1.4.2 Сутність і режими прав власності

Роль і вплив зовнішніх ефектів (екстерналій) на сучасну економіку дуже велика. У неокласичній економічній теорії зовнішні ефекти розглядаються як наслідок або форма прояву провалу ринку, або механізму цін. Іншими словами їхня корисність або витрати не враховуються в системі цін. Звідси й назва для цих ефектів - зовнішні, тобто, дійсно, такі, що порушують принцип оптимального розміщення ресурсів ринку. По визначенню зовнішні ефекти - це величина корисності або витрат, які не відбиті (неспецифіковані) в умовах контракту.

Зовнішні ефекти різноманітні й тому можуть бути класифіковані по ряду критеріїв. Наприклад, критерій за знаком результату (+; -), а також споживчі, технологічні, грошові критерії.

Споживчий зовнішній ефект - екстерналія, що виникає у випадку, коли не відокремлюють друг від друга, прямої функціональної залежності корисності від кількості споживаного блага на одну людину й зворотної (непрямої) функціональної залежності для іншої людини.

Наприклад, це може бути шум літаків для жителів прилеглий до аеропорту будинків.

Технологічний зовнішній ефект - екстерналія, що виникає на основі існування технологічної залежності випуску одного економічного агента від обсягу виробництва товарів або послуг іншого економічного агента.

Наприклад, вплив обсягів виробництва тваринництва на виведення із сівозміни земель, які були зайняті новими пасовищами.

Грошовий зовнішній ефект - це екстерналія, що виникає внаслідок впливу на величину доходу або витрат одного економічного агента, обсягів виробництва, цінової політики, реклами й ін. прийомів конкуренції іншого економічного агента.

Наприклад, як зразок може бути розглянута ситуація на конкурентному ринку між монополією й аутсайдерами, між окремими монополіями.

1.4.3. Теорема Коуза і її значення

Вивчення проблеми зовнішніх ефектів почалося з аналізу ситуацій, коли один економічний агент впливає на іншого економічного агента, що було побічним результатом його основної виробничої діяльності. Виникнення подібних прецедентів підштовхнуло до пошуку варіантів усунення негативних наслідків. Такими, за допомогою суду, могли бути варіанти: а) покласти збиток на того, хто його заподіяв; б) установити податок на шкідника, тобто покласти відповідальність за збиток як побічний результат діяльності; в) усунути сам факт (змінити місце розташування, графік роботи, застосувати іншу технологію виробництва).

Ключ до рішення таких проблеми дає теорема Коуза: неважливо, хто споконвічно буде мати право власності на ресурс. Важливо те, що в результаті правами власності на ресурс буде володіти той, хто над усе його цінує.

Із цього погляду завдання збитків у повсякденному розумінні дозволяє побачити лише частину можливих варіантів рішення даної проблеми.

Скористаємося основними характеристиками приклада, наведеного в роботі Р. Коуза "Проблема соціальних витрат", у якій теорема і була сформульована вперше.

В один з будинків, розташованих поруч із будинком, де доктор приймає пацієнтів, вселяється кондитер. Кондитер створює своє виробництво, одним із ключових компонентів якого є електрична ступка, що видає досить сильні шуми під час роботи. Шум заважає роботі доктора, який через це ризикує втратити пацієнтів. Таким чином, виникає конфлікт прав на простір навколо будинків. Оцінювані чисті втрати доктора у випадку продовження роботи кондитера - 2000 од., тоді як кондитер у випадку припинення роботи втратить 2500 од. чистого прибутку.

Якщо припустити, що спочатку правами власності був наділений доктор (якщо, наприклад, суд взяв до уваги ту обставину, що доктор першим використав цей ресурс), то чисті втрати суспільного добробуту складуть 500 од., тому що без дозволу доктора кондитер не зможе продовжити роботу (або доктор скоротить прийом пацієнтів). Разом з тим сума, що може бути передана докторові кондитером за права продовжити роботу, не повинна перевищувати 2500 од. Відповідно, вартість права власності на даний ресурс може оцінюватися сумою до 500 од. Передбачається, що досягнення угоди і її виконання нічого не коштують.

Беручи до уваги, що кількісна оцінка суспільного добробуту - досить складний і навіть спірний процес, можна обмежитися наступним формулюванням теореми Коуза: якщо трансакційні витрати дорівнюють нулю, то остаточне розміщення ресурсів Парето-оптимальне поза залежністю від первісного розподілу прав власності.