1.3.3 Класифікація економічних інститутів

Будь-яка класифікація, набута у процесі проведення відповідних досліджень, базується на виборі того або іншого критерію. Так, як було з’ясоване вище, залежно від рівня формалізації й виду механізму примуса ми одержуємо формальні або неформальні інститути.

Формальні інститути створюються на основі практики писаного права й підрозділяються на класи: посадові, розмежувальні, цільові, повноважні, агрегаційні (укрупнені, наприклад, кодекси).

Неформальні інститути, побудовані на основі неписаного права, підрозділяються на суспільно визнані й схвалені норми поводження, звичаї, традиції, добровільно прийняті людьми моделі поводження.

Залежно від ролі в економічній системі існують базові й комплементарні інститути.

До базових інститутів, судячи з назви, прийнято відносити фундаментальні, устояні явища й поняття. Наприклад, власність, підприємництво, конкуренція, гроші.

До комплементарних інститутів, виходячи з їхнього призначення, відносять допоміжні, що забезпечують виконання базових регламентів.

Залежно від рівня рефлексії людини, від характеру створення інституту виникають природні, спонтанно, як реакція на зміни, створені людиною рамки поводження, а також й штучно, продумано встановлені правила.

1.3.4 Інституціональна структура економіки й ієрархія правил

Сукупність інститутів, яка певним чином упорядкована, формує інституціональну структуру окремого середовища, наприклад, такого як економічна система суспільства.

Для структурування сукупності інститутів економічного середовища скористаємося наочною схемою, що складане лауреатом премії імені А. Нобеля за 2009 р. О. Вільямсоном.

Рисунок 1 – Трьохрівнева структура інститутів

Надамо визначення елементам, представленим на схемі 1.

Інституціональні угоди - це добровільні домовленості між індивідами (або їхніми групами), що визначають способи кооперації й конкуренції. Як інституціональні угоди можна розглядати, наприклад, контракти різних видів.

Інститути (інституціональне середовище) - це сукупність основних правил (соціальних, політичних, економічних, юридичних), що визначають рамки людського поводження.

Інституціональна структура є особливо динамічною за своєю природою, тому що має місце взаємовплив властивих їй елементів один на одного. Так, наприклад, індивіди визначають вибір інституціональних угод, зміст інституціональних угод співвідносять один з одним.

Відзначається вплив інституціонального середовища на вид обраної угоди. Також інституціональні угоди визначають поводження індивідів, інституціональні угоди міняють інституціональне середовище, відзначається вплив інституціонального середовища на індивідуальне поводження агентів, а потім з’являється зворотний вплив індивіда на зміну інституціонального середовища.

Усередині інституціональної структури, звичайно, існує певна ієрархія, субординація між інститутами. Із цих позицій формуються надконституційні й конституційні інститути.

Надконституційні інститути - це позначка правила, як формального, так і неформального характеру. Вони досить консервативні, стійкі, не завжди всіма усвідомлюються й зізнаються. Однак виконуються спонтанно більшими групами населення. Це інститути з розряду моральних цінностей для цілих націй, що допомагають сформуватися відношенню до ключових, глобальних питань сучасності або історії питання. Їхня природа ще мало вивчена. Існують лише окремі наукові праці, що присвячені цім інститутам. Прикладом може служити книга Макса Вебера "Протестантська етика й дух капіталізму".

Конституційні інститути - це інститути структури влади держави, тобто побудови її законодавчих органів, що коректують виборче право, норми цивільного суспільства. Разом з тим, до конституційних інститутів відносять кодекси, устави, за якими організуються й функціонують фірми, фонди, місії й інші суспільні утворення.

Економічні правила - це правила, що безпосередньо визначають форми організації господарської діяльності, у рамках яких економічні агенти заключають інституціональні угоди й ухвалюють рішення щодо використання обмежених ресурсів. Наприклад, це можуть бути квоти, тарифи на експортно-імпортну діяльність економічних агентів. Заборони або, навпаки, дозволи й ліцензії, авторські права й патенти.

Основні терміни та поняття: правило (норма), структура норми, опортуністичне поводження, економічні інститути, базові економічні інститути, комплементарні економічні інститути, інституціональна структура, інституціональне середовище, інституціональні угоди, надконституційні інститути, конституційні інститути, економічні правила.