предмет, іде редукція пізнання.

В області інституціональної методології започатковане багато загального з німецькою історичною школою, особливо, у частині включення в економічний аналіз положень соціальної психології.

Незважаючи на поширену думку про те, що інституціоналізм не зміг виробити особисту методологію, основні його методологічні положення зводяться до наступного:

відхід від переважного використання прийомів наукової абстракції, як основного методу політичної економії, особливо не прийняття статичного характеру ортодоксальної теорії ціни;

активна інтеграція інституціоналізму з іншими суспільними науками, визнання міждисциплінарного підходу до дослідження економіки;

ставка на реальну практику, її аналіз за допомогою кількісних методів, тобто використання переважно емпіричних методів при дослідженні причинно-наслідкових зв'язків і явищ;

розгляд явищ із історичних позицій і за відповідною послідовністю.