1.4.4 Альтернативні режими використання власності

Одним з найбільш важливих і цікавих додатків концепції зовнішніх ефектів є порівняльний аналіз режимів використання обмежених ресурсів: вільного доступу, комунальній власності, приватній власності й державній власності.

Проблема визначення права власності виникає тільки тоді, коли на той самий об'єкт претендують кілька індивідів. Споживання (використання) його є конкурентним, тобто збільшення споживання однією людиною зменшує доступність даного об'єкта для іншого.

Вільний доступ – ситуація, у якій жоден з економічних агентів не може виключати інших з доступу до даного блага. Варто звернути увагу, що загальна власність утворює одну із крайностей континуума, побудованого за принципом ступеня винятковості права.

Система вільного доступу існує тоді, коли кожний економічний агент, для якого даний ресурс має цінність, може ним скористатися без згоди, попередньої домовленості про це з іншими агентами, без тієї або іншої форми санкціонування своїх дій (включаючи сплату компенсацій). Сам процес виникнення режиму винятковості прав може приймати безліч форм, про які ви вже знаєте з курсу політичної економії. Однак принципово важливо те, хто є власником виключних прав.

Режими власності розрізняються за суб'єктами правосил й можуть бути: комунальною власністю, приватною власністю, державною власністю.

Комунальна власність – це режим використання обмежених ресурсів, у рамках якого виключними правами володіє група людей.

Інакше кажучи, приналежність до групи служить ознакою комунальної власності. Такий режим не вільний від певних ризиків. Наприклад, це може бути недовироблення благ, недовикористання ресурсів, тому що не виключається існування зрівняльного розподілу доходу, що знижує стимули індивіда. Для зниження ризику має велике значення, наскільки індивід пов'язаний з необхідністю виживання групи.

Приватна власність – режим використання обмеженого ресурсу, при якому виключними правами володіє окремий індивід.

До переваг даного режиму можна віднести:

- захист вільного ухвалення рішення;

- відповідальність, самостійність, націленість на ефективність, тому що ділити втрати нема з ким;

- пошук найкращого варіанта використання ресурсів за умови наявності двох попередніх умов;

- високий ступінь умотивованості дій індивіду на успіх.

У той же час ця форма не вільна від ризиків, які полягають у наступному: в умовах невизначеності ринку, механізму цін, існує погроза розмивання права приватної власності, тому що держава не може забезпечити його прибутковість.

Державна власність – режим використання обмеженого ресурсу, при якому винятковість доступу існує не тільки для аутсайдерів (сторонніх агентів), але й для інсайдерів (своїх, внутрішніх агентів).

Інакше кажучи, цей режим може змінюватися як шляхом націоналізації (аутсайдери), так і шляхом приватизації (інсайдери). Однак не слід забувати, що потрібно розрізняти використання цього режиму де-юре й де-факто.

Основні терміни та поняття: власність, права власності, специфікація прав власності, розмивання прав власності, винятковий правочин власності, зовнішні ефекти (екстерналії), споживчий зовнішній ефект, технологічний зовнішній ефект, теорема Коуза, вільний доступ, режими власності (комунальна, приватна, державна).