11.8. Зміни органу зору при пухлинах головного мозку

Найчастіший симптом – застійний диск зорового нерву (спостерігається у 92% хворих). Він, як правило, двобічний, але можлива асиметрія. При злоякісних пухлинах він розвивається швидше і частіше, особливо при їх локалізації в шляхах лікворовідтоку, або близько до них (пухлини шлуночків, мозочка, мосто-мозочкового куту). Для неускладненого застійного диску характерне тривале збереження зорових функцій. Скарги на затуманювання зору або короткочасні (від 1-10 с. до хвилини) потемніння в очах аж до повної сліпоти на фоні головного болю. Ранній симптом - зниження темнової адаптації. Стійке зниження зору – ознака переходу застою в атрофію. Фотопсії зустрічаються у 15-20% хворих і можуть розглядатися як зорові галюцинації. При набряку диску відбувається збільшення розмірів сліпої плями інколи в 3-4 рази (в нормі горизонтальний розмір сліпої плями 5,5 °, вертикальний - 7,5°).

Межі диску втрачають чіткість, згладжується фізіологічна екскавація, діаметр його значно збільшений за рахунок набряку, судини сітківки (особливо вени) розширені, звиті, співвідношення калібру артерій і вен 2:4 або 2:5.

Наявність двобічних застійних дисків з вираженими явищами атрофії на одному з них носить назву симптому Ферстера-Кеннеді. Він характерний для пухлин лобної долі, причому частіше пухлина локалізується на боці атрофічного диску.

При тривалому існуванні застійного диску зорового нерву починає розвиватися його атрофія (див. «Поступова втрата зору»). Функціональні ознаки атрофії: концентричне звуження і дефекти поля зору, зниження гостроти зору.

Паралічі і парези екстраокулярних м'язів посідають друге місце в діагностиці пухлин головного мозку. Найчастіше вражається VI, рідко - III, дуже рідко - IV пара черепно-мозкових нервів. Часте враження VI пари зумовлене тим, що вона найбільш відкрита для зовнішнього впливу. Ще рідше виникають порушення зіничних реакцій і зміни положення ока в орбіті. Всі ці ознаки, а також особливості змін поля зору, враховуються в топічній діагностиці захворювання.

Для пухлин скроневої долі характерні короткочасні зорові галюцинації, верхньоквадрантна геміанопсія, яка пізніше переходить в повну гомонімну геміанопсію, однобічний мідріаз (на боці пухлини), при великих пухлинах – повний парез окорухового нерву з відхиленням ока, однобічним птозом і контрлатеральним лагофтальмом (внаслідок супутнього паралічу лицевого нерву центрального генезу).

Пухлини тім'яної долі: нижні квадрантні геміанопсії, агнозія, особливо – алексія, аграфія, втрата швидкої фази оптокінетичного ністагму при повертанні голови в бік, протилежній локалізації пухлини.

Пухлини потиличної долі: у 90 % рано розвиваються застійні диски, в полі зору - повна гомонімна геміанопсія, рідше - центральні або парацентральні скотоми. Всі зміни, як правило, симетричні.

Для аденом гіпофізу характерний хіазмальний синдром (бітемпоральна геміанопсія, яка розпочинається з верхніх квадрантів, зниження гостроти зору і первинна атрофія зорового нерву).

Інтермітуючі атаки затуманювання зору в поєднанні з головним болем, нудотою, блюванням часто бувають при пухлинах ІІІ шлуночку, а для пухлин чотирисхилу та шишковидної залози патогномонічний синдром Паріно (вертикальні паралічі погляду, зіничні порушення по типу Аргайла-Робертсона і ядерні окуломоторні парези).