МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Кафедра економічної теорії

М.Є. Горожанкіна

Інституціональна економіка

Навчальний посібник

для студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання

Затверджено на засіданні кафедри

економічної теорії

Протокол № 19 від 11 травня 2012 р.

Схвалено навчально-методичною

радою ДонНУЕТ

Протокол № 9 від 31 травня 2012 р.

ДонНУЕТ

Донецьк

2012

УДК 330.341.2 (075.8)

ББК 65.010.11я73

Г 70

Рецензенти:

О.В. Шепеленко – д-р екон. наук, професор

Л.В. Проданова – канд. екон. наук, доцент

Горожанкіна М.Є.

Г70 Інституціональна економіка: навч. посіб. для студ. екон. спец. всіх форм навчання / М.Є. Горожанкіна. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2012. – 110 с.

Навчальний посібник охоплює теоретико-методологічні та прикладні питання інституціональної економіки з позицій основних підходів інституціональної економічної теорії. У навчальному посібнику розкривається зміст структурованих відносин між суб’єктами економіки, різних видів контрактів, ринку, фірми, домашнього господарства й держави. Економічна політика розглядається в контексті соціальних і інституціональних змін у трансформаційному суспільстві. Автор навчального посібника бачить своє завдання в систематизації знань про принципи формування та механізми використання соціальних інститутів в умовах сучасного підприємницького середовища.

Навчальний посібник є складовою частиною науково-методичного комплексу щодо вивчення економічних дисциплін для галузі знань 0305 „Економіка та підприємництво”, допомагає студентам отримати додаткові знання з проблем інституціональної економіки, а також є корисним для науковців в галузі економічної теорії, аспірантів і викладачів інших вищих навчальних закладів.

УДК 330.341.2 (075.8)

ББК 65.010.11я73

© Горожанкіна М.Є., 2012

© Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені Михайла

Туган-Барановського, 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 5

РОЗДІЛ І 6

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 6

1.1 ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 6

1.1.1 Предмет інституціональної економіки 6

1.1.2 Основні інституціональні методи дослідження соціально-економічних процесів 11

1.1.3 Функції інституціональної економіки 13

Питання для самоконтролю: 15

РОЗДІЛ І 16

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 16

1.2 ФОРМУВАННЯ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ НСТИТУЦИОНАЛИЗМА 16

1.2.1 Неокласична економічна теорія 16

1.2.2 Класичний, "старий" інституціоналізм 18

1.2.3 Неоінституціоналізм 24

1.2.4 Нова інституціональна економічна теорія 26

1.2.5 Еволюційний інституціоналізм 28

Питання для самоконтролю: 29

РОЗДІЛ І 31

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 31

1.3 ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ 31

1.3.1 Правила (норми) і їхня природа 31

1.3.2. Інститути і їхні функції в економіці 33

1.3.3 Класифікація економічних інститутів 35

1.3.4 Інституціональна структура економіки й ієрархія правил 36

Питання для самоконтролю: 38

РОЗДІЛ І 40

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 40

1.4 ПРАВА ВЛАСНОСТІ 40

1.4.1 Власність як базовий інститут економіки 40

1.4.2 Сутність і режими прав власності 45

1.4.3. Теорема Коуза і її значення 46

1.4.4 Альтернативні режими використання власності 48

Питання для самоконтролю: 50

10. Які результати від зміни прав власності може отримати суспільство в короткостроковій або довгостроковій перспективах? 50

