1.5.3 Оцінка й способи мінімізації трансакційних витрат

В економічній літературі існує два підходи до кількісної оцінки трансакційних витрат: ординалістський і кардиналістський. Перший зв'язаний зі структурою трансакційних витрат, другий – базується на аналізі частки трансакційних витрат у загальних витратах.

Більшість дослідників у рамках нової інституціональної економічної теорії використовує ординалістський підхід, пояснюючи обставини зміни структури трансакцій в економіці або в галузі, заміщення внутріфірмових трансакцій ринковими й навпаки, появу гібридних форм інституціональних угод змінами у відносних трансакційних витратах.

Разом з тим була здійснена безліч спроб дати кількісну оцінку трансакційних витрат у кардиналістській варіанті, тобто одержить такі кількісні дані, які показували б величину трансакційних витрат або їхню частку у валовому національному або валовому внутрішньому продукті, частку в ціні угоди або як суму грошей (у тому числі грошову оцінку часу), необхідну для здійснення трансакції.

Деякі з оцінок були здійснені стосовно до окремого ринку, інші - до економіки в цілому. Для пояснення сутності зазначених підходів до оцінки трансакційних витрат розглянемо чотири типи відносин і видів діяльності, де такі витрати виникають. Дослідники виділяють:

- відносини між окремими економічними агентами (продавцями й покупцями);

- внутріфірмові відносини;

- надання різних видів послуг фірмами-посередниками.

Витрати трансакцій між економічними агентами. Наприклад, розглянемо трансакції при угоді з продажу будинку. Так, покупець витрачає час на огляд будинку (альтернанивні витрати часу); витрати з одержання інформації про ціну; інвестиції в репутацію; гонорари юристам; нотаріальні мита; сплата застави на випадок згоди на покупку будинку. Продавець теж несе витрати: наймання агенту в справах продажу будинку; витрати на рекламу; репутація; час на демонстрацію будинку; страхування титулу власності дому.

Тому, елементи трансакційних витрат, що бачить агент безпосередньо, а також ті, що спостерігає та вимірює, називаються трансакційними послугами.

Внутріфірмові відносини. За своєю природою це витрати управління або бюрократичні витрати. Тому усередині фірми існує професії (посади), які ці витрати створюють: придбання ресурсів, розподіл виробленого продукту, координація й контроль за виконанням трансформаційної функції (технологи, менеджери, інженери). Це означає визначення величини трансакційних витрат через обчислення заробітної плати зайнятих у внутріфірмовому трансакційному секторі.

Трансакційні галузі. Мова йде про особливу категорію фірм (посередників), які надають трансакційні послуги. Специфікація такого виду фірм дозволяє віднести до них діяльність із фінансами та операції з нерухомістю (передача прав власності, пошук альтернатив, підготовка й супровід угод); банківська справа й страхування (посередництво в обміні, зниження ризику в обміні, страхування титулу власності); правові (юридичні) послуги (координація, контроль виконання контрактів); оптова й роздрібна торгівля (облік складських, фасувальних витрат як трансакційних, тому що вартість товару в торгівлі зростає, працює принцип взаємодоповнюваності).

Наприклад, частка трансакційних витрат в економіці США в приватному секторі за даними Д. Норту й Дж. Уолліса за 100 років (1870-1970 рр.) збільшилася на 18%, у суспільному (державному) - на 22%. Частка послуг трансакційного сектору в структурі економіки в 1870 р. становила 26%, а за століття, в 1970 р. - 55%. Якщо враховувати, що обсяг ВВП США становить близько 8 трлн. дол., то частка трансакційних витрат складає до 4,5 трлн. дол.

Основні терміни та поняття: трансакція, види трансакцій (торговельні, управління, раціонування), трансформаційні витрати, трансакційні витрати, оцінка трансакційних витрат, транакційні послуги, транакційні галузі.