2.4.4 Гібридні форми інституціональних угод

Фірми стають учасниками вертикальної інтеграції – процесу заміщення трансакцій на ринках ресурсів на внутріфірмові трансакції. У випадку добровільного об'єднання фірми з іншою фірмою, що відбувається на технологічній основі, виникає нова фірма й до нового власника переходить право на залишковий дохід, управління трансакціями. Часто це відбувається заради зниження трансакційних витрат. Виділяють два варіанти злиття (поглинання): або більша фірма поєднується (поглинає) із дрібної, або поєднуються дві великі (дрібні) фірми - це злиття фірм.

Такий підхід породжує гібридні форми інституціональних угод. Гібридні угоди, як правило, є довготривалі, зберігають усередині угоди автономність сторін. При вирішенні конфліктів звертаються в третейські суди, тому що їм властива високий ступінь опортунізму, відзначається низький потенціал примуса до дотримання контракту, при вирішенні проблеми запозичення використовується практика застави. Створюються такі форми там, де важко оцінити якість продукції й послуг (споживач покладається на репутацію виробника).

Наочним прикладом гібридної форми може служити франчайзинг. Практика таких відносин будується на діях франчайзма - виробника продукції, і діях франчайзора – доручителя, що дозволяє використати на певних умовах торговельну марку своєї фірми в обмін на стартові виплати й роялті. Така гібридна інституціональна угода досить вигідне обом сторонам угоди, а також розширює мережу фірм із невеликим капіталом, тобто формує середній клас у бізнесі.

Основні терміни та поняття: контракт, види контракту (класичний, неокласичний, "відносницький"), структура управління контрактом (ринкова, тристороння, двостороння, однобічна), фірма, типи фірми (приватнопідприємницька, партнерство, виробничий кооператив, некомерційна, державна, корпорація), гібридні угоди, франчайзинг.

Питання для самоконтролю:

1. Чому інституціональну економіку іноді називають контрактною економікою?

2. Назвіть основні ознаки контракту як різновиду інституціональної угоди?

3. Які види контрактів були включені Я. Макнейлом у його класифікацію?

4. У чому полягає принципова відмінність між класичним контрактом і неокласичним?

5. Хто є гарантом у рамках "відносницького" контракту?

6. Які типи структур керування контрактом були запропоновані лауреатом премії імені А. Нобеля в галузі економіки О. Вільянсоном?

7. Хто з учасників фірми відіграє роль центрального агента в результаті розподілу повноважень усередині фірми?

8. Назвіть найбільш ефективні з погляду інституціональної економіки організаційно-правові форми фірми.

9. Які існують сучасні технології досягнення гібридних угод?

10. Чому франчайзинг успішно застосовується в практиці використання інституціональних угод?

Розділ 2 інституціональний аналіз економічних організацій

2.5 Людський капітал і мотивація економічного агента

2.5.1 Основи теорії людського капіталу.

2.5.2 Розвиток концепції людського капіталу.

2.5.1 Основи теорії людського капіталу

Людина є головною продуктивною силою суспільного виробництва, творцем усіх матеріальних і духовних благ у суспільстві. Тому відтворення людського капіталу є найважливішою умовою, що безпосередньо впливає на динаміку соціально-економічного розвитку країни. Дослідження сутності людського капіталу, його вплив на інституціональний розвиток, як самої людини, так і економіки в цілому, визначило значення та передбачило розгляд цього питання в контексті програми даної навчальної дисципліни. Особливо важливо це сприймати з урахуванням наслідків трансформаційних перетворень, що відбуваються в національній економіці протягом останніх двадцяти років, в умовах необхідності переходу до нових технологічних укладів і посилення світових інтеграційних процесів.

В Україні мають місце негативні наслідки прорахунків, що пов'язані з формуванням і використанням людського капіталу. Переважно це відбилося на якості національної освіти, привело до зниження рівня підготовки кадрів. В країні спостерігається вкрай відсталий, порівняно зі світовими стандартами, стан системи охорони здоров'я, на низькому рівні знаходиться оплата праці працівників, що надають гуманітарні та соціальні послуги. Незважаючи на це, і в теорії, і на практиці зберігається потреба в активному дослідженні інституціональних проблем процесу відтворення людського капіталу.

