Лекція № 20

Тема: Парк рухомого складу та його показники.

План

1.Середньообліковий парк рухомого складу автотранспортного підприємства.

2. Номінальна і середня вантажопідйомність одиниці рухомого складу.

3. Коефіцієнт технічної готовності парку рухомого складу.

4. Коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію.

1.

Парком рухомого складу автотранспортного підприємства називається загальна кількість автомобілів, тягачів, причепів та напівпричепів, що знаходяться в розпорядженні підприємства і стоять на його балансі. Цей парк називають обліковим парком рухомого складу Ао.

Обліковий парк складається з ходового парку ( Ах ), тобто технічно справних одиниць рухомого складу, готових до виконання перевезень, та деякої кількості одиниць рухомого складу, що знаходяться в ремонті, технічному обслуговуванні та очікуванні ремонту ( Ар ):

Ао = Ах + Ар.

Ходовий парк рухомого складу може повністю знаходитись в експлуатації ( Ае ) або частина його може простоювати з різних організаційно-технічних причин ( Ап ): із-за відсутності водіїв, роботи, експлуатаційних матеріалів, бездоріжжя і т. і.:

Ах = Ае + Ап.

Тоді

Ао = Ае + Ар + Ап.

Облікову кількість рухомого складу визначають на початок і кінець звітного періоду а також в середньому за період.

Середньообліковий парк ( Ао ) рухомого складу визначають за типами і моделями на підставі даних про зміни ( приріст, скорочення ) парку за даний період. При цьому враховують не тільки кількісні зміни парку, а й строки придбання та вибуття рухомого складу з АТП. Для розрахунку вводять поняття автомобілі-дні ( причепо-дні ), що визначається добутком кількості автомобілів (причепів) на відповідну кількість днів знаходження їх в АТП.

Середньооблікова кількість рухомого складу ( Ао ) за календарний період можна визначити за формулою

АоДк + АзпДп - Авп(Дк – Дв)

Ао = ---------------------------------------- од.,

Дк

де Ао – обліковий парк АТП; Дк – календарне число днів в періоді; Азп – кількість знов придбаних одиниць рухомого складу; Дп – дні перебування придбаного рухомого складу в АТП; Авп – кількість вибулих ( списаних або переданих ) одиниць РС; Дв – дні перебування вибулих одиниць РС в АТП.

2.

Парк рухомого складу АТП характеризується не тільки кількісними показниками, але й загальною вантажопідйомністю парку ( ∑q ), що являє собою сумарну вантажопідйомність всіх одиниць рухомого складу.

Номінальна ( паспортна ) вантажопідйомність характеризує одну одиницю рухомого складу і визначається конструктивними особливостями та допустимими навантаженнями на вісь рухомого складу з урахуванням дорожніх умов.

Структура парку РС неоднорідна і складається з автомобілів, причепів та напівпричепів з різною вантажопідйомністю. Для оцінки парку РС застосовуємо показник середньої вантажопідйомності одиниці РС облікового парку, який визначаємо за формулою

_ ∑Aоq

q = -------------- т;

∑Aо

Середня вантажопідйомність автомобілів в експлуатації

_ ∑AеДеq

qе = ------------ т,

∑AеДе

де – Ае – кількість автомобілів в експлуатації; Де – дні роботи автомобілів на лінії; q – вантажопідйомність одиниці РС, т.

3.

Рівень технічної готовності парку рухомого складу до роботи оцінюється коефіцієнтом технічної готовності αт, що вказує, яка частина рухомого складу з облікової кількості знаходиться в технічно справному стані і може бути використана в роботі.

Фактичне значення коефіцієнта технічної готовності парку ( αт.ф ) визначають за звітними даними про роботу та стан парку РС за період:

- для парку РС за один день роботи

∑Aх ∑Aх

αт.ф = ------- = --------------- ;

∑Aо ∑Aх + ∑Aр

- для парку РС за період ( Дк ) днів

∑AДх

αт.ф = ---------- ,

∑AДк

де – Адх і АДк – кількість автомобіле-днів відповідно в технічно справному стані та календарні.

Коефіцієнт технічної готовності парку визначають по видам і моделям рухомого складу окремо. В цілому по АТП цей показник визначають як середньозважену величину

_ ∑Aоαт

αт = ----------- ,

∑Aо

де – Ао та αт – відповідно кількість автомобілів і коефіцієнт технічної готовності по видам і моделям РС.

4.

