27.Категоріальний апарат дослідження сусп перетворень

Транзит (перехід) види: 1) радикальний (країни, в яких стара еліта повнісю втратила легітимність; зміна режиму шляхом насильства або абдикаціі (відречення від влади); 2)поміркований (перемога опозиції на виборах, яка або веде переговори зі старою елітою щодо шляхів і методів здійснення реформ, або припускає проникнення старої еліти до нових владних стр-р). Типологія форм переходу (Мунк,Лефф): рев-ція зверху; рев-ція знизу; соц рев-ція; консервативні реформи; реформи через розрив; реформи через компроміси. Перехідна ситуація – перехід від деконсолідованого режиму до консолідованого, який супроводжується високим рівнем соц мобільності; зміна пол режиму; специфічний феномен, специфіка якого визначається постійною боротьбою тенденцій нового та старого режимів. Демократизація - етап інституціоналізації демокр механізму влади та розглядається як підпорядкування всіх інтересів процесу змагальності. Моделі дем змін (Хантінгтон): 1) хар-на для країн Лат Ам і для країн, де чергуються популістські дем уряди і консервативні військ режими (Турція,Нігерія); 2) модель другої спроби – там де перша спроба була невдалою (Нім,Іт,Яп,Венесуела,Колумбія); 3) модель перерваної дем – соц-екон нестабільність призвела до переривання дем (Інд,Філіпіни); 4) прямий перехід від стабільної автор до стаб дем пол сис-ми (Мексика,Тайвань, Рум,Болг, постсоц країни); 5) процес деколонізації (для колишніх брит колоній). Транзиція – зміни в сусп-ві, перетворення та перехід з одного сусп стану в інший. Оновлення (модернізація) (не те саме що концепція модерніз) – оновлення багатокомпонентної стр-ри сусп-ва. Види модерніз: 1) первинна (оригінальна, спонтанна) – зах сусп-ва; 2) вторинна (відображена) -копіювання досвіду зах країн напр пострад сусп-вами. Трансформація – процес перетворень та видозмін, процес руху і взаємодії предметів та явищ, а також появи в них нових властивосте1, ф-цій, відносин. Природньому протіканню політичного процесу в сучасних державах, що здійснюють модифікацію чи модернізацію або знаходяться на шляху “демократичного транзиту”, більш за все притаманна політика реформ. Реформи є цілеспрямованим процесом, спланованим щодо окремої галузі суспільного життя ( чи великої соціальної проблеми), керованим і певною мірою передбачуваним. Революція – це корінне, глибинне перетворення природи і механізмів влади у суспільстві, радикальна зміна всієї політичної системи, яка розкриває можливості значних соціально-економічних зрушень.

28. Динаміка сусп-екон перетворень за умов трансформаційних процесів. Модель а.Пшеворського

Аналіз актуальних сусп-пол перетворень на пострад просторі, також і в Укр, зумовлює потребу зосередитись на транзитології – напрямі пол науки, що досліджує перехід типів пол режимів з одного якісного стану в ін. А. Пшеворський. «Демократія та ринок. Пол та екон перетворення у Сх Європі і Лат Ам»: перехід як процес, що протікає від ancien regime до Нової Республіки. Відправним пунктом перех процесу є попередній авторит status quo, ancien regime та соц умови, які сприяли його виникненню. Етапи переходу: лібералізація та демократизація, у межах якої два аспекти – вивільнення з-під автор режиму та конституювання дем правління. Ознакою початку ліб-ції, є момент, коли група, що належить до авт істеблішменту, виявляє терпимість до незал орг-цій, даючи знати громадян сусп-ву, що принаймні деякі форми цих орг-цій не будуть придушуватись. Ліб-ція або завершуються, приводячи до похмурих періодів, які лицемірно називають нормалізацією, або продовжується та переходить в дем-цію. Останню формують два паралельні процеси: вивільнення з-під автор режиму та конституювання дем правління. Їхня суть визнач-ся природою конфліктів, які виникають в період переходу до дем. Для пояснення першого аспекту дем-ції розрізняє 4 пол сили: прибічників твердої лінії та реформаторів всер автор блоку, та поміркованих і радикалів, які в опозиції. Вивільнення з-під автор може відбутися лише, коли реформатори порозуміються з поміркованими. Суть другого аспекту дем-ції пов’яз з конфліктом навколо майбутньої інституціональної стр-ри. Конфлікт розгортається, з одного боку, між представниками старої автор еліти, які спочатку стали лібералізаторами, а згодом і демократизаторами, та демократичною опозицією, а з іншого – між різн пол силами, що входять до складу цієї об’єднаної опозиції. Подібна ситуація виникає внаслідок того, що кожна пол сила обирає саме ту інституціональну стр-ру, яка сприяє просуненню її цінностей, проектів або ін-в. Дем встановлюється лише тоді, коли пол сили, які конфліктують, домовляються про інстит стр-ру, яка допускає відкрите, нехай і обмежене, суперництво, і якщо ця стр-ра породжує тривалу згоду. Саме цілі та ресурси пол сил, їхня стратегія й тактика під час двох етапів транзиту – ліб-ції та дем-ції – визначають динаміку розвитку цього процесу, інст стрру майб устрою та саму можливість встановл дем режиму. 1970-1980-х роках у рамках транзитологічного підходу була сформована так звана «класична» модель переходу, яка розглядає цей процес як послідовність трьох етапів: 1) лібералізація авторитарного режиму; 2) встановлення демократичного правління; 3) консолідація демократичного режиму.