1.5. Система трудового права України

Для визначення системи трудового права слід звернутися до ключового поняття "система". Система — це структура, що становить єдність закономірно розміщених і функціонуючих частин" або "сукупність яких-небудь елементів, одиниць, час­тин, об'єднаних загальним принципом, призначенням. Трудове право — це частина, елемент системи права. Тобто, частина не може не мати загальних, спільних ознак, притаманних цілому. Співвідношення права і трудового — це діалектичне відношен­ня загального і особливого. Як загальне та особливе знахо­диться між собою у нерозривному зв'язку, єдності, так і право в цілому пов'язане з його галузями. Остільки особливе завжди містить у собі елемент загального, оскільки галузі права завжди в головному, істотному виражають сутність права в цілому. Таким чином система права впливає і на формування системи трудового права України.

Система трудового права України — це об'єктивний роз­поділ у певній логічно витриманій послідовності нормативного матеріалу за окремими структурними складовими: частинами, правовими інститутами та іншими об'єднаннями норм. Тру­дове право України розподіляється на 2 частини: Загальну і Особливу. У науці трудового права неодноразово висловлюва­лася точка зору щодо наявності третьої складової цієї галузі — спеціальної частини або іншими словами — трудового проце­суального права.

Загальна частина трудового права об'єднує в собі правові норми, які мають фундаментальне та універсальне значення для регулювання відносин, що складають його предмет. До Загальної частини трудового права включаються:

• норми, які визначають завдання трудового права;

• норми, які визначають коло відносин, що їх регулює трудове право;

• норми, які визначають зміст трудової правосуб'єктності;

• норми, які визначають основні принципи трудового права;

• норми, які визначають форми організації роботодавцем праці працівників та управління спільним процесом праці;

• норми, які визначають форми участі працівників в орга­нізації праці та управлінні виробництвом;

• правовий інститут колективно-договірного регулювання трудових відносин.

Особливу частину трудового права становлять правові інсти­тути або групи норм, які регулюють певні складові трудових відносин або інші відносини, які належать до предмету трудового права. До інститутів трудового права, які включаються до Особливої частини, належать:

• трудовий договір;

• працевлаштування;

• робочий час і час відпочинку;

• нормування і оплата праці;

• дисципліна праці і дисциплінарна відповідальність пра­цівників;

• матеріальна відповідальність сторін трудових відносин;

• охорона праці;

• праця жінок, молоді та осіб із зниженою працездатністю;

• трудові спори;

• нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства;

• діяльність профспілок та інших органів виробничої де­мократії.

Основне місце в механізмі правового регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними відносин займають норми трудо­вого права. Тут логічно постає таке питання: а для чого мають встановлюватися норми трудового права та яке значення має трудове право для основних учасників суспільних зв'язків, що підлягають урегулюванню: роботодавця і працівника? Перш за все ці норми встановлюються для впорядкування суспільних відносин у процесі застосування здібності людини до праці, тобто, впорядкування процесу праці та участі у ньому людини. Норми трудового права — правила поведінки, які встановлені або санкціоновані державою з метою регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними відносин, що забезпечені примусовою силою держави. Норми права — це не звичайна "калька" суспіль­них відносин, що підлягають врегулюванню. Встановлення норм права, визначення їх змісту безпосередньо пов'язані із визначен­ням завдань права, системи відносин, що регулюються нормами права, методів та принципів правового регулювання. Врахування функціональної спеціалізації правових норм є необхідною умо­вою методологічно правильного підходу до питання про струк­туру норм права. Такий підхід виключає думку про існування правової норми, що діє ізольовано, автономно від інших норм.