Ступінь використання облікового парку рухомого складу в роботі визначається коефіцієнтом випуску рухомого складу на лінію ( αв ):

- для парку рухомого складу за один день роботи

∑Aе ∑Aе

αв = -------- = -------------------------,

∑Aо ∑Aе + ∑Aр + ∑Aп

де – Ао, Ае, Ар, Ап – відповідно кількість одиниць рухомого складу облікове, в експлуатації, в ремонті та простої;

- для парку рухомого складу за календарну кількість днів ( Дк )

∑AДе ∑AДе

αв = ----------- = ----------------------------------,

∑AДк ∑АДе + ∑AДр + ∑AДп

де – Аде, АДр, АДп, АДк – відповідно автомобіле-дні роботи на лінії, простою в ремонті та його очікування, простою з організаційно-технічних причин та календарні.

Раціональний коефіцієнт випуску для АТП αв = 0,75 ÷ 0,8

Оцінюючи роботу рухомого складу і визначаючи рівень його використання на лінії в часі користуються коефіцієнтом використання парку ( αвик ), що розраховується співвідношенням кількості автомобіле-годин фактичної роботи на лінії ( АГе ) до автогмобіле-годин, що заплановані в залежності від режиму роботи рухомого складу на лінії ( АГн ):

- для всього парку РС за один день роботи

∑AГе

αвик = --------;

∑AГн

- для всього парку РС за період ( Д ) днів

∑AДГе

αвик = -----------.

∑AДГн

Лекція № 21

Тема: Вантажопідйомність автомобіля та рівень його використання.

План:

1. Вантажопідйомність та вантажомісткість автомобіля.

2. Рівень використання вантажопідйомності.

Лекція № 22

Тема: Статичний та динамічний коефіцієнт використання вантажопідйомності.

План:

1. Статичний коефіцієнт використання вантажопідйомності.

2. Динамічний коефіцієнт використання вантажопідйомності.

Лекція № 23

Тема: Пробіг автомобіля.

План

1. Їздка з вантажем та без вантажу і коефіцієнт використання пробігу.

2. Середня відстань перевезення 1 т вантажу.

3. Пробіг з вантажем, загальний та середньодобовий пробіг.

4. Швидкості руху рухомого складу.

1.

Їздка – це закінчений цикл транспортного процесу і складається з таких елементів: навантаження вантажу, пробігу рухомого складу від пункту навантаження до пункту розвантаження, розвантаження вантажу та пробігу до пункту наступного навантаження. Пробіг за їздку ( lї ) може складатись із пробігу з вантажем ( lїв ) та пробігу без вантажу ( lбв ):

lї = lїв +lбв, км.

Коефіцієнт використання пробігу β визначається ступенем продуктивного використання загального пробігу рухомого складу і визначається співвідношенням

lїв Lв

β = -------- = --------

lї Lзаг

для парку рухомого складу

_ ∑AеLв

β = ----------- .

∑AеLзаг

Час їздки ( tї ) складається з часу руху автомобіля з вантажем ( tїв ), часу руху без вантажу ( tбв ) і часу простою в пункті навантаження та розвантаження ( tнр ):

tї = tїв + tбв + tнр або tї = tр + tнр год.

Час руху ( tр ) можна виразити співвідношенням

lї

tї = ---- год.

νт

Виразивши lї через β і , підставивши в формулу часу їздки, одержимо

lїв + νтβtнр

tї = ---------------- год.

νт β

Кількість їздок ( z ), яке може бути зроблено одиницею рухомого складу за час роботи на лінії, визначають співвідношенням

Тн

z = ----- .

tї

Підставивши розширене значення часу їздки, отримаємо

Tнνтβ

z = ---------------- .

lїв +νтβtнр

2.

В процесі роботи на лінії рухомий склад виконує планову кількість їздок на різну відстань, тому визначають середню величину показника – пробіг з вантажем за їздку ( lїв ) як співвідношення пробігу рухомого складу з вантажем ( Lв ) до кількості виконаних їздок ( z ) за даний період:

- для одиниці рухомого складу за один день роботи

Lзагβ Lв

lїв = ---------- = ----- км;

z z

- для парку рухомого складу ( Ае ) за період ( Д ) роботи

∑AеДLв

lїв = ------------ км.

