8.5. Поняття заробітної плати та її структура. Загальна характеристика окремих різновидів виплат

У теорії трудового права заробітна плата визначається як винагорода, яку підприємство, установа, організація або фізична особа зобов'язані виплачувати працівникам за їх працю у від­повідності до її кількості і якості за встановленими нормативами та розцінками. Стаття 1 Закону "Про оплату праці" визначає заробітну плату як винагороду, обчислену, як правило, у грошо­вому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Виходячи з наведених вище визначень можна стверджувати, що заробітна плата — це винагорода. Мінімальний розмір цієї винагороди визначається державою, а конкретний — локаль­ними нормативними актами або трудовим договором. Важливо з'ясувати складові цієї винагороди, бо кожна має своє конкретно визначене цільове призначення. Стаття 2 Закону "Про оплату праці" встановлює таку структуру заробітної плати:

Основна заробітна плата. Це — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встанов­люється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних роз­цінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, га­рантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законо­давством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Премії — це додаткові матеріальні винагороди працівників за високі кількісні та якісні результати праці. Преміювання запроваджується для посилення матеріальної зацікавленості працівників до своєчасного виконання поставлених завдань, підвищення ефективності та рентабельності виробництва, зро­стання продуктивності праці та покращення якості продукції. Більшість премій є невід'ємною частиною заробітної плати, оскільки обумовлені системою оплати праці на підприємстві. Премії, передбачені системою оплати праці, характеризуються наступними ознаками: категорії працівників, яким виплачу­ються премії, визначаються положеннями про преміювання; премії виплачуються за досягнення попередньо встановлених виробничих показників; розмір премії визначається в положенні про преміювання або не конкретизується і визначається ке­рівником; в разі досягнення встановлених показників, премія мусить бути виплачена працівникові; позбавлення премії або зниження її розміру можливе лише на підставах, визначених в положенні про преміювання; спори з приводу невиплати премій, що передбачені системою оплати праці або зменшення її роз­мірів розглядаються в комісіях по трудових спорах чи судах.

Різновиди премій можна виокремити за їх цільовим призна­ченням. Найбільш розповсюдженими є премії, пов'язані з вико­нанням виробничих завдань і функцій. Так, відповідно до п. 1.2 Положення про преміювання посадових осіб та працівників митної служби, затв. наказом Держмитслужби України від 13 березня 2008 р. № 225, преміювання посадових осіб та інших працівників митної служби, яким присвоюються спеціальні звання здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загаль­ні результати роботи за підсумками роботи у звітному періоді з Урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Премії за спеціальними системами і положеннями. Цей різно­вид премій характеризується тим, що має на меті стимулювати певну діяльність працівників, наприклад, економити енергоресурси, підвищувати ефективність виробництва, знижувати його затрати або стимулювати винахідництво і раціоналізаторство. Однак розрізняють ще й премії, які є разовими заохочувальними виплатами і не відносяться до системи оплати праці. Такі премії передбачаються або нормативно-правовими актами або прави­лами внутрішнього трудового розпорядку. До заохочувальних наприклад відносяться премії з фонду майстра або начальника цеху за сприяння впровадження винаходам та інші. А відпо­відно до п. 21 Типових правил внутрішнього трудового розпо­рядку для робітників і службовців застосовується таке заохо­чення як видача премії. Отримання заохочувальної премії не є правом працівника, так як ці премії виплачуються на розсуд роботодавця. Спори з приводу таких премій не розглядаються в Комісії по трудовим спорам і суді. Ці премії виплачуються за рахунок фонду матеріального заохочення, фонду заробітної плати, за рахунок спеціальних джерел і зазвичай не врахову­ються при обчисленні середнього заробітку.

Надбавки до заробітної плати мають за мету стимулювати працівників до підвищення кваліфікації, професійної майстерності, а також до тривалого виконання трудових обов'язків у певній місцевості або сфері виробничої діяльності, яка має важливе народногосподарське значення. За їх допомогою встановлюється більш тісний зв'язок оплати праці з її результатами, оскільки серед осіб, які мають рівну кваліфікацію та виконують роботу однакової складності, виділяються ті, хто відрізняються добро­совісним і творчим ставленням до справи, з повною віддачею використовують свій досвід і передають його іншим, працюють з обладнанням із застосуванням додаткових знань та освоюють суміжні спеціальності. Згідно з п. З постанови Кабінету Мі­ністрів України "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коєффіцієтів з оплати праці праців­ників установ, закладів та організацій окремих галузей бюд­жетної сфери", установлено надбавки працівникам: за високі досягнення у праці; за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання); за складність, напруженість у роботі; за почесні звання України, СРСР, союзних республік СРСР — "народний", "заслужений"; за спортивні звання "заслужений тренер", "заслужений майстер спорту", "майстер спорту міжна­родного класу", "майстер спорту"; за знання та використання в роботі іноземної мови. Постанова Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці посадових осіб та працівників митної служби" передбачає щомісячні надбавки за спеціальне звання, вислугу років та особливі умови служби в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях.

