64.Клас-ція капіталу п-ва за належністю п-ау і за джерелами формування:

За належністю підпримтсву розрізняють:

1.Власний капітал-це частка активів під-ва, яка формується за рах. Внесків засновників та власних коштів субєктів господарювання. Інформація про власний капітал міститься в першому розділі пасиву балансу, а також у Звіті про власний капітал.

2.Позиковий капітал – це кошти, які залучаються для фінасування гос.дія-сті під-ва на принципах строковості, повернення та платності. Його види: банк.кредити, емісія облігацій, фін.лізинг.

Джерела формування:

1.внутрішні-нерозподілиний прибуток, амортизаційні відрахування і кошти, отримані від реструктуризації активів

2.зовнішні-внески засновників і безповоротна фін.допомога.

65. Класифікація капіталу за формою власності, за організаційно-правовою формою залучення капіталу, за формою перебування в процесі кругообігу, за характером та цілями використання залежно від об’єкта інвестування.

За формою власності розрізняють капітал приватний і держа­вний. Ця класифікація капіталу використовується насамперед у процесі формування статутного фонду підприємства. Вона є ос­новою відповідної класифікації підприємств за формами власності.

За організаційно-правовою формою залучення капіталу під­приємством виділяють акціонерний (АТ), пайовий (ТзОВ) та індивідуальний (Сімейні п-ва, ПП) його види.

За формою перебування в процесі кругообороту капітал під­приємства реального сектору поділяється на капітал у грошовій, виробничій та товарній формі.

За характером використання капіталу в господарському про­цесі розрізняють працюючий (функціонуючий) та непрацюючий (нефункціонуючий) капітал. Працюючий капітал характеризує ту його частину, яка бере безпосередню участь у формуванні доходів та забезпеченні операційної, фінансової чи інвестиційної діяльнос­ті підприємства. Непрацюючий капітал, або «мертвий» капітал, характеризує ту його частину, яка авансована в активи, що не бе­руть безпосередньої участі у здійсненні різних видів діяльності підприємства й у формуванні його доходів.

За цілями використання капіталу на підприємстві:

• продуктивний — це кошти, які інвестовані в операційні ак­тиви підприємства для здійснення операційної (основної) його діяльності;

• позичковий капітал — та частина капіталу, що використову­ється в процесі інвестування в грошові інструменти (короткострокові і довгострокові депозитні вклади в комерційних банках; в боргові фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі);

• спекулятивний капітал — та частина капіталу, що викорис­товується в процесі здійснення спекулятивних фінансових опера­цій, основаних на різниці в цінах (придбання деривативів у спе­кулятивних цілях).

За формам інвестування: фінансовий капітал (у грошовій формі), матеріальний капітал (інвестований у матеріальні активи), нематеріальний капітал (інвестований у нематеріальні активи)

66.Особливості управління власним капіталом

Політика управління власним капіталом являє собою части­ну загальної фінансової стратегії підприємства (товариства), яка зводиться до забезпечення його виробничо-комерційної ді­яльності.

Сутність політики управління капіталом зводиться до вирішення таких пи­тань:

• вибір між джерелами формування капіталу (власні і позич­кові кошти). Принциповою рисою позичкових коштів є їх повер­нення в установлений строк з урахуванням плати за користуван­ня (процент);

• вибір схеми мінімізації податкових платежів;

• вибір форми залучення зовнішніх джерел фінансування (з фіксованим або плаваючими процентами за позичкові кошти, конвертованих активів, похідних) і забезпечення їх привабливос­ті на фінансових ринках;

• дивідендної політики, схем виплат власникам капіталу під­приємства і пропорції між реінвестованим прибутком і прибут­ком, який сплачується власникам.

Політика управління складовими власного капіталу підприєм­ство може здійснюватися в такій послідовності:

— аналіз формування загального обсягу власного капіталу в передплановому періоді. На даному етапі вивчається відповід­ність темпів приросту власного капіталу активам і обсягу вироб­леної (реалізованої) продукції;

— вивчається співвідношення між зовнішніми і внутрішніми джерелами формування власного капіталу;

— оцінюється достатність власного капіталу у звітному пері­оді. Критерієм такої оцінки може бути показник «коефіцієнт са­мофінансування розвитку підприємства»;

— визначається загальна потреба у власному капіталі в плано­вому періоді;

—у розрізі основних елементів власного капіталу оцінюється вартість власного капіталу. Результати цієї оцінки є основою роз­роблення управлінських рішень щодо вибору джерел формування власного капіталу, які б забезпечили його приріст;

— забезпечення загального обсягу власного капіталу в плановому періоді може бути досягнуто за рахунок залучення додаткового пайо­вого капіталу або додаткової емісії акцій чи за рахунок інших джерел;

— оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власного капіталу. При цьому доцільно враховувати, що вартість залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел не повинна перевищувати планову вартість залучення по­зичкових коштів. Крім того, зростання додаткового пайового чи акціонерного капіталу за рахунок сторонніх інвесторів може не­гативно вплинути на процес управління підприємством першими його засновниками.