Виходячи з того, що формування теорії людського капіталу, як самостійної наукової концепції, обумовлено змінами в соціальному й економічному житті суспільства, прийнято вважати, що ефективність постіндустріальних трансформацій багато в чому залежить від правильного розуміння основ інноваційного розвитку, що, у першу чергу, і пов'язане з якісним людським капіталом.

Створення теорії людського капіталу як самостійного напрямку економічної теорії стало подією ХХ століття. Це поняття ввійшло в наукове середовище на початку 60-х років минулого століття, а його авторами визначаються американські вчені Теодор В. Шульц та Гері С. Бекер.

Причини виникнення наукового інтересу до даної проблеми обумовлені перемиканням уваги дослідників на нові соціально-економічні та соціологічні явища. Пошук нових джерел економічного зростання переорієнтував їх з матеріальних ресурсів на нематеріальні, з вивчення політичних, класових питань - на мотиви економічного поводження індивіда. В умовах науково-технічної революції середини ХХ в. наочно доводилося, що людський капітал - це коштовний творчий ресурс у потенціалі людини. Саме його нагромадження й раціональне використання зробить людину конкурентоспроможною в умовах постіндустріального суспільства.

Склалася певна безліч трактувань сутності людського капіталу, але всі вони базуються на головних властивостях людини, що дозволяють їй ефективно взаємодіяти з іншими членами суспільства. Наступні компоненти, що закладають основу людського капіталу, а саме:

- сукупність (запас) знань, навичок і мотивацій, що накопичується завдяки інвестиціям родини й самої людини, і формують її професійний потенціал;

творчий ресурс, який повинен принести людині дохід (максимально можливий) за рахунок більше продуктивної й професійної праці;

- інвестиції в інтелект, у майбутнє, у кар'єру;

- рух, динаміка людського капіталу, тобто його відтворення за допомогою безперервної освіти протягом всього життя людини;

- запас здоров'я, як базис потенціалу будь-якої людини, що поповнюється за допомогою здорового способу життя.

Однак не слід забувати, що не сама людина, а послуги її праці можуть забезпечити більше високий дохід. Таким чином, можна розглянути структуру людського капіталу, що представлена в самому загальному виді:

- інтелектуальний капітал (знання, інформація);

- капітал здоров'я;

- навички, кваліфікація.

Побудову різноманітних структур створюють підходи з погляду узагальнення його елементів, за ознаками функціональної спрямованості, за рівнем реалізації (особистому, національному), по ступені реалізації.

Алгоритм формування людського капіталу охоплює наступні етапи: народження людини, навчання (середнє, вище), отримання фаху, вибір виробництва і його модернізація, зміцнення здоров'я (профілактика), міграція.

Вищевикладене дозволяє зробити визначення: людський капітал - це категорія, що характеризується сукупністю сформованих здатностей людини, особистісних рис і мотивацій індивіда, що перебувають в його власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють росту продуктивності праці й завдяки цьому впливають на зростання доходів свого власника й національний доход країни в цілому.

При цьому можна додати, що це ще й сукупність накопичених і цілеспрямованих властивостей особистісного потенціалу індивіда, які не тільки приносять йому дохід, але й сприяють створенню прибавочної вартості, що в остаточному підсумку приводить до розвитку економіки і її росту.

Порівняльний аналіз фізичного й людського капіталу може показати їх загальні, природні риси й відмінності. Так, до загальних моментів можна віднести здатність до нагромадження, формування якогось запасу; потреба в інвестиціях для його нагромадження; здатність приносити дохід, як властивість капіталізації; наявність мотивації для нагромадження й використання капіталу. Розходження між цими видами капіталів полягають у їхній різній природі - матеріальної і нематеріальної відповідно. Контроль над людським капіталом є суб'єктивним, його здійснює людина самостійно, безпосередньо, а над фізичним - опосередковано, через економічні інструменти. Термін віддачі людського капіталу прогнозувати складніше, ніж фізичного, тому що оцінка дається сутужніше й менш конкретна Апріорі відсутня передача прав власності на людський капітал на відміну від фізичного.

Механізм споживання цих капіталів протилежний: людський капітал при споживанні збільшується, а фізичний - зношується, зменшується. Однак останній відзначений фактор не можна розуміти абсолютно, тому що людина теж смертна.