1.7. Райдужка

• Колір райдужки в нормі, в залежності від вмісту пігменту – меланіну, - може коливатися від блакитного до чорного.

• Впродовж перших років життя колір райдужки у дітей може змінитися, стати більш темним. Це нормальне явище. Зміна кольору райдужки після 10-12 років життя є ознакою патології.

• Зіниця повинна мати правильну округлу форму, розташовуватися в центрі райдужки, мати середній розмір (3-4 мм) і жваво реагувати на світло. Ділянка зіниці має бути чорного кольору. При короткозорості зіниця дещо ширша (чим вищий ступінь короткозорості, тим ширша зіниця), при далекозорості – дещо вужча (2-2,5 мм). Загалом зміна розмірів зіниці, її форми, кольору, послаблення чи зникнення реакції на світло, акомодацію і конвергенцію є симптомом тієї чи іншої патології.

• Корінь райдужки більш тонкий, тому в ньому часто виникають дистрофічні зміни, він може легко зміщуватись вперед при підвищенні внутрішньоочного тиску в задньому відділі ока, блокуючи при цьому дренажну систему ока і викликаючи глаукому, а також легко може відриватись при травмах ока.

1.8. Кришталик

• В нормі кришталик абсолютно прозорий, не містить судин та нервів, тому не виникає його запалень та пухлин.

• Живлення кришталика здійснюється з вологи передньої камери ока через передню капсулу, яка є напівпровідною мембраною. Зміни хімічного складу вологи передньої камери ока при ряді захворювань можуть приводити до погіршення живлення кришталика, втрати ним прозорості – розвитку катаракти.

• З 40-річного віку в білковому спектрі кришталика починають домінувати водонерозчинні фракції, що приводить до втрати ним еластичності та розвитку пресбіопії.

• Значна кількість ультрафіолетової частини спектру поглинається кришталиком і рогівкою, тому при високому вмісті ультрафіолету в атмосфері (що спостерігається в останні роки), може розвинутись катаракта.

• Збільшення розмірів кришталику (стареча чи травматична набрякаюча катаракта) часто приводить до підвищення ВОТ і виникнення вторинної глаукоми.

• Зсув рефракції в бік міопії у дорослого може бути ознакою розвитку катаракти.

1.9. Судинний тракт ока

• Передній відділ судинного тракту ока, до якого належать райдужка та війкове тіло, мають чутливу іннервацію, тому їх запалення супроводжується больовим синдромом і почервонінням ока.

• У дітей запалення переднього відділу судинного тракту ока може перебігати без подразнення або з незначним подразненням ока. Це зумовлено недостатнім розвитком чутливої іннервації і особливостями ендокринної системи!

• Задній відділ судинного тракту, до якого відноситься власне судинна оболонка, або хоріоідея, не має чутливої іннервації, тому запальні процеси в ній перебігають без болю і без зовнішніх проявів (око спокійне).

• Весь судинний тракт ока представляє собою розгалужену систему різнокаліберних судин, що сприяє сповільненню кровотоку й осіданню мікробних емболів або токсинів.

• Передній і задній відділи судинного тракту утворені різними гілочками a. ophthalmica, що приводить в більшості випадків до ізольованого враження або переднього, або заднього відділу судинного тракту, хоча наявність незначної кількості анастомозів між ними не виключає можливості тотального запалення судинного тракту.

• У дітей запалення судинного тракту має схильність до генералізації не весь судинний тракт.

• Тривале і тяжке запалення переднього відділу судинного тракту може привести до стійкого зниження секреторної функції війкового тіла, розвитку стійкої гіпотонії і, як наслідок, атрофії очного яблука.

• Хоріоідея тісно пов’язана з сітківкою, тому запальні процеси з неї швидко поширюються на сітківку.

1.10. Сітківка

• Сітківка, як і хоріоідея, не має чутливої іннервації, тому процеси в ній перебігають без болю й почервоніння ока.

• Сітківка міцно зрощена з підлеглими тканинами лише в ділянці зубчастої лінії та біля диску зорового нерву. На іншому протязі вона пухко прилягає до стінки ока, тому легко може від неї відшаровуватись.

• З причини генетичної єдності, патологія сітківки може призводити до патології склистого тіла.

• Значне враження центральної зони сітківки (макулярної ділянки) веде до значної втрати центрального зору.

• Розповсюджене враження периферії сітківки веде до порушень периферійного зору (звуження поля зору, погіршення темнової адаптації).

• Сітківка м’яка, прозора, але не еластична, тому може легко рватися при контузіях очного яблука.