4. Обмеження (ліцензування) підприємницької діяльності.

Розмежування підприємницької діяльності за видами має здебільшого теоретичний, неофіційний, характер. Тому допускається застосування різних ознак і, відповідно, критеріїв та видів підприємницької діяльності.

За ознакою предмета діяльності учасників відповідних правовідносин підприємницьку діяльність можна класифікувати наступним чином:

1. Виробнича підприємницька діяльність, в процесі якої виробляється певна продукція;

2. Невиробнича підприємницька діяльність, у межах якої виділяється:

- надання послуг (виконання ремонтних робіт, надання інформаційних послуг, здійснення транспортних перевезень);

- торгівля;

- інша невиробнича діяльність, зокрема діяльність на фінансовому ринку.

За ознакою суб'єкта, учасника відповідних правовідносин, підприємницька діяльність поділяється на:

1. Підприємництво без створення юридичної особи (просте). Воно здійснюється фізичними особами, що набули в установленому порядку статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

2. Підприємництво зі створенням юридичної особи (складне).

Залежно від наявності обмежень щодо здійснення підприємницької діяльності її можна розподілити на:

1. Вільну підприємницьку діяльність. Для провадження такої діяльності не потрібна згода (дозвіл) держави в особі уповноважених нею органів. Така діяльність провадиться за принципом «дозволено все, що не заборонено законом». При цьому, наприклад, державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності не є дозволом на здійснення підприємницької діяльності, оскільки відбувається за заявочним принципом. У той же час виготовлення печатки суб'єктом підприємницької діяльності вимагає дозволу відповідного органу внутрішніх справ, що є своєрідним обмеженням у провадженні підприємницької діяльності.

2. Дозвільну підприємницьку діяльність, провадження якої потребує згоди певних державних органів. Дозвільною є також діяльність, що провадиться з обмеженнями, встановленими законодавством, які, в свою чергу, можна розділити на:

- обмеження, пов'язані з організаційно-правовою формою підприємців (наприклад, проведення ломбардних операцій може здійснюватися повними товариствами);

- обмеження, пов'язані з формою власності суб'єкта підприємництва (наприклад, діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями);

- обмеження, пов'язані з необхідністю придбання ліцензії;

- обмеження діяльності, пов'язані із необхідністю придбання патенту. Класифікувати підприємницьку діяльність можна також за ознакою законності її здійснення на легальну та тіньову.

1.3. Характеристика підприємницького середовища.

Необхідною умовою розвитку підприємництва в країні є створення підприємницького середовища. Воно, між іншим, характеризується:

- створенням в суспільстві системи мотивацій до продуктивної праці і до підприємництва;

- ефективним правовим захистом прав власності;

- стабільністю національної кредитно-грошової системи;

- державною економічною політикою в сфері податків, ціноутворення, спрямованою на підтримку підприємництва, насамперед малого підприємництва;

- інтегрованістю економіки у світовий економічний простір.

Відповідно до підприємницького середовища країни, наповнюються певним змістом відносини між суб'єктами підприємницької діяльності і суспільством, суб'єктами підприємницької діяльності і державою, а також формується система відносин у самому бізнесовому середовищі.

За умов сприятливого підприємницького середовища для цих відносин є характерними такі риси:

- суб'єкти підприємницької діяльності і суспільство: в суспільстві сформований позитивний імідж: підприємця: підприємництво розглядається як важлива складова суспільного розвитку:

- суб'єкти підприємницької діяльності і держава: регулюючі дії держави в сфері підприємництва спрямовані на всіляку підтримку підприємницької діяльності;

- взаємовідносини між суб'єктами підприємницької діяльності мають виключно договірний характер.

Здійснення ефективного підприємництва можливо лише за умов визначеної суспільної ситуації - підприємницького середовища, під яким зазвичай розуміють ринок, ринкову систему відносин, а також особисту волю підприємця, тобто його особисту незалежність, що дозволяє прийняти конструктивне дійове підприємницьке рішення.

