29. Особливості радикальних і поступових реформ

Політична реформа - перетворення, зміна, переустрій пол життя (порядків, інститутів, установ), що здійсн в осн без змін основ існуючого ладу. ПР передбачає еволюц розвиток сусп-ва і його інститутів влади. Способи: 1) реформа зверху (автократичні правителі розуміють необхідність зміни сис-ми влади за своєю волею і саме на цих засадах здійснюють програму перетворень). Напр. Туреччина, де реформа була здійснена Ататюрком, який зорієнтував державу на освічений Захід. Але слід мати на увазі, що реформи зверху не завжди приносять жаданий успіх. (Хрущов, Горбачов). 2) зречення влади, відмова від влади. (відбувається при загибелі, капітуляції автор режимів). Такий спосіб зустрічається рідко. 3) поступове реформування влади погодженими зусиллями пол сил, які при владі і в опозиції. Прикл., розвиток подій в Угорщ і Пол, Болг і Пд Кореї та в інших країнах. Це процес поступових і погоджених реформ владних стр-р, змін у владних відносинах, наповнення їх новими зразками пол культ, взаємних поступок, переговорів, звернення до компромісів та ін. Це забезп процес реформування влади, оволодіння нею новими методами, утвердження дем режиму. Шляхом реформ влада регулює чи коректує відносини між соц групами в ім’я збереження громад порядку, при цьому вона цілком постійно контролює хід пол процесу. Р. мають вирішувати лише певні, чітко визначені проблеми життя соціуму і не мають на меті глобальні перетворення всієї сис-ми. Хар-р реформ зазвичай прагматичний, успіх залежить від своєчасності проведення та ресурсного забезпечення. За своєю природою, Р. є поступками правлячої еліти під тиском опозиції, невдоволення соц верств, які за ін умов можуть вийти за межі норм пол регульованих відносин. Шлях реформ - політика компромісу між правл групами та їх соц опонентами, компромісу, що, заради збереження соціально-політичної системи як цілого, йде на зміну окремих її частин. Але реформи, що проводить держава, нерідко викликають незадоволення і можуть привести до контрреформ. Це часткова чи цілковита відмова від суспільних інновацій, які були здійснені під час реформування.

30. Рівень сусп підтримки та його вплив на пол та екон зміни в д-ві. Соц аноміяПерехід від держ екон через її роздержавлення до зміш екон ринкового типу змушує звертати особливу увагу на зв’язок пол та екон чинників сусп перетворень. Специфіка взаємозалежності між екон і пол трансформаціями або економікою і політикою полягає у тому, що вона опосередковується соц та ідеолог трансформаціями. Посередниками виступають ментальність та світогляд – екон тисне на пол через соц сферу, а пол на екон – через ідеол. В. Клаус, колишній прем’єр-міністр Чеської Республіки, економіст, стверджував, що “в перетворенні сусп-ва та його економіки провідна роль належить не економістам, а політикам”. Важливо, щоб реформам була забезпечена широка народна підтримка, а “це означає, що повинні бути політики, яким довіряють”. У дем д-ві така довіра наступає із схваленням громадянами політики, яка проголош пол діячами. Окрім бажаності дем порядку розробки і прийняття рішень, полягає в тому, що масштабність змін, з якою пов’яз реформи в колишніх соц країнах, надто велика, щоб програми реформ могли мати успіх без ефективної роботи із залучення на їх бік мас виборців. Міцну масову сусп підтримку, необхідну для здійснення програм, не можна отримати під заставу лише одного “заперечення – говорячи: Ми не хочемо повертатися в минуле”. Масове суспільне схвалення відбувається лише тоді, коли лідери ясно формулюють цілі реформ і прагнуть ефективно досягати цих цілей. Важливим аспектом є маніпулювання рівнем сприйняття громадянами змін, що відбув в д-ві та їх особистому житті. За доп вдалої побудови політико-ділового циклу можна керувати рівнем соц підтримки насел до провідної влади, що призведе її до чергової перемоги на виборах. Однією з головних проблем успішного реформування є підтримка соціальної стабільності. Соціальна аномія - негативне ставлення індивідів до норм і цінностей існуючої сис-ми і виявляється вона в: - стан суспільства, при якому у його членів втрачена значимість соціальних норм і цінностей, що призводить до збільшення відхилень у поведінці, аж до самогубства. - відсутність у людей еталонів порівняння, соціальної оцінки своєї поведінки, що приводить їх до "люмпенізованого" ​​станом і втрати групової солідарності. - невідповідність, розрив між соц- цілями і схваленими засобами їх досягнення, що, при недосяжності всіх цих цілей з-онними засобами, штовхає людей на нез-онні шляхи їх досягнення. Бачив причину аномії у недостатньому розвитку правил, що регулюють відносини між різними соц- ф-ціями, не узгодженими один з одним. Це явище найбільш яскраво проявляється під час перехідних і кризових періодів у розвитку сусп-ва, коли старі норми і цінності перестають діяти, а нові ще не встановилися.