1.2. Очниця

• Порожнина очниці межує з трьома додатковими пазухами носа, з яких на очницю часто розповсюджуються запальні і пухлинні процеси.

• Через верхню очну щілину, канал зорового нерву, круглий отвір очниця сполучається з середньою черепною ямкою. Через названі отвори і щілини запальний процес може легко перейти в порожнину черепу з виникненням абсцесу мозку, гнійного менінгіту, тромбозу кавернозного синусу.

• Через нижню очну щілину порожнина очниці сполучається з нижньо-скроневою і крилонебною ямками, з яких запальний процес може легко розповсюдитись на очницю і порожнину черепу.

• До дна гайморової пазухи прилягають луночки 2-го премоляра, 1-го і 2-го молярів, з яких запальний процес через гайморову порожнину може перейти на очницю.

• Вся венозна кров з очниці, від очного яблука, придатків ока, по очній вені відтікає в середню черепну ямку, в кавернозний синус, що сприяє виникненню вкрай важкого захворювання – тромбозу кавернозного синусу. Однобічний тромбоз кавернозного синусу може легко перейти в двобічний, оскільки кавернозні синуси сполучаються між собою.

• Верхня стінка очниці відокремлює порожнину очниці від передньої черепної ямки. Пошкодження верхньої стінки очниці можуть приводити до пошкодження лобної долі мозку.

• Переломи внутрішньої, верхньої та нижньої стінок очниці можуть погано виявлятися на рентгенівських знімках, тому для їх діагностики в першу чергу треба орієнтуватись на клінічні прояви, дані КТ або ЯМРТ.

• Крізь верхню очну щілину проходять усі окорухомі нерви (III, IV, VI пари), виходить очна вена, входить в очницю І гілка трійчастого нерву. При локалізації патологічного вогнища (запальний процес, пухлина, гематома) в цьому місці виникає дуже характерний симптомокомплекс, який має назву «синдром верхньої очної щілини»: екзофтальм, офтальмоплегія (повна нерухомість ока), птоз, мідріаз, розлади тактильної чутливості в області розгалуження І гілки трійчастого нерву (лоб, перенісся, верхня повіка), розширення вен сітківки. В деяких випадках синдром верхньої очної щілини може бути виражений не повністю, якщо страждають не всі, а лише окремі з названих стовбурів.

• В області очниці і ока існують кілька потужних анастомозів, які з’єднують воєдино систему внутрішньої і зовнішньої сонних артерій:

- ангулярна артерія (одна з кінцевих гілок лицевої артерії) анастомозує з артерією спинки носу (одна з гілок очної артерії);

- зовнішня і внутрішня верхньо-щелепні артерії і вени анастомозують з гратчастими артеріями і венами;

- інфраорбітальна вена анастомозує з нижньою очною веною;

- крилонебне сплетіння анстомозує з нижньою очною веною.

По цих анастомозах інфекція з верхньої половини обличчя може легко проникнути в порожнину очниці і далі, зі струмом венозної крові, - в середню черепну ямку, в кавернозний синус!!!

• Розповсюдженню інфекції по венозних стовбурах ока і очниці в значній мірі сприяє відсутність клапанів в очних венах.

1.3. Сльозні органи

• Більш-менш нормальне сльозовиділення розпочинається з 2-3 місяця життя дитини, тому найбільш маніфестно симптом дакріоциститу новонароджених проявляється саме в цьому віці.

• Кінцевий пункт відтоку сльози – порожнина носу, тому до сльозотечі може призводити патологія носу (риніти, пухлини, переломи кісток).

• У людей середнього та похилого віку в некомфортних умовах (на вітрі, морозі) спостерігається сльозостояння та сльозотеча. Це пов’язано не з порушенням відтоку сльози, а з її гіперсекрецією.