Різновид юридичних норм — це група правових норм, які незалежно від галузевої належності мають спільне — регулюють суспільні відносини за допомогою специфічних, тільки їм влас­тивих засобів впливу на свідомість, волю і поведінку суб'єктів права. Загальноприйнятим у правовій науці є поділ норм права на регулятивні та охоронні. Однак визначально-установчими нормами, на яких ґрунтується формування змісту всіх норм трудового права, є норми про те, що: трудове право — це засіб досягнення прийнятної для всього суспільства мети — добробуту не купки людей, а більшості членів суспільства; людина — це не засіб виробництва, що підлягає експлуатації, а його повноцін­ний і незамінний суб'єкт. Регулятивні норми трудового права за функціональним призначенням поділяються на виробничі і захисні. Іншу групу норм трудового права, головна мета яких — забезпечення ефективності дієвості норм, направлених на ре­гулювання відносин, що становлять предмет трудового права, слід називати охоронними нормами. Сутністю охоронних норм трудового права є примус. Залежно від способу впливу на су­спільні відносини норми трудового права можна підрозділити на 2 великі групи (два різновиди): імперативні й ті, які надають суб'єкту право. Крім того, норми трудового права поділяють на матеріальні та нематеріальні (процесуальні або процедурні). Від системи трудового права як галузі права необхідно від­різняти систему трудового законодавства та систему науки трудо­вого права. Система трудового законодавства характеризується складом, співвідношенням і внутрішньою побудовою джерел трудового права (законів, указів, постанов тощо). На відміну від системи трудового права, яка відображає взаємозв'язок правових норм і поділ їх на правові інститути, система трудо­вого законодавства являє собою взаємозв'язок і поділ джерел права. Таким чином, система трудового законодавства — це об'єктивний розподіл та встановлення ієрархії нормативно-пра­вових актів, які регулюють трудові та тісно пов'язані з ними відносини. Система науки трудового права включає сукупність наукових поглядів, висновків та думок, які пов'язані з дослід­женням норм трудового права України, практики їх застосу­вання та трудового законодавства інших країн.

Контрольні питання

1. Що таке трудове право України?

2. В чому полягає особливість предмету трудового права України?

3. Які відносини складають основу предмету трудового права і є вирішальними для визнання трудового права самостійною галуззю права?

4. В чому полягає специфіка методу трудового права України?

5. Що являє собою система трудового права України і яке місце займає ця галузь в системі права України?

6. Чим відрізняється загальна частина трудового права від особливої?

7. Які існують основні тенденції в розвитку трудового права України в умовах ринкових відносин?

8. Як класифікуються норми трудового права?

1. Чим відрізняється система науки трудового права від сис­теми трудового права і трудового законодавства?

Рекомендована література

1. Гетьманцева Н. Співвідношення централізованого і локаль­ного методів правового регулювання оплати праці // Право України. - 1997. - № 12. - С. 66-70.

2. Гончарова Г., Жернаков В., Прилипко С. Нове дослідження проблем теорії трудового права // Право України. — 2001. — № 5. - С. 144-146.

3. Егоров В. В. Право на труд рабочих и служащих: теория и практика. — М: Наука, 1986. — 120 с.

4. Жернаков В.В. Поняття примусової праці за законодавством України // Право України. - 1997. - № 10. - С. 35-39.

5. Івчук Ю.Ю. Теоретичні підходи до системи трудового права України в умовах ринкової економіки: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Національний ун-т внутрішніх справ. — Харків, 2004. — 17 с.

6. Карпенко Д.О., Хуторян Н.М. Особлива частина проекту Кодексу України про працю потребує удосконалення // Право України. - 1998. - № 6. - С. 54-58.

7. Карпенко Д.О., Хуторян Н.М. Правові проблеми Загаль­ної частини проекту Кодексу України про працю // Право Ук­раїни. - 1998. - № 3. - С. 41-44.

8. Коляда Т.А. Диференціація правового регулювання праці за трудовим законодавством України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Національний ун-т внутрішніх справ. — Харків, 2004. - 17 с.

9. Куренной А.М. Трудовое право на пуги к рынку / Академия народного хозяйства. — М.: Дело, 1997. — 364 с.

10. Мордачев В.Д. Нормы советского трудового права: социальные обоснования и свойства. — Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1986. — 123 с.

11. Прокопенко В.И. Предмет трудового права. — Киев: КГУ, 1968. - 46 с.

12. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудо­вых отношений. — М.: Юридическая литература, 1972. —288 с.

13. Процевский А.И. Предмет советского трудового права. — М.: Юридическая литература, 1979. — 223 с.

14. Щербина В. Заборони у трудовому праві, проблеми їх встановлення // Підприємництво, господарство і право. — 2004. - № 6. - С. 97-100.

Розділ 2

ПРИНЦИПИ, ФУНКЦІЇ ТА ДЖЕРЕЛА ТРУДОВОГО ПРАВА