Лекція № 45
Тема: Способи перевезення зерна, силосної маси та цукрового буряку.
План
1. Особливості перевезення зерна.
2. Робота автомобілів з бурякозбиральними комбайнами.
3. Схеми організації перевезень силосної маси.
1.
Перевезення зерна (пшениця, жито, ячмінь, просо, гречка, овес, кукурудза та ін.) здійснюється безтарним способом по таким основним схемам:
• комбайн – зерноочисно-осушувальний тік сільськогосподарського підприємства – тимчасовий хлібоприймальний пункт – основний хлібоприймальний пункт (елеватор);
• комбайн – зерноочисно-осушувальний тік – основний хлібоприймальний пункт;
• комбайн – основний хлібоприймальний пункт.
До основних хлібоприймальних пунктів відносяться також пункти приймання зерна для подальшого його перевезення в змішаному сполученні, розташовані безпосередньо на залізничних станціях річних пристанях.
Необхідність завезення на тимчасові пункти зберігання зумовлена рядом причин, і в першу чергу перевантаженістю основних хлібоприймальних пунктів в період збирання врожаю. Зерно з проміжних пунктів на основні хлібоприймальні пункти вивозять після закінчення збирання врожаю.
Вибір схеми перевезення залежить від географічного розташування району збирання врожаю, відстані від місця збирання до елеватора, станції або пристані, стану зерна (ступеню вологості) та забезпеченості регіону автомобільним транспортом в період збирання врожаю. Найбільш раціональним є перевезення за схемою комбайн – основний хлібоприймальний пункт.
Прямі перевезення зерна з полів до місць первинної його обробки здійснюється, як правило, за схемою комбайн – автомобіль – тік. Основні вимоги до побудови поточних процесів збирання врожаю полягають в забезпеченні роботи базових машин (зернозбиральних агрегатів) без простоїв, пов’язаних з нерегламентованою відсутністю транспортних засобів.
Зернові культури перевозять з токів або безпосередньо від комбайнів бортовими автомобілями, автомобілями-самоскидами та автопоїздами.
Для перевезення зерна необхідно ретельно підготувати рухомий склад: перевірити його технічний стан, наростити борти, ущільнити всі з’єднання кузова, встановити іскрогасники на вихлопну трубу та забезпечити автомобілі вогнегасниками.
Нарощування бортів автомобіля необхідно для використання номінальної вантажопідйомності, бо ряд зернових вантажів мають невелику питому вагу, яка не забезпечує повне завантаження автомобіля.
Таблиця 1. - Питома вага сільськогосподарських вантажів
Назва вантажу |
Питома вага, т/куб.м |
Назва вантажу |
Питома вага, т/куб.м |
Пшениця |
0,60 – 0,83 |
Овес |
0,40 – 0,50 |
Ячмінь |
0,55 – 0,75 |
Кукурудза (зерно) |
0,70 – 0,75 |
Гречка |
0,65 – 0,70 |
Рис |
0,85 – 0,90 |
Соняхи (насіння) |
0,62 – 0,65 |
Жито |
0,85 – 0,90 |
2.
Цукровий буряк є однією з масових сільськогосподарських культур в нашій країні, єдиним видом сировини для виготовлення одного з найцінніших продуктів харчування – цукру.
Кінцевою ціллю вирощування, збирання, перевезення, заготівлі та переробки бурякової сировини є одержання максимальної кількості високоякісного цукру при мінімальних затратах.
Досягнення максимальної економічної ефективності залежить від рівня організації роботи трьох галузей: сільського господарства, автомобільного транспорту та харчової (цукрової) промисловості.
Головним якісно-технологічним показником цукрового буряку є його цукровість, або вміст цукру (загалом в межах 13 – 18% від ваги кореня).
Біологічні властивості цукрового буряку такі, що незалежно від періодів збирання викопане коріння не може довгий час зберігатись на плантації. Воно в’яне, втрачає свіжість, вага і цукровість зменшується.
Оптимальні строки збирання цукрового буряку – з 1 вересня – по 10 листопада (60-72 календарних дня, а робочих – 40-45 днів).
Організація збирання, перевезення та переробки цукрового буряку підпорядкована перш за все збиранню, яке здійснюється трьома способами:
перевалочним, при якому буряк збирають комбайнами поточно-елеваторного типу та по мірі збирання навантажують в транспортний засіб (зазвичай в трактор зі самоскидним причепом), вивозять коріння на край поля та складують (буртують) біля дороги в кагати, при необхідності доочищають та накривають бадиллям до початку навантаження в автомобільний рухомий склад;
поточним, при якому викопаний буряк безпосередньо від комбайна поточно-елеваторного типу вантажать в автомобіль і без перевалки та доочистки везуть на буряко-приймальні пункти.
поточно-перевалочним, при якому поєднані обидва попередні способи.
3.
В загальному обсягу перевезень сільськогосподарських вантажів перевезення силосної маси, сінажу та інших кормів займають перше місце. Між тим середньодобова продуктивність рухомого складу автомобільного транспорту на перевезеннях силосної маси, сінажу та інших кормів з полів і плантацій складає не більше 20 т.
Перевезення зеленої маси відносяться до внутрішньогосподарським перевезенням сільського господарства, що виконуються в межах територій сільгосппідприємств (за виключенням перевезень для переробки на трав’яну муку міжгосподарськими підприємствами), що є невід’ємною частиною технологічного процесу заготівлі (переробки, кормління худоби) зеленої маси, з урахуванням збирання, перевезення і власне заготівлі (переробку, кормління), яке в рамках сільського господарства носить внутрішньогалузевий характер. Особливостями перевезень зеленої маси є: найбільший період їх виконання (з перших покосів трав і кормових культур до настання перших заморозків, в Україні зазвичай з середини квітня до другої половини листопада), збіг по строкам здійснення зі збиранням врожаю практично всіх інших сільськогосподарських продуктів землеробства, зміна по періодам збирання найменування сільськогосподарських культур, що збираються на зелену масу.
Потреба в зеленій масі визначається об’ємом споруд для її силосування (ям, траншей, веж і т. і.), продуктивністю сушильних агрегатів, споживанням її тваринами. Так, для отримання високоякісного сінажу потрібно безперервно подавати на місце його приготування зелену масу та безперервне її трамбування, додержання строків закладання в одну споруду не більше 4 діб, з денним нарощуванням втрамбованого шару по всій площині на 60-70 см.
Для досягнення найбільшої продуктивності праці і максимального використання технічних можливостей агрегатів і машин застосовують поточно-груповий метод організації збирально-транспортних робіт, в тому числі на збиранні і перевезенні зеленої маси і кормів.
Суть методу полягає в тому, що силосозбиральні комбайни працюють не поодиноко, а групами по 3-4 комбайни в кожній, а транспортні засоби закріплені за всією групою і обслуговують першого звільненого комбайна. Підвищення продуктивності на 18-20%.
