Передмова до 2-го видання

З 2006 року, коли було надруковане перше видання посібника, відбулися суттєві зміни в програмі підготовки медичних кадрів України.

Було впроваджено кредитно-модульну систему навчання, що призвело до певних організаційно-структурних змін в робочих навчальних планах та в системі викладання матеріалу. Більше уваги стало приділятися самостійній роботі студентів, значно скоротилася кількість лекцій, з’явилася потреба в адаптації існуючих підручників та посібників до нових вимог. Тому в даному виданні ми провели реструктуризацію розділів, збільшили обсяг тестів для самоконтролю знань студентів, додали нові розділи «Об’єктивні методи дослідження органу зору», «Рефракція та акомодація ока») та кольорові ілюстрації.

За останні 5 років можливості офтальмології як галузі медичної науки та практики зробили значний крок вперед: з’явилися нові методи діагностики, нові підходи в лікуванні деяких видів очної патології, в Україні було розроблено та запроваджено нові, патогенетично обґрунтовані, класифікації деяких поширених очних захворювань, з’явилися нові, більш сучасні лікарські засоби, тощо.

Все вищезазначене призвело нас до прийняття рішення про необхідність перевидання Посібника з офтальмології для лікарів загальної практики – сімейних лікарів. Колектив авторів сподівається, що внесені зміни і поправки зроблять посібник зручнішим для пошуку необхідної інформації та дозволять читачам більш ефективно ним користуватися.

Розділ 1. Анатомо-клінічі особливості органу зору

Відомо, що органові зору належить провідна роль серед усіх органів відчуття. Близько 80% інформації про зовнішній світ людина одержує саме через нього. Важлива роль органу зору підтверджується і анатомічними фактами. Так, око, як ніякий інший орган, зв’язане з центральною нервовою системою за допомогою 6 пар черепно-мозкових нервів (I, III, IV, V, VI, VII пари). А зоровий нерв складається з близько 1 мільйона нервових волокон, що становить 35% від загальної кількості нейрофібрил, які складають решту 11 черепно-мозкових нервів. Окрім того, око входить до складу фото-енергетичної системи організму, через яку здійснюється нормальний розвиток внутрішніх органів. Око може реагувати змінами на захворювання практично всіх органів і систем, і часто діагноз загального захворювання на основі очних проявів першим ставить офтальмолог, а не відповідний лікар-спеціаліст.

Поняття «орган зору» дуже об’ємне. До нього відносяться:

• очне яблуко – парний, приблизно шароподібний орган, вагою близько 8 гр., розташований в очних впадинах (очницях);

• захисний апарат ока, до складу якого входять повіки та очниця;

• допоміжний апарат, який складається з сльозових органів та зовнішніх м’язів ока;

• провідні шляхи: зоровий нерв, хіазма, зорові тракти;

• підкоркові зорові центри, представлені зовнішніми колінчастими тілами. В них відбувається первинна обробка зорової інформації. На цьому рівні закінчується периферійний нейрон зорового аналізатора;

• корковий зоровий центр, представлений шпорною борозною потиличної долі мозку. В ньому відбувається формування тих зорових образів, які ми відчуваємо.

Підкоркові та коркові зорові центри пов’язані між собою зоровою променистістю (оптична радіація, пучок Граціоле).

Акт зору є дуже складним процесом, який включає проведення в око та заломлення оптичними середовищами променів, що ідуть від навколишніх предметів, фокусування їх на сітківці, перетворення в сітківці світлового імпульсу на нервовий імпульс, проведення його в підкоркові та коркові зорові центри та формування власне зорових образів.

Практично всі складові органу зору мають велику кількість анатомічних та вікових особливостей, які позначаються на проявах багатьох очних захворювань. Про деякі з них має знати і лікар загальної практики.

1.1. Повіки

• Повіки добре кровопостачаються, тому рани повік заживають дуже швидко.

• Рясне кровопостачання, ніжна шкіра повік, відсутність підшкіряно-жирової клітковини зумовлюють швидке і розповсюджене виникнення набряків повік, в тому числі при деяких загальних захворюваннях (серцева недостатність, патологія нирок, алергія).