Відтак, підприємницьке середовище -суспільна економічна ситуація, що включає ступінь економічного волевиявлення, наявність (чи можливість появи) підприємницького корпуса, домінування ринкового типу економічних зв'язків, можливість формування підприємницького капіталу і використання необхідних ресурсів.

До внутрішнього підприємницького середовища відносяться такі етапи, як здійснення маркетингових досліджень, формулювання мети підприємництва, вибір технології виробництва та організаційної структури, добір персоналу та прогнозування результатів діяльності.

Зовнішнє підприємницьке середовище формується під впливом державних органів влади і силових структур, конкурентів, споживачів і ділових партнерів, що визначає культуру підприємництва та ділову репутацію (імідж) будь-якого підприємства. Також на формування зовнішнього підприємницького середовища впливають еколого-економічні, політичні, соціальні, науково-технічні фактори.

Одним з факторів впливу на формування належного підприємницького середовища, урахування якого особливо актуалізується на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні, є культура. Культурне середовище структурно підрозділяється на зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє культурне середовище є складовою частиною макросередовища, що впливає на поведінку суб'єктів підприємництва.

Внутрішнє культурне середовище відноситься до мікросередовища і впливає як на формування взаємовідносин всередині самого підприємства, так і з діловими партнерами. Склад культурного середовища характеризується сукупністю таких факторів, як політика, технологія, освіта, мистецтво, цінності і відносини, релігія, мова, правознавство, соціальний статус. Так, вивчення політики може допомогти зрозуміти потенціал суспільного внеску тієї чи іншої країни в діловий клімат підприємства. Стабільність політичного клімату, характеристики угруповань, партій, що підтримують закордонний бізнес чи навпаки перешкоджають йому, ступінь впливу кожного з угруповань - фактори, що дають змогу оцінити ступінь підприємницького ризику в політичних відносинах. Вивчення технології може дати інформацію про потенціал ринку, ступінь розвиненості його інфраструктури, ступінь розвитку науки і нововведень, дослідити науковий потенціал. Порівняльний аналіз освіти і мистецтва допомагає при вивченні грамотності і її впливу на технічне і професійне навчання, а також на ефективність ринкових взаємозв'язків і підприємницьких відносин. Освітній рівень формує відношення до цінностей, які доцільно визначати при формуванні і розвитку підприємницької діяльності.

Для успішного здійснення підприємницької діяльності необхідно враховувати також розвиненість і роль релігії в кожній країні, де планується організація бізнесу. Обов'язковою вимогою сучасного здійснення бізнес-процесів є знання декількох мов. Англійська мова є домінуючою, оскільки щонайменше ²/₃ ділового листування здійснюється цією мовою. Разом з тим, є країни (як наприклад Франція), де прагнуть спілкуватися тільки своєю мовою. Це варто враховувати при організації бізнес-комунікацій підприємцям, бізнесменам, діловим людям. Не завадить в підприємницькій діяльності і обізнаність щодо основ правознавства. Порівняння і знання різних систем законодавства може сприяти розумінню традицій бізнесу в різних країнах, що може допомогти уникнути конфліктів, а в разі потреби - звернутися до органів правового захисту.

Відтак, організаційна культура - це комплексна характеристика розвиненості тієї чи іншої соціально-економічної структури, властивих її типу і форми організації життя і діяльності людей, рівня їхніх організаційних знань (цінностей), навичок (традицій), умінь, мислення і свідомості. Культура підприємницької діяльності залежить від культури кожного співробітника підприємства й, у першу чергу, від організаційної культури керівника. Культурний підприємець повинен уміти моделювати, бачити обрії здійснюваної ним підприємницької діяльності, спонукати до роботи і стимулювати роботу інших, втілювати в життя підприємницькі ідеї, вміти в будь-яких ситуаціях приймати ґрунтовні рішення і брати за це відповідальність.