∑AеДz

При визначенні середньої величини показника пробігу з вантажем за їздку треба брати до уваги вантажопідйомність і ступінь її використання на різних відстанях перевезення. Це можна зробити за допомогою такого показника як середня відстань перевезення 1 т вантажу ( lпв ), яку визначають співвідношенням сумарного вантажообігу ( Р ) в тонно-кілометрах до об’єму перевезення ( Q ) в тоннах за даний період:

∑Р

lпв = ------ км.

∑Q

Відхилення середнього пробігу з вантажем від середньої відстані перевезення може бути виражено через співвідношення коефіцієнтів статичного та динамічного використання вантажопідйомності

lпв γд

------ = ----- .

lїв γс

3.

Використовуючи попередні формули, можна визначити такі показники роботи рухомого складу, як загальний пробіг, пробіг з вантажем та середньодобовий пробіг.

Пробіг з вантажем ( Lв ) визначають добутком кількості їздок на величину показника пробігу з вантажем за їздку:

- одиниці рухомого складу за день роботи

Tнνтβlїв

Lв = zlїв =----------------- км;

lїв + νтβtнр

• парку рухомого складу ( Ае ) за ( Д ) днів роботи

Tнνтβlїв

Lв = A Д е ---------------- км.

lїв + νтβtнр

Загальний пробіг рухомого складу складається з пробігу з вантажем (Lв), пробігу без вантажу (Lбв) та нульового пробігу ( L0 )

Lзаг = Lв + Lбв +L0.

Враховуючи коефіцієнт використання пробігу загальний пробіг буде

Lв Tнνтlїв

Lзаг = ----- = --------------- км.

β lїв + νтβtнр

При організації і плануванні роботи рухомого складу застосовують показник середньодобового пробігу ( Lсд ) одиниці рухомого складу, який визначається співвідношенням:

- за один день роботи

∑AеLс

Lсд = ---------- км;

∑Aе

- за Д днів роботи

∑AеДLс

Lсд = ------------- км.

∑AеД

Показники добового пробігу тісно пов’язні з продуктивністю рухомого складу. Збільшення добового пробігу буде сприяти підвищення продуктивності рухомого складу тільки при умові збільшення коефіцієнту використання пробігу.

Лекція № 24

Тема: Маршрут, їздка та оборот.

План:

1. Їздка як закінчений перевізний цикл.

2. Довжина маршруту.

3. Оборот автомобіля.

Лекція № 25

Тема: Час и наряді автомобіля

План:

1. Час руху автомобіля (рух з вантажем та без вантажу, нульові пробіги).

2. Час простою під навантаженням та розвантаженням.

3. Час їздки та час обороту.

4. Час в наряді.

Лекція № 26

Тема: Технічна та експлуатаційна швидкості руху.

Швидкість руху рухомого складу є важливим показником в його роботі, бо від її величини залежить час доставки вантажу, продуктивність рухомого складу і безпека руху.

При організації і плануванні роботи рухомого складу розрізняють технічну ( νт ) та експлуатаційну (νе ) швидкість.

Середня технічна швидкість вимірюється кількістю кілометрів, які проходить автомобіль в середньому за час руху, і визначається співвідношенням загального пробігу за даний період на час руху, витрачений на цей пробіг, за формулами:

Lзаг _ ∑AеLзаг

νт = ------- або νт = ----------- км/год,

Tрух ∑AеTрух

де Lзаг – загальний пробіг за даний період, км; Tрух – час руху, год; Ае – кількість автомобілів в експлуатації, одиниць.

Величина середньої технічної швидкості залежить від сукупності різних техніко-експлуатаційних факторів, обумовлюючих роботу рухомого складк на лінії. Великий вплив виявляють конструктивні особливості рухомого складу і в першу чергу його тяглові та тормозні якості, керованість та стійкість при русі, маневреність, надійність і т. і.

Середня технічна швидкість залежить від умов, в яких працює рухомий склад: тип дорожнього покриття, час доби та період року, кліматичні та метеорологічні умови, наявність на маршруті світлофорів переїздів, кваліфікація водіїв.

Середня експлуатаційна швидкість руху являє собою співвідношення загального пробігу до всього часу роботи на лінії, тобто до часу руху та часу простоїв в пунктах навантаження та розвантаження і других затримок в дорозі. Вона розраховується за формулами:

Lзаг _ ∑AеLзаг

νе = --------- або νе = -------------- км/год,

Tн ∑AеTн

де Тн – час в наряді рухомого складу, год.

Lзаг

νе = ----------------- км/год,

Lзаг

-------- + tнрz

Νт

де z –кількість їздок.