Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекцій з ОВП.rtf
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
45 Mб
Скачать

Лекція № 63

Тема: Координація роботи автотранспорту в рамках Єдиної транспортної системи України.

План

1. Недоліки транспортного процесу.

2. Методи вирішення проблем невизначеності в транспортному процесі.

3. Координація роботи автотранспорту в єдиному технологічному процесі

1.

Єдина транспортна система України (ЄТС) включає в себе комплекс транспортно-технологічних процесів, пов’язаних з виробничою та сервісною діяльністю підприємств, організацій та закладів громадського виробництва та сфери послуг.

Умови сучасного виробництва пред’являють високі вимоги до узгодження технологічних, транспортних, навантажувально-розвантажувальних і складських процесів, що входять до даного виробництва.

Особливість складних транспортно-технологічних систем (комплексів) виражена в більшій мірі їх невизначеністю, основними джерелами якої є:

  • нерегулярність виробництва та споживання (поставок і попиту на продукцію);

  • нестійкістю роботи елементів системи (неритмічність технологічного процесу, статистична невизначеність тривалості окремих транспортних і технологічних операцій);

  • структурна ненадійність системи, що виражається в виході з ладу окремих її елементів і технічних засобів.

2.

Зменшення невизначеності транспортно-технологічних систем – є одною з найголовніших задач управління транспортним процесом. Цього можна досягти різними методами.

Структурні методи передбачають зміну структури об’єкту управління. Досягти цього можна за рахунок утворення запасів матеріалів на об’єктах споживання та буферних ємкостей для складування в місцях виробництва, організації перевезень із застосуванням між операційних компенсаторів (наприклад, такого використання оборотних причепів та напівпричепів або контейнерів, при якому процес завантаження не пов’язаний жорстко з ритмом роботи автомобілів).

Організаційні методи регламентують послідовність окремих операцій транспортних і технологічних процесів, а також їх комплексів (наприклад, організація транспортних і технологічних процесів та взаємодія різних видів транспорту на базі контактних графіків).

Інформаційні методи передбачають створення систем передавання інформації (засобів зв’язку) з метою підвищення інформованості керівного органу. Попереднє повідомлення про час прибуття рухомого складу, про зміни умов перевезень та інша інформація зменшують невизначеність функціонування систем.

При найбільш досконалій організації завжди зберігається частина невизначеності, що є слідком багатогранних випадкових факторів, які трапляються в великих системах. Для зменшення імовірності її виникнення та можливі втрати, застосовують статистичні методи, що дозволяють прогнозувати випадкові процеси на базі даних про їх передісторію.

3.

Єдиний технологічний процес включає в себе міжнародні автомобільні перевезення, регулювання яких забезпечується двосторонніми та багатосторонніми договорами. В зв’язку з розширенням міжнародної торгівлі все більше значення приймають багатосторонні договори, для реалізації яких створюються спеціальні міжнародні організації. Ці організації займаються регулюванням, організацією та розробкою норм і правил виконання міжнародних автомобільних перевезень (МАП).

До таких організацій відносяться:

  • ФІА (FIA) – Міжнародна автомобільна федерація;

  • Трансфігорут Європа (Transfigoroute Europe) – Міжнародна організація з перевезень швидкопсувних продуктів в умовах контрольованих температур;

  • МСАТ (IRU) – Міжнародна спілка автомобільного транспорту;

  • ЄКМТ (ECMT) – Європейська конференція міністрів транспорту;

  • ЮНКТАД (UNKTAD) – Конференція ООН з торгівлі та розвитку;

  • ФІАТА (FIATA) – Міжнародна федерація експедиційних асоціацій;

  • КВТ ЄЕК ООН (ITC) – Комітет з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН.

Основою правового регулювання міжнародних автомобільних

перевезень є:

а) двосторонні міжурядові угоди про міжнародне автомобільне сполучення;

б) міжнародні конвенції і угоди;

в) норми внутрішнього законодавства.