РОЗДІЛ І 51

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 51

1.5 ТРАНСАКЦІЇ Й ТРАНСАКЦИОННЫЕ ВИТРАТИ 51

1.5.1 Поняття й значення трансакцій 51

1.5.2. Трансакційні витрати і їхні види 52

1.5.3 Оцінка й способи мінімізації трансакційних витрат 57

Питання для самоконтролю: 59

РОЗДІЛ 2 60

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 60

2.1 ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ 60

2.1.1 Основні теоретичні підходи до аналізу економічних організацій 60

2.1.2 Організаційно-правові форми економічних організацій 63

Питання для самоконтролю: 64

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 65

2.2 ДОМОГОСПОДАРСТВО 65

2.2.1 Домогосподарство як суб'єкт регульованих ринкових відносин 65

2.2.2. Типи домогосподарств 66

Питання для самоконтролю: 71

РОЗДІЛ 2 72

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 72

2.3 ДЕРЖАВА ЯК ЕКОНОМІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ 72

2.3.1 Провали ринку та роль держави 72

2.3.2 Інституціональні функції держави 75

2.3.3 Теоретичні моделі держави 76

2.3.4 Нелегальна економіка: причини й наслідки 77

Питання для самоконтролю: 78

РОЗДІЛ 2 79

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 79

2.4 ТЕОРІЯ ФІРМИ. ТИПИ КОНТРАКТІВ 79

2.4.1 Сутність контракту. Типи контрактів 79

2.4.2 Сучасні теорії фірми 82

2.4.3 Типи й організаційно-правові форми фірми 84

2.4.4 Гібридні форми інституціональних угод 88

Питання для самоконтролю: 89

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 90

2.5 ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ І МОТИВАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО АГЕНТА 90

2.5.1 Основи теорії людського капіталу 90

2.5.2 Розвиток концепції людського капіталу 93

Питання для самоконтролю: 94

РОЗДІЛ 2 95

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 95

2.6 ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 95

2.6.1 Сутність і види інституціональних змін в економічних системах 95

2.6.2 Інституціоналізація ринкової інфраструктури трансформаційної економіки 98

Питання для самоконтролю: 101

ТЕСТИ 102

Література: 110

ВСТУП

Інституціональна економічна теорія починає займати винятково важливе місце в системі професійної підготовки сучасних фахівців, і, особливо, тих хто навчаються в економічних вузах або на економічних спеціальностях в університетах. Вивчення інституціональної економічної теорії сприяє виробленню прогресивного світогляду, допомагає зрозуміти закономірності розвитку економічного, соціального й політичного життя суспільства, навчає умінню об'єктивно оцінювати позитивні й консервативні тенденції соціально-економічного розвитку, виробляти власну думку про ті глибокі якісні перетворення, які відбуваються в суспільно-політичній і економічній історії незалежної України.

У сучасних умовах зростає інтерес до нової економічної історії й економічної теорії права, до теоретичних положень, що критично висвітлюють неокласичний теоретичний підхід. Причому, це не локальне явище, властиве тільки економічній науці колишніх соціалістичних країн, що виникло в результаті кризи теорії марксизму, а загальносвітова тенденція.

Для нашої країни поворот до нової інституціональної економічної теорії обумовлений безліччю труднощів у реформаторській діяльності по перетворенню адміністративно-командної, тоталітарної економіки в соціалізовану ринкову економіку. Вони проявляються в тім, що українська економічна наука усе ще зберігає елементи догматизму й схоластики, які дісталися їй у спадщину від нашого складного історичного минулого.

Нові економічні умови вимагають і нових економічних знань. Навчальний посібник знайомить із потужними шарами світової економічної культури, цінностями, які створювалися й накопичувалися століттями. Оволодіння ними в повному обсязі дозволить студентам, як майбутнім підприємцям, генерувати нові ідеї, що сприяють затвердженню в українській економіці цивілізованих принципів управління, економічних механізмів і форм господарювання.

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

1.1 ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

1.1.1 Предмет інституціональної економіки.

1.1.2 Основні інституціональні методи дослідження соціально-економічних процесів.

1.1.3 Функції інституціональної економіки.

1.1.1 Предмет інституціональної економіки

Знайомство із теорією та практикою інституціональної економіки звертає нашу увагу на двоякість змісту цього поняття. З одного боку, це є упорядкований, структурований стан економіки, до якого прагне світове співтовариство, намагається досягти його якості, починаючи з кінця Х1Х - початку ХХ століть. Так перед нами з'являється об'єкт господарської діяльності людей, які прагнуть цивілізовано задовольняти свої матеріальні й нематеріальні потреби, ефективно реалізовувати економічні інтереси.

З іншого боку, це область наукових знань про правила економічної взаємодії людей, про інституціональні моделі поводження економічних агентів і контрагентів. Протягом останнього сторіччя йде активна розробка теоретико-методологічних основ інституціональної науки, спостерігається формування наукових положень про те, як забезпечити економічний порядок, щоб дозволяв одержувати максимальний за величиною та якістю результат з мінімальними витратами на всіх етапах його просування від виробника до споживача.