Доплати — це грошові виплати, які виплачуються праців­никам понад тарифні ставки або оклади з урахуванням інтен­сивності та умов їх праці. Для встановлення доплат має значення підвищена інтенсивність праці при роботі на конвеєрах, поточ­них та автоматизованих лініях, при покладанні на працівника функцій, що не були обумовлені трудовим договором. Згідно з п. З постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та органі­зацій окремих галузей бюджетної сфери" установлено доплати працівникам: за виконання обов'язків тимчасово відсутніх пра­цівників; за суміщення професій (посад); за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт; за роботу в нічний час; за вчене звання професора, доцента, стар­шого наукового співробітника; за науковий ступінь доктора наук, кандидата наук; за використання в роботі дезінфікувальних засобів; водіям автотранспортних засобів за класність; за ненормований робочий день. Для працівників виробничої сфери передбачаються доплати за роботу у важких і шкідливих умовах праці, а також у особливо важких та шкідливих умовах. Для запровадження такого роду доплат має значення атестація робочих місць за умовами праці і часу фактичної зайнятості працівників на цих робочих місцях. Перелік цих робіт, робочих місць і розміри доплат за несприятливі умови праці включа­ються в колективний договір підприємства. Широке розпов­сюдження за кордоном отримала практика встановлення доплат працівникам, які мають тривалий стаж роботи на підприємстві (аналог вислуги років у державних службовців), що є важли­вим чинником запобіганню плинності кадрів та матеріальної зацікавленості працівників-ветеранів.

Гарантійні виплати отримують працівники у випадках спеціально передбачених законом. В своїй більшості вони представля­ють середній заробіток працівника або певну його частину. Призначення гарантійних виплат — запобігання можливої втрати працівником заробітної плати коли він відволікається від ви­конання трудових обов'язків з поважних причин. До таких належать: виплати за час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час (ч. 1 ст. 119); виплати в разі звільнення працівника від роботи з метою охорони його здоров'я (за час проходження обов'язкових медичних оглядів — ст. 123; за час обстеження в закладах охорони здоров'я та зда­вання крові донорами — ст. 124); виплати в разі виконання Робіт, пов'язаних із впровадження винаходів (ст. 126); виплати в разі простою не з вини працівника (ст. 113 КЗпП).

Гарантійні доплати мають за мету зберегти за працівником звичайний для нього рівень оплати праці, коли він з певних, визнаних законом поважними, причин не може в повному обсязі виконувати трудову функцію або норматив праці. Гарантійні доплати не замінюють повністю заробітну плату, а додаються до тієї її частини, яка нарахована за фактично відпрацьований час або за виготовлену продукцію. До гарантійних доплат від­носяться: доплати при невиконанні норм виробітку або виго­товленні бракованої продукції не з вини працівника (ст.ст. 111, 112 КЗпП); доплати при деяких переведеннях на іншу нижче оплачувану роботу (ст.ст. 114, 178 КЗпП); доплати неповно­літнім працівникам у зв'язку із скороченням тривалості їх ро­бочого дня (ст. 194 КЗпП).

Компенсаційні виплати — це виплати, які відшкодовують понесені працівником витрати у зв'язку з виконанням службових обов'язків або у зв'язку з необхідністю переїзду на роботу в іншу місцевість. До таких виплат належать: добові, оплата проїзду і житлового приміщення у службовому відрядженні (ст. 121 КЗпП); надбавки до тарифних ставок чи окладів працівникам, у яких постійна робота проходить у дорозі або має роз'їзний характер; одноразова допомога, добові, оплата переїзду і пере­везення майна при переведенні або направленні працівника на роботу в іншу місцевість (ст. 120 КЗпП); компенсація за вико­ристання інструментів, що належать працівнику та за невида­ний спецодяг і спецвзуття (ст. 125 КЗпП).