2.1.2 Організаційно-правові форми економічних організацій

Будь-яка організація зводиться теорією прав власності до контракту, що визначає розподіл прав власності між її учасниками. Розподіл правосил, характерне для тих або інших організаційно-правових форм, визначається нормами, зафіксованими в Цивільному кодексі, законами, що регулюють дану сферу юриспруденції. Наше завдання полягає в оцінці економічного ефекту від конкретної конфігурації пучка правосил.

Організаційно-правова форма містить у собі інформацію не тільки про організаційну структуру фірми, але й про її можливе поводження в ході реалізації контракту. З позицій такої перспективи виявляється корисним знати особливості організаційно-правової форми на момент вибору партнера по угоді. За інших рівних умов (ступінь специфікації активів, ступінь складності угоди) результат угоди залежить від особливостей поводження контрагента, на пряму обумовленими його організаційно-правовою формою.

В умовах не нульових трансакційних витрат розподіл пучка правосил впливає на ефективність функціонування підприємства. Отже, закріплене в цивільному кодексі й законах розподіл правосил, характерне для тієї або іншої організаційно-правової форми, економічно значимо. Щоб оцінити ступінь оптимальності різних конфігурацій прав власності, були використані шість критеріїв: ступінь специфікації прав власності в законі, розподіл права володіння й права на залишкову вартість, наявність обмежень на обмін правосилами, варіанти рішення проблеми принципала й агента, ступінь поділу й перенесення ризиків і ступінь акумулювання капіталу. Дані критерії можуть бути використані при виборі партнера для здійснення угоди, коли доступна інформація, що стосується його організаційно-правової форми.

Основні терміни та поняття: організація (форма), види організації (політична, економічна, суспільна, освітня), характеристики економічної організації, принципал (поручитель), агент (виконавець), організаційно-правові форми економічної організації.

Питання для самоконтролю:

1. Сформулюйте сутність інституціонального підходу до аналізу поняття "організація".

2. Приведіть приклади побудови організації по інституціональних принципах.

3. Як розподіляються ролі між учасниками організації?

4. По яких ознаках можна відрізнити економічну організацію від інших її типів?

5. Яку роль в економічній організації виконує структура владних відносин?

6. Які традиційні організаційно-правові форми господарської діяльності Вам відомі?

7. Які організаційно0правові форми найбільш ефективні в умовах ринкової моделі господарювання?

8. Які організаційно-правові форми найбільш ефективні в умовах моделі централізованого планового господарства?

Розділ 2 інституціональний аналіз економічних організацій

2.2 Домогосподарство

2.2.1 Домогосподарство як суб'єкт регульованих ринкових відносин.

2.2.2 Типи домогосподарств.

2.2.1 Домогосподарство як суб'єкт регульованих ринкових відносин

Домашнє господарство як економічна організація припускає враховувати розходження між поняттями родина й домашнє господарство. Родина має багато понятійних вимірів: біологічне, демографічне, психологічне, соціальне, культурне й ін. Виділення економічної функції родини приводить до формування категорії домогосподарства.

Домашнє господарство (домогосподарство) - це певна група людей, об'єднаних загальними завданнями, місцем проживання, бюджетом, спільним веденням господарства й сімейно-родинними зв'язками.

Один із головних суб’єктів господарювання у змішаній економіці – домогосподарства. Треба з'ясувати його функції:

• володіють трудовими і матеріальними ресурсами, при цьому під час панування приватної власності їм належить більша її частина;

• привласнюють доходи у результаті використання в економіці ресурсів, які їм належать;

• витрачають отримані доходи для задоволення потреб і реалізації інтересів стосовно відтворення об’єктів своєї власності.

Основною функцією домашнього господарства прийнято вважати - виробництво, реалізацію й збереження людського капіталу, що розуміється як сукупність знань, практичних навичок і трудових зусиль людини протягом всього її життя.

Дуже довго сутність домогосподарства залишалася чорним ящиком для дослідників. Про нього було відомо досить мало, а саме: на вході - це заробітна плата за відрахуванням податків, соціальні трансферти, певні пільги; на виході - податки, людський капітал, заощадження й нагромадження ресурсів.

Систематичне виробництво продукції в домогосподарстві для продажу на ринку характеризує сім’ю як суб’єкт індивідуальної трудової діяльності.

Інституціональний аналіз розглядає домогосподарство, у першу чергу, як різновид економічної організації, у якій присутні владні відносини, що встановлюються як прості й персоніфіковані. З урахуванням цього моменту можна дати інституціональне визначення домогосподарства.

Домашнє господарство як організація - це група людей, об'єднаних завданням відтворення людського капіталу, місцем проживання, бюджетом і сімейно-родинними зв'язками, а також в основі якого лежать владні відносини - права з контролю над спільною діяльністю - передані одному з його членів, главі родини.

Теза про владні відносини в організації типу домогосподарства вимагає уточнення. У цій організації йде передача прав, а саме: права контролю над діями дітей батькам, замість чого дитині гарантується турбота й забезпечення її інтересів; права контролю над формуванням і витрата сімейного бюджету одному зі членів родини - главі родини.

Захисні функції домогосподарства базуються на формальних і неформальних нормах (правилах) взаємодопомоги й надання матеріальної й нематеріальної підтримки членів родини.