Будь-яка наука, і економічна в тому числі, має специфічний понятійний апарат, тобто наукову мову, за допомогою якої спілкуються професіонали даної сфери. Економічна наука поєднує багато теоретичних напрямків, які вивчаються окремими економічними дисциплінами, що мають свій власний предмет дослідження. Не стала виключенням і інституціональна економіка. Вона виконує свою місію по формуванню спеціальних знань, починаючи з визначення предмета науки, тобто того кола питань, які вона досліджує, установлює конкретні цілі й завдання, відбирає й використовує необхідні методи пізнання інституціональних явищ і процесів. Таким чином, без визначення й розуміння предмета даної наукової дисципліни не можна вибудувати відповідний методологічний підхід щодо дослідження інституціональних проблем сучасного господарювання.

Економічну науку загалом характеризує той факт, що її предмет розвивався й уточнювався протягом усієї історії її розвитку, тобто коректувався з урахуванням теоретичних допущень тієї або іншої наукової школи.

Ретроспективний аналіз економічної думки дозволяє дати визначення предмета економічної науки з погляду різних теоретичних шкіл. У поглядах сучасних економістів-теоретиків домінує ключове положення - метою економічного дослідження завжди був пошук шляхів ефективного господарювання, що повинне було задовольнити потреби людини. Однак, як уже підкреслювалося, економічна теорія як наука тривалий час не мала точно обкресленого предмета.

Виходячи із цього, можна стверджувати - предметом економічної теорії в цілому є система економічних відносин між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ і послуг, а також об'єктивні економічні закони, що управляють їхньою господарською діяльністю.

Розглянемо ряд відомих трактувань предмету економічної теорії:

Визначення предмету класичною школою: "як предмет вивчення розглядається проблематика сфери виробництва, закони його розвитку, а також проблеми економічного розвитку суспільства, "багатства народів" і умови, які ведуть людей до "найбільшого добробуту" (А. Сміт).

Марксистське визначення предмету: "предметом політекономії є соціально-економічні відносини, які виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних і нематеріальних благ і послуг, а також закони й закономірності їхнього розвитку" (К. Маркс).

Неокласичне визначення предмету:

"дослідження багатства й частково людини, точніше стимулів до дії та мотивів протидії" (А. Маршалл);

Неокласичний синтез визначає предмет:

"економікс - це наука про шляхи використання рідких виробничих ресурсів, які обираються людьми, поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, про рух до змішаної економіки" (Дж. Хікс, П. Самуельсон).

Таким чином, неокласики та їх послідовники зробили акцент на фазі обміну товарів. У центрі їхньої уваги виявився розподіл обмежених ресурсів, розподіл доходу, визначення його агрегатних умов, масштаб випуску продукції, тенденції зайнятості робочої сили, і головне - механізм ринкового ціноутворення. Цей науковий напрямок сформував мікроекономічний і макроекономічний підходи, використовує maіn stream economіcs, як визнану в усьому світі навчальну економічну дисципліну, основну складову економічної підготовки фахівців у західних університетах.

Однак гострі соціально-економічні проблеми в реальній практиці не зникли: економічна ринкова дійсність продовжувала розвиватися за відповідним циклом, не перестали виникати економічні кризи, вони не ставали менш глибокими й руйнівними. Тому необхідність пошуку нових рішень привела дослідників до думки про розширення границь предмета економічної науки, до запозичення методів з інших соціальних наук.

Авторами наукової ідеї стали вчені, яких не влаштовувало ортодоксальне економічне мислення, на основі якого розроблені господарські стратегії й ухвалені рішення в більшості випадків були неефективними. Із професійної точки зору це говорило про кризу самої економічної теорії. До цього моменту вона була поглинена формалізацією, тобто переважним аналізом практиці за допомогою схем, формул, моделей. Для їхнього збагнення й використання від дослідника було потрібно створення відповідної аури - "присвяти в сан економіки". Як іронічно висловився Нейл Кей: "той, хто має намір робити кар'єру економіста, повинен бути досить розумний, щоб осягти абстрактні результати неокласичної теорії, і досить тупий, щоб повірити в їхню істинність".

Одним із перших вагомі аргументи для обґрунтування критики неокласичної теорії висловлював і відомий учений Джон М. Кейнс. Він стверджував, що: "Постулати цієї теорії застосовні не до загального, а тільки до особливого випадку, тому що економічна ситуація є граничним випадком можливих станів рівноваги".

Інакше кажучи, сліпе, ненаукове сприйняття положень неокласики заводило дослідника "до вежі зі слоновій кістки", до царини догматизму. Робити ставку тільки на мотиви та економічні інтереси індивіда - homo economіcus - було вже не можна, тому що успадковані від теорії класичного лібералізму положення не пояснювали всього спектра економічної дійсності, що значно ускладнилася на той час.

На межі Х1Х-ХХ ст. на основі наукових розробок американських учених в економічній теорії починають формуватися інституціональні погляди, які протягом двадцятого сторіччя сформувалися як самостійний науковий напрямок - інституціоналізм. Теоретичне кредо інституціоналізму полягає у тому, що він пропонує більше об'ємне бачення економіки, господарської діяльності людини, залучає до аналізу матеріальні й нематеріальні фактори, а для цього використовує арсенал методів інших суспільних наук - соціології, психології, права, філософії, антропології та т. ін.

Його засновники - Т. Веблен, У. К. Мітчелл, Дж. Коммонс, Дж. Гелбрейт, М. Вебер, Г. Мюрдаль, критично ставилися до концепції неокласиків, переглядаючи зміст предмету цієї економічної школи. Якщо неокласики виходили зі смітіанської тези про досконалість ринку і його саморегулюючу природу, то інституціоналісти поряд з матеріальними факторами рушійною силою також вважали духовні, моральні, ідеологічні фактори, що були розглянуті в історичному контексті. Вони доводили: економічні процеси треба пояснювати не тільки з позиції господарських причин, але й з урахуванням соціально-політичних, правових, моральних, культурних складових в економічній діяльності сучасної людини.

Узагальнюючи позицію своїх однодумців, американський учений інституціоналіст Роберт Л. Хайябронер констатував: "Сучасна економічна теорія, нарешті, вийшла за вузькі межі її колишньої царини - царини виробництва й розподілу - і може тепер заявити свої права на велику територію, що простирається від сімейних відносин до спорту, від антропології до державного права". І в цьому полягала наукова заслуга школи інституціоналістів.

Ключовим поняттям цієї теорії є категорія - інститут (від лат. іnstіtutіo - звичаї, настанови, рутини). Таким чином, дослівно, термін інститут увібрав у себе такі категорії як звичаї, традиції, закони, норми, правила. Ця багатогранність знайшла віддзеркалення й у різних трактуваннях його сутності. У самому загальному поданні інститут, наприклад, може відбивати правила й норми, заборони й обмеження, що регулюють поводження людини, тим самим, забезпечуючи умови для його стабільного існування й відтворення; являти собою розповсюджений спосіб мислення, стереотип поводження, звичаї й традиції; визначати зміст колективних дій, спрямованих на контроль, звільнення або заборону, індивідуальних дій; являти собою мовний символ для визначення групи суспільних інтересів і звичаїв.

Інституціоналізм поєднує цілий ряд самостійних теорій, що визнають пріоритет соціальних інститутів у розвитку суспільства. При такому погляді на інститути можна стверджувати, що вони встановлюють зв'язок між минулим і сьогоденням, тобто створюють рутини, що дозволяють заощаджувати час при прийнятті рішень, якщо мають місце повторювані дії людини. Інститути надають необхідну людині інформацію для осмислення його дій у процесі аналізу й прийняття рішень. У загальному підсумку можна вважати, що інститут стає логічною конструкцією поводження людини, яка структурує її взаємодії з іншими людьми.

Вищевикладене дозволяє сформулювати зміст предмета інституціональної економіки як науки в цілому й навчальній дисципліні, зокрема .

До свого предмету аналізу інституціоналізм долучає як економічні, так і неекономічні чинники соціально-економічного розвитку суспільства. До цього треба додати, що переважно інститути не диференціюються за рольовим призначенням на первинні та вторинні, не протистоять один одному, а сприймаються й розглядаються як складне